
Справа №295/9988/20
Категорія 62
2/295/2432/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2020 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Лєдньов Д.М. розглянув позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усуненя перешод у користуванні житловим приміщенням,-
встановив:
Позивач звернулась до суду з позовом, де зазначає, що рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 21.06.2016 року її позов до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення задоволено.
Вказане рішення було виконане в порядку примусового виконання.
В подальшому, відповідачем продовжились чинитись перешкоди у можливості позивача потрапити до спірного житла, відповідачем змінено замок, ключі від якого позивачу не надаються.
Вказуючи на дані обставин, позивач просить зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , передати позивачу ключі від квартири.
Дослідивши зміст позовної заяви, доданих до неї матеріалів, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з п.2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
З наданих до позовної заяви матеріалів слідує, що у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення Апеляційним судом Житомирської області від 21.06.2016 року ухвалено рішення про задоволення позову.
Тобто, на час вирішення питання про відкриття провадження по справі отримане розв`язання спору між тими самими сторонами про той самий предмет, оскільки викладення позивачем нових обставин на підтвердження перешкод у користуванні квартирою після ухвалення рішення про вселення не може усувати юридичну визначеність та обов`язковість такого рішення.
З даного приводу є необхідним звернути увагу, що відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове вселення.
У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 цього Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.
З огляду на викладене, у відкриття провадження слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 186 ЦПК України, суд,-
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усуненя перешод у користуванні житловим приміщенням.
На ухвалу суду до Житомирського апеляційного суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Д.М.Лєдньов
The court decision No. 91409058, Bohunskyi District Court of Zhytomyr City was adopted on 09.09.2020. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find important information easily.
This decision relates to case No. 295/9988/20. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: