Court ruling № 91334576, 03.09.2020, Rivne District Administrative Court

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

03 вересня 2020 року м. Рівне №460/4834/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглядаючи заяву Головного управління ДПС у Рівненській області про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується – позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-20698-17-У та Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.08.2019 №20698-17-У.

Ухвалою суду від 08.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав заяву про закриття провадження у справі, оскільки вважає, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) з літерою «У» не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не породжує жодних обов`язків для платника податків.

Розглянувши подану заяву та матеріали справи, надавши їм оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Підстави для закриття провадження у справі встановлені статтею 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Також згідно статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі іменується – Закон України №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами (абзац 1 частини першої статті 25 Закону України №2464-VI).

Частиною четвертою статті 25 Закону України №2464-VI встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, інформує про це платників єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У даних спірних відносинах, що склалися в цій справі, відповідач, відповідно до наданих йому повноважень прийняв спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки), які визначають суму боргу платника податків по єдиному внеску, та які є виконавчими документами, тобто створюють для позивача певні обов`язки та покладають певну відповідальність.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт – акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Таким чином, Вимога про сплату боргу (недоїмки) є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо стосується прав та обов`язків платника податків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 238, 241, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Головного управління ДПС у Рівненській області про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування вимог – залишити без задоволення.

Копію даної ухвали надіслати учасникам по справі.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суддя К.М. Недашківська