Court ruling № 91547249, 25.03.2020, Siverskodonetsk City Court of Luhansk Oblast (until 25.04.2025 - Sievierodonetsk City Court of Luhansk Oblast)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/271/2020

Справа № 428/11288/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

за участю секретаря судового засідання Солошенка П.В.,

прокурора Єлісєєвої М.Я.,

захисника обвинуваченого Толокольнікова С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130370003083 від 01.11.2018, за № 12018130370002935 від 16.10.2018, за № 12018130370002874 від 09.10.2018, за № 12018130370002929 від 16.10.2018, за № 12018130370002171 від 04.08.2018, за № 12018130370002172 від 04.08.2018, за № 12018130370002170 від 04.08.2018, за № 12018130370003082 від 01.11.2018, за № 12018130370003224 від 15.11.2018, за № 12018130370002520 від 05.09.2018, у відношенні:

ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.15 ч.2 ст.185, ч. 2 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.162, ч.1 ст.307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Сєвєродонецького міського суду знаходиться кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.15 ч.2 ст.185, ч. 2 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.162, ч.1 ст.307 КК України.

У судовому засіданні захисником ОСОБА_1 – адвокатом Толокольніковим С.В. було заявлено клопотання про визнання доказу очевидно недопустимим у даному кримінальному провадженні, а саме протоколу про результати проведення оперативно – розшукового заходу з оптичним носієм.

Вислухавши клопотання адвоката, думку обвинуваченого, який підтримав заявлене клопотання, думку прокурора, який вважав клопотання захисника необґрунтованим, суд дійшов наступних висновків.

Як видно з заявлено захисником клопотання, останній вважає недопустимим доказом протокол про результати проведення оперативно – розшукового заходу з оптичним носієм.

Згідно ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Отже, будь-які процесуальні дії, які передбачені кримінальний процесуальним законом можуть вчинятись лише в рамках кримінального провадження уповноваженим на те особами з дотриманням відповідних положень закону.

Слід зазначити, що доказами у кримінальному провадженні згідно зі ст. 84 КПК є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Зауважимо, що застосоване законодавцем при наданні визначення поняття «докази» формулювання «фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку» та положення ч. 3 ст. 17 КПК про те, що обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, свідчать, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства України докази в кримінальному провадженні повинні бути належними та допустимими.

Відповідно до положень ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, стаття 87 КПК України передбачає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Положення, які містяться у листі ВССУ, дозволяють виокремити деякі позиції судової палати у кримінальних справах стосовно конструкції «очевидна недопустимість доказів», зокрема:

а) відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими;

б) відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) є очевидно недопустимими за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості;

в) сторони мають доводити «очевидну недопустимість доказів», зокрема шляхом надання суду відповідних відомостей, заслуховуванням думки експерта, спеціаліста тощо.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Заявлений в клопотанні доказ - протокол про результати проведення оперативно – розшукового заходу з оптичним носієм, який просить визнати недопустимим захисник обвинуваченого, може бути визнаний недопустимим під час ухвалення судом остаточного рішення суду за наслідками розгляду обвинувачення, шляхом дослідження цього доказу у його сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами. Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду. Очевидної недопустимості цього доказу на цій стадії судового провадження без дослідження його у взаємозв`язку з іншими доказами суд не вбачає й вважає передчасним вирішувати питання про недопустимість такого доказу.

Слід також зазначити, що жоден доказ обвинувачення чи захисту не має наперед визначеної сили, та їх оцінка має ґрунтуватись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення.

За таких обставин у суду, на даній стадії судового розгляду, відсутні дані щодо очевидності недопустимості доказів, на які вказує захисник обвинуваченого, у зв`язку з чим його клопотання слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 84-89, 350, 369, 371 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника Толокольнікова С.В. заявленого в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.15 ч.2 ст.185, ч. 2 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.162, ч.1 ст.307 КК України, про визнання доказу – протоколу про результати проведення оперативно – розшукового заходу з оптичним носієм очевидно недопустимим - залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Суддя В. М. Олійник