Decision № 91076259, 07.08.2020, Bahliskyi District Court of Dniprodzerzhynsk City

№ 207/2747/17

№ 2/207/327/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року м. Кам`янське .

Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді Скиби С.А. , при секретареві Крупновій І.М. , за участю представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське справу № 207/2747/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 та зобов`язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою , у якій просила визнати недійсним свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , видане 25 вересня 25017 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України , власником якого є ОСОБА_3 ; зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України № НОМЕР_1 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність» , оскільки 25 вересня 2017 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було видано та опубліковано свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , власником якого є ОСОБА_3 , з порушенням авторського права , майнові права на які належать їй . З 1967 року її матері ОСОБА_4 належали авторські права на дизайн печива «Дніпро» . Авторське право ОСОБА_4 на дизайн печива «Дніпро» підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_2 від 17 квітня 2012 року , виданого Державною службою інтелектуальної власності України . Твір «Розробка дизайну «Печиво «Дніпро» , автором якого була її матір ОСОБА_4 був опублікований у 1967 році . Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом , виданого 11 грудня 2013 року державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори , є спадкоємцем майна ОСОБА_4 . Спадщина , на яку видано свідоцтво , крім грошових вкладів , складається з майнових прав авторського права на розробку дизайну «Печиво «Дніпро» , що належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір , виданого Державною службою інтелектуальної власності України від 17 квітня 2012 року за № 43355 . Вважає , що реєстрація ОСОБА_3 знака для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом № НОМЕР_1 відбулася з порушенням її майнових авторських прав .

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі і пояснила , що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом , виданого 11 грудня 2013 року державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори , позивачці ОСОБА_2 належить авторське право на розробку дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_2 » , яке належало її матері ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_2 від 17 квітня 2012 року , виданого Державною службою інтелектуальної власності України . Твір «Розробка дизайну «Печиво «Дніпро» , автором якого була матір позивачки ОСОБА_4 . Однак , стало відомо про те , що 25 вересня 2017 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було видано та опубліковано свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , власником якого є відповідач ОСОБА_3 . Вважають , що у ображенні знаку для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , відтворено твір «Розробка дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_2 » , за свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_2 , автором якого є ОСОБА_4 , у зв`язку з чим були порушені авторські права ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання неодноразово не явився , про день та час розгляду справи повідомлений належним чином , причину неявки суду не повідомив , не надав суду відзив , тому суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність .

Представник відповідача Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у судове засідання не явився , письмово просив розглядати справу без її участі . Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі . Вважає , що видача свідоцтва України № НОМЕР_1 була здійснена на підставі , в межах повноважень та у спосіб , що передбачений Конституцією та законами України . Заперечують проти тверджень позивачки про те , що знак за свідоцтвом України № НОМЕР_1 не відповідає умовам надання правової охорони , оскільки такі твердження не обґрунтовані , свідоцтво № НОМЕР_1 було видано відповідно до заявки ОСОБА_3 від 15 квітня 2016 року .

Суд , вислухавши пояснення представника позивачки , вивчивши матеріали справи , вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав .

У судовому засіданні встановлено , що згідно свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_2 , виданого 17 квітня 2012 року Державною службою інтелектуальної власності України , ОСОБА_4 належить авторське право на твір розробки дизайну « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( а.с. 7 ) .

Згідно ст. 29 Закону України «Про авторське право та суміжні права» майнові права авторів та інших осіб , які мають виключне авторське право , переходять у спадщину . Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора . Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню , спотворенню чи іншій зміні твору , а також будь-якому іншому посяганню на твір , що може завдати шкоди честі та репутації автора .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом , виданого 11 грудня 2013 року державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори , спадкоємцем майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донька - позивачка ОСОБА_2 . Спадщина , на яку видано свідоцтво , також складається з майнових прав авторського права на розробку дизайну «Печиво «Дніпро» , що належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір , виданого Державною службою інтелектуальної власності України від 17 квітня 2012 року за № 43355 . ( а.с. 6 ) .

Згідно ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права» виключне право автора (чи іншої особи , яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти , зокрема : 1 ) відтворення творів ; 6) переробки , адаптації , аранжування та інші подібні зміни творів ; 8) розповсюдження творів шляхом першого продажу , відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору .

На підставі поданої відповідачем ОСОБА_3 заявки № m 2016 08337 від 15 квітня 2016 року , 25 вересня 2017 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було видано свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , власником якого є відповідач ОСОБА_3 , що підтверджується випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № НОМЕР_1 ( а.с. 147 ) , що підтверджується відомостями щодо вищевказаного свідоцтва України з офіційної бази даних «Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг» , яка ведеться Держаним підприємством «Укрпатент» ( а.с. 11 ) .

Як визначено підпунктом «а» п. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво на знак для товарів і послуг може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони .

Статтею 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» правова охорона надається знаку , який не суперечить публічному порядку , принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони , встановлені цим Законом .

Згідно абзацу 2 п. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть бути зареєстровані як знаки позначення , які є тотожними або схожими настільки , що їх можна сплутати зі знаками , раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для однорідних товарів і послуг .

Згідно висновку експерта Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за результатами проведення судової експертизи об`єкту інтелектуальної власності № 25-89 від 17 липня 2020 року вбачається , що у ображенні знаку для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , відтворено твір «Розробка дизайну «Печиво «Дніпро» , за свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_2 , автором якого є ОСОБА_4 .

Суд вважає , що висновок експерта № 25-89 від 17 липня 2020 року є належним і допустимим доказом у даній справі .

Згідно ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів і послуг» невідповідність зареєстрованого знака умовам надання правової охорони є підставою для визнання свідоцтва недійсним повністю .

В силу п.п. 2.3. , 2.4. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг , затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10 січня 2002 року № 10 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2002 року за № 64/6352 з подальшими змінами і доповненнями , у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості щодо визнання свідоцтва недійсним повністю або частково , а підставою для внесення відомостей до реєстру є рішення судових органів .

Таким чином , суд приходить до висновку , що у ображенні знаку для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , відтворено твір «Розробка дизайну «Печиво «Дніпро» , за свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_2 , автором якого є ОСОБА_4 , тому необхідно визнати свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , видане Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 25 вересня 2017 року , власником якого є ОСОБА_3 , недійсним повністю та зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України № НОМЕР_1 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність» .

При розподілі судових витрат суд враховує , що позов задоволено повністю, тому судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки .

Керуючись ст. 435 , 440 , 441 , 443 ЦК України 2003 року , ст. 5 , 6 , 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» , ст. 15 , 29 «Про авторське право та суміжні права» , ст. 10 , 19 , 81 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В

Заявлений позов задовольнити повністю .

Визнати свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 », видане Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 25 вересня 2017 року , власником якого є ОСОБА_3 , місце проживання : АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків : невідомий недійсним повністю .

Зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України , місцезнаходження : м. Київ , вулиця М.Грушевського , 12/2 , ідентифікаційний код юридичної особи : 37508596 , внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України № НОМЕР_1 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність» .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3531 гривня 20 копійок .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя С.А. Скиба