Decision № 91140586, 12.08.2020, Commercial Court of Donetsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.08.2020 Справа № 905/965/20

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засіданняРоманенко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП-Рудпромавтоматика» (вулиця Електрозаводська, будинок 37/3, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50106; код ЄДРПОУ 33355209)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, Донецька область, місто Добропілля, місто Білицьке, вулиця Красноармійська, будинок №1-А,; код ЄДРПОУ 37014600)

про стягнення 651 030,09 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача:не з`явились

від відповідача:не з`явились

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП-Рудпромавтоматика» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про стягнення 651 030,09 гривень, з яких: 569 808,00 гривень основна заборгованість, 66 427,52 гривень пеня, 9 599,55 гривень 3% річних, 5 195,02 гривень інфляційних втрат.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду №6501-ДУ-УМТС-У від 20.04.2018 на виконання ремонту електрообладнання, його вузлів та комплектуючих, вказаних у Специфікаціях, підписаних обома сторонами, які є невід`ємною частиною договору. Сторонами 28.12.2018 було укладено Додаткову угоду до договору підряду №6501-ДУ-УМТС-У від 20.04.2018, відповідно до якої сторони продовжили строк дії договору. Між сторонами було підписано Специфікації до договору, зокрема №2 від 04.02.2019, №3 від 05.03.2019, №4 від 03.05.2019, №5 від 09.09.2019 на виконання робіт.

Після виконання узгоджених робіт, сторонами були підписані акти приймання-передачі обладнання №64 від 28.03.2019 на суму 130 800, 00 гривень, №97 від 25.04.2019 на суму 130 800,00 гривень, №189 від 15.08.2019 на суму 154 104,00 гривень, №349 від 29.10.2019 на суму 154 104,00 гривень, у загальному розмірі 569 808,00 гривень.

Також, на виконання умов договору, були складені і підписані акти приймання-передачі обладнання №28/6501-ШУД від 28.03.2019, №25/6501-ШУД від 25.04.2019, №12/6501-ШУД від 15.08.2019, №29/6501-ШУД від 29.10.2019.

Як стверджує позивач, жодних зауважень щодо прийняття обладнання по кількості, якості чи комплектності відповідачем у будь-якому вигляді висловлено не було, акти виявлених недоліків не складались, що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату виконаних робіт №53 від 28.03.2019, №153 від 12.08.2019, №152 від 15.08.2019, №203 від 29.10.2019.

Таким чином, позивач свої зобов`язання відповідно до договору виконав, роботи передбачені договором здійснив, однак відповідач оплату виконаних робіт за рахунками не здійснив, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість, чим порушено права позивача.

Ухвалою суду від 27.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/965/20, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.06.2020, встановлено строк сторонам у справі для подання до суду заяв по суті справи, доказів.

На електронну адресу суду 10.06.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про надання останньому строку для подання відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня закінчення карантину.

Ухвалою суду від 30.06.2020 у задоволені даного клопотання судом відмовлено частково з посиланням на передбачені ст. 2 ГПК України завдання та основні засади господарського судочинства, зокрема, щодо розумності строків розгляду справ судом, наголошено на тому, що відповідач не позбавлений можливості скористатись своїм правом на подання заяв по суті справи шляхом направлення поштової кореспонденції, використання засобів електронної пошти, через систему Електронний суд тощо.

Ухвалою суду від 30.06.2020 відкладено підготовче засідання на 14.07.2020, продовжено сторонам строк для подання до суду заяв по суті справи, доказів, які мають значення для вирішення справи.

За результатами підготовчого засідання 14.07.2020, враховуючи, що судом надавалось достатньо часу учасникам справи для подання суду заяв по суті справи, доказів, зважаючи на те, що всі питання, передбачені ст. 182 ГПК України вирішено, судом вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 28.07.2020.

На адресу суду 28.07.2020 до початку розгляду справи по суті від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній вказав, що позивач зі свого боку порушив умови договору, не виконав ремонт обладнання у визначений договором строк, у зв`язку з чим до нього було застосовано оперативно-господарську санкцію.

Через канцелярію суду 28.07.2020 представник позивача надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме, письмових пояснень стосовно порядку здійснення розрахунку суми інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 28.07.2020 відкладено розгляд справи на 12.08.2020 продовжено позивачу строк до 07.08.2020 на подання відповіді на відзив, відповідачу заяв по суті справи, доказів.

На електронну адресу суду 07.08.2020 від представника відповідача надійшли докази надсилання на адресу позивача Розрахунку штрафних санкцій від 03.03.2020 та Повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції від 03.04.2020.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив з доказами надсилання вказаних документів на поштову адресу суду.

Згідно зі ч. 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази.

Відповідно до приписів ст.ст. 118, 119 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Оскільки, позивачем відповідь на відзив надіслана на адресу суду 11.08.2020, тобто після спливу встановленого ухвалою суду від 28.07.2020 строку, відповідного клопотання про поновлення або продовження вказаного строку до суду не надходило, господарський суд залишає відповідь на відзив без розгляду.

У судове засідання 12.08.2020 представники сторін не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.1 ст. 210 Господарського процесуального кодексу України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

При дослідженні поданих сторонами заяв по суті справи, доказів судом встановлено наступне.

Відзив на позовну заяву підписаний від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» представником за довіреністю №108/ДУ/2020 від 26.12.2019 - Фандій Альоною Сергіївною.

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Конституцією України проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ч.2 ст.3 Конституції України).

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Таким чином, обов`язок суду перевірити належність доказів, наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в сумі свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

Виходячи зі змісту ст. 131-2 Конституції України, обов`язковою вимогою для здійснення представництва іншої особи у суді є те, що таке представництво може здійснювати виключно адвокат (за винятком випадків, встановлених законом).

Відповідно до частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Частиною 1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: - договір про надання правової допомоги; - довіреність; - ордер; - доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Жодна норма Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не встановлює, що в довіреності, виданій на ім`я фізичної особи адвоката, обов`язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не містить таких вимог ні Господарський процесуальний кодекс України, ні Цивільний кодекс України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю.

В зазначеному аспекті важливим є, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення.».

Такий правовий висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 908/1101/17.

Не знайшла підстав для відступу від зазначеного висновку Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.01.2020 у справі №921/69/19.

У довіреності №108/ДУ/2020 від 26.12.2019 відсутні будь-які відомості щодо наявності у Фандій А.С. права на здійснення адвокатської діяльності, відповідних доказів суду не надано.

При цьому, за допомогою інформації з Єдиного реєстру адвокатів України судом встановлено відсутність відомостей щодо реєстрації Фандій Альони Сергіївни як особи, що має статус адвоката..

За наведених обставин, відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи у судовому засідання 28.07.2020, не приймається судом до уваги при прийнятті рішення, оскільки підписаний не уповноваженою особою.

Згідно з ч.9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Враховуючи вказані положення процесуального закону, судом не беруться до уваги й надані відповідачем докази надсилання на адресу позивача Розрахунку штрафних санкцій від 03.03.2020 та Повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції від 03.04.2020, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо надсилання зазначених доказів на адресу позивача.

Крім того, з огляду на характер доказів, в іншого учасника справи (позивача) їх не може бути.

Надсилання копій відповідних письмових доказів на електронну адресу суду не є поданням доказів в електронній формі у розумінні положень ч.9 ст. 80 ГПК України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В

20 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП-Рудпромавтоматика» (далі Підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (далі Замовник, відповідач) було укладено договір підряду №6501-ДУ-УМТС-У, згідно з п 1.1. якого в порядку та на умовах, передбачених чинним р Договором, Підрядник приймає зобов`язання на свій ризик та по завданню Замовника виконати із власних матеріалів капітальний ремонт (далі - «Роботи») електрообладнання, його вузлів та комплектуючих (далі - «Обладнання»), вказаних у Специфікаціях, підписаних обома Сторонами, які є невід`ємною частиною даного Договору (далі - «Додатки»),

Згідно п. 1.3. договору, безпосередній перелік, обсяг, вартість Робіт погоджуються Сторонами в Додатках, які є невід`ємною частиною Договору.

Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Підряднику виконані роботи у відповідності з умовами чинного Договору Роботи (п. 1.4 Договору).

Підпунктом 2.1.2 договору визначено, що підрядник зобов`язується виконати Роботи протягом 30 календарних днів від дати передання Обладнання в ремонт та підписання відповідного акту приймання-передачі Обладнання в ремонт, якщо інший строк не узгоджений Сторонами у Додатках до даного договору.

Підрядник зобов`язується прийняти по акту приймання-передачі Обладнання в ремонт. В акті приймання-передачі Обладнання в обов`язковому порядку вказує кількість, наявність зовнішніх ушкоджень, комплектність, завдаткову вартість Обладнання, переданого у Ремонт (пп. 2.1.3 договору).

Згідно до пп. пп. 2.1.13 2.1.14 договору, Підрядник зобов`язаний після виконання Робіт передати Замовнику по акту приймання-передачі Обладнання з ремонту, а також надати Замовнику рахунок на оплату виконаних Робіт.

Підпунктом 2.2.1. п. 2.2. Договору визначено, що Замовник зобов`язується передати Підряднику Обладнання по акту приймання-передачі Обладнання.

Замовник зобов`язується своєчасно оплатити Роботи по акту приймання-передачі виконаних робіт (пп. 2.2.2. договору).

Пунктом 3.1. визначено, що загальна сума договору визначається загальною вартістю всіх Додатків, які є невід`ємною частиною договору.

Вартість виконаних Підрядником робіт формується на підставі калькуляції (кошторису) та узгоджується Сторонами у Додатках, які є невід`ємними частинами даного договору (п. 3.2. Договору).

Розрахунки за Договором здійснюються Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника протягом 5 (п`яти) робочих днів з 90 (дев`яностого) календарного дня з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, якщо інший строк відстрочення не обумовлено у відповідній Додатковій угоді (п. 3.4. договору в редакції Додаткової угоди від 04.02.2019).

У відповідності до п. 4.1. передача Обладнання для виконання робіт по даному договору та його повернення з ремонту здійснюється Сторонами з оформленням відповідного акту приймання-передачі Обладнання.

У випадку виявлення недоліків при прийманні-передачі виконаних Робіт, Сторони складають відповідний Акт виявлених недоліків, в якому зазначається характер недоліків (п. 4.5 договору).

Згідно з п.6.9. договору у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт, Замовник, на письмову вимогу Підрядника, сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2018 включно (п.8.1. договору).

28.12.2018 сторонами було укладено Додаткову угоду до договору підряду №6501 -ДУ-УМТС-У від 20.04.2018, згідно п. 1 якої, сторони у відповідності до ст.ст. 651, 653,. 654 Цивільного кодексу України, прийшли до взаємної згоди про продовження строку дії Договору до 31 грудня 2019 року.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 202 названого Кодексу, правочинами є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); дво- чи багатосторонніми правочинами є погоджена дія двох або більше сторін.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 193 ГК України).

За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим до виконання.

Між сторонами договору було підписано Специфікації до Договору, зокрема, №2 від 04.02.2019, №3 від 05.03.2019, №4 від 03.05.2019, №5 від 09.09.2019 на виконання робіт.

Після виконання узгоджених робіт, сторонами були підписані акти приймання - передачі обладнання на загальну суму 569 808,00 гривень:

Акт приймання-передачі №64 від 28.03.2019 на суму 130 800,00 гривень;

Акт приймання-передачі №97 від 25.04.2019 на суму 130 800,00 гривень;

Акт приймання-передачі №189 від 15.08.2019 на суму 154 104,00 гривень;

Акт приймання-передачі №249 від 29.10.2019 на суму 154 104,00 гривень.

Також, були складені і підписані відповідні акти приймання-передачі №28/6501-ШУД від 28.03.2019, №25/6501-ШУД від 25.04.2019, №12/6501-ШУД від 15.08.2019, №29/6501-ШУД від 29.10.2019, що підтверджують повернення обладнання з ремонту.

Акти підписані з боку обох сторін без зауважень.

Позивачем були виставлені рахунки на оплату виконаних робіт:

№53 від 28.03.2019 на суму 130 800,00 гривень до акту приймання-передачі №64 від 28.03.2019;

№75 від 25.04.2019 на суму 130 800,00 гривень до акту приймання-передачі №97 від 25.04.2019;

№152 від 15.08.2019 на суму 154 104,00 гривень до акту приймання-передачі №189 від 15.08.2019;

№203 від 29.10.2019 на суму 154 104,00 гривень до акту приймання-передачі №249 від 29.10.2019.

В актах приймання-передачі містяться посилання на відповідні рахунки на оплату, що свідчить про фактичне отримання відповідачем означених рахунків.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої в постановах № 6-49цс12 від 06.06.2012; № 6-40цс11 від 14.11.2011, правовідношення, в якому боржник зобов`язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціну договору, є грошовими зобов`язаннями.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позивачем належними та допустимими доказами доведено виконання робіт за договором підряду №6501 -ДУ-УМТС-У від 20.04.2018 на загальну суму 569 808,00 гривень.

Відповідач доказів оплати прийнятих робіт в розмірі 569 808,00 гривень на момент прийняття рішення у справі суду не надав, а тому вказана сума є його боргом та підлягає стягненню на користь позивача.

За несвоєчасну оплату відповідачем виконаних робіт позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 66 427,52 гривень за період з 04.07.2019 по 04.01.2020.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У пункті 6.9. договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт, Замовник, на письмову вимогу Підрядника, сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Оплата виконаних робіт мала бути проведена відповідачем у відповідності з п.3.4. договору в редакції Додаткової угоди від 04.02.2019 розрахунки за Договором здійснюються Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника протягом 5 (п`яти) робочих днів з 90 (дев`яностого) календарного дня з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, якщо інший строк відстрочення не обумовлено у відповідній Додатковій угоді.

У специфікаціях №2 від 04.02.2019, №3 від 05.03.2019, №4 від 03.05.2019, №5 від 09.09.2019 сторони не погоджували інших строків оплати виконаних робіт.

Так, за Актом приймання-передачі №64 від 28.03.2019 оплата мала бути проведена до 04.06.2019 включно (28.06.2019 вихідний день);

за Актом приймання-передачі №97 від 25.04.2019 оплата мала бути проведена до 31.07.2019 включно;

за Актом приймання-передачі №189 від 15.08.2019 оплата мала бути проведена до 20.11.2019 включно;

за Актом приймання-передачі №249 від 29.10.2019 оплата мала бути проведена до 03.02.2020 включно.

Окрім суми основної заборгованості, позивачем заявлена до стягнення пеня в розмірі 66 427,52 гривень за період з 04.07.2019 по 06.05.2020.

Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем умов договору та невиконання грошового зобов`язання, погодження між сторонами умов про відповідальність у вигляді пені, позивач має право на нарахування та стягнення пені.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок неустойки, штрафу), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок неустойки, суд дійшов висновку, що він є арифметично та методологічно не вірним, оскільки позивачем неправильно визначено момент виникнення прострочення платежу за Актом приймання-передачі №64 від 28.03.2019.

Так, за здійсненим судом перерахунком, загальний розмір пені за порушення строків оплати робіт за період з 05.07.2019 по 06.05.2020 становить 66 303,15 гривень, з розрахунку:

за Актом приймання-передачі №64 від 28.03.2019 за період з 05.07.2019 по 04.01.2020 = 21 189,60 гривень;

за Актом приймання-передачі №97 від 25.04.2019 за період з 01.08.2019 по 01.02.2020 = 20 522,63 гривень. Частиною другою статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а отже, позовні вимоги в цій частині задовольняються судом в заявленому розмірі 20 514,70 гривень;

за Актом приймання-передачі №189 від 15.08.2019 за період з 21.11.2019 по 06.05.2020 = 16 768,25 гривень. Частиною другою статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а отже, позовні вимоги в цій частині задовольняються судом в заявленому розмірі 16 758,91 гривень;

за Актом приймання-передачі №249 від 29.10.2019 за період з 05.02.2020 по 06.05.2020 = 7 839,94 гривень.

Також, позивачем заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 9 599,55 гривень за період з 04.07.2019 по 06.05.2020, а також інфляційні втрати за період липень 2019 року березень 2020 року в розмірі 5 195,02 гривень.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок неустойки, суд дійшов висновку, що він є арифметично та методологічно не вірним, оскільки позивачем неправильно визначено момент виникнення прострочення платежу за Актом приймання-передачі №64 від 28.03.2019.

Так, за здійсненим судом перерахунком, загальний розмір пені за порушення строків оплати робіт за період з 05.07.2019 по 06.05.2020 становить 9 588,80 гривень, з розрахунку:

за Актом приймання-передачі №64 від 28.03.2019 за період з 05.07.2019 по 06.05.2020 = 3 296,73 гривень;

за Актом приймання-передачі №97 від 25.04.2019 за період з 01.08.2019 по 06.05.2020 = 3 006,46 гривень;

за Актом приймання-передачі №189 від 15.08.2019 за період з 21.11.2019 по 06.05.2020 = 2 123,51 гривень;

за Актом приймання-передачі №249 від 29.10.2019 за період з 05.02.2020 по 06.05.2020 = 1 162,10 гривень.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України від 27 липня 2007 року № 265 індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дослідивши поданий розрахунок інфляційних втрат, господарським судом встановлено, що позивачем не враховано вище вказані положення тому не вірно визначено періоди нарахування.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», розмір інфляційних втрат за порушення строків оплати, який підлягає стягненню, за період серпень 2019 року березень 2020 року становить 5 195,02 гривень.

.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 185, 191, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП-Рудпромавтоматика» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про стягнення 651 030,09 гривень, з яких: 569 808,00 гривень основна заборгованість, 66 427,52 гривень пеня, 9 599,55 гривень 3% річних, 5 195,02 гривень інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, Донецька область, місто Добропілля, місто Білицьке, вулиця Красноармійська, будинок 1А; код ЄДРПОУ 37014600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП-Рудпромавтоматика» (50106, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Електрозаводська, будинок №37/3; код ЄДРПОУ 33355209) 569 808,00 гривень основної заборгованості, 66 303,15 гривень пені, 9 588,80 гривень 3% річних, 5 195,02 гривень інфляційних втрат, а також 9 763,43 гривень судового збору.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 124,37 гривень пені, 10,75 гривень 3% річних відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 12.08.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.08.2020.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП-Рудпромавтоматика» (50106, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Електрозаводська, будинок №37/3; код ЄДРПОУ 33355209)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, Донецька область, місто Добропілля, місто Білицьке, вулиця Красноармійська, будинок 1А; код ЄДРПОУ 37014600)

Суддя С.М. Фурсова