Decision № 90968872, 29.07.2020, Prymorskyi District Court of Odesa City

Справа №522/866/17

Провадження №522/2548/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Шеян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 10 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП БАНК», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ML-501/175/20078, за яким банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 105 052,50 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 , як майновим поручителем, було укладено договір іпотеки №PML-501/175/2008.

26 листопада 2010 року між ТОВ «ОТП БАНК» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір про відступлення права вимоги. У зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором ТОВ «ОТП БАНК» звернулось до суду та рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2012 року стягнено з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитом в розмірі 923 875,59 грн., однак рішення суду станом на день подання позову не виконано, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №PML-501/175/2008, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенко О.В. та зареєстрований в реєстрі під №4008, а саме: житлову трикімнатну квартиру, загальною площею 76,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, шляхом продажу цього майна на публічних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна на рівні не нижче звичайних ринкових цін з метою задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в загальній сумі заборгованості 923 875,59 грн., яка складається з боргу за тілом кредиту в розмірі 832 544,16 грн., боргу за процентами у розмірі 80 212,77 грн., пені в розмірі 11 043,66 грн. та штрафних санкцій в розмірі 75 грн.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2017 року ( суддя Тарасов А.В.) позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено.

Ухвалою Приморського районного суду м Одеси від 22 липня 2019 року заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2017 року скасовано.

У підготовче засідання 29 вересня 2019 року відкладено на 21 жовтня 2019 року, у зв`язку із знаходженням судді на лікарняному.

У підготовчому засіданні 21 жовтня 2019 року з`явились представник позивача та представник відповідача. Третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та вважає їх не обґрунтованими. Справа слухалась по суті.

Протокольною ухвалою суду від 21 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначена розгляд справи по суті на 05 грудня 2019 року.

Судове засідання 05 грудня 2019 року відкладено на 03 лютого 2020 року, з підстав подачі представником позивача заяви про відкладення розгляду справи.

У судове засідання з`явився представник відповідача. Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Третя особа без самостійних вимог на предмет спору не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась. Розгляд справи відкладено на 16 березня 2020 року.

Судове засідання 16 березня 2020 року відкладено на 11 червня 2020 року, з підстав неявки сторін по справі.

У судове засідання 11 червня 202 року з`явилась представник відповідача, у зв`язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено нам 29 липня 2020 року.

У судове засідання 29 липня 2020 року з`явились представник позивача та представник відповідача .

Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши думки сторін, оцінивши докази у їх сукупності суд вважає, що позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 10 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №ML-501/175/2008, за яким банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 105 052,50 доларів США на строк до 10 липня 2023 року зі сплатою 4,99% річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки до зазначеного кредитного договору, за яким поручитель прийняла на себе зобов`язання відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_2 , які виникають з умов зазначеного договору.

Крім цього, 10 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №PML-501/175/2008 (майнова порука), за яким для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником зобов`язань, іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно: житлову квартиру АДРЕСА_2 .

26 липня 2010 року між ТОВ «ОТП БАНК» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір про відступлення права вимоги, зокрема за кредитним договором №ML-501/175/2008 та договором іпотеки №PML-501/175/2008 від 10 липня 2008 року.

Згідно ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти в строк та у порядку встановленому Кредитним договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2012 року, яке набрало законної сили 24 травня 2012 року, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «ОТП БАНК» заборгованість за договором №ML-501/175/2008 від 10 липня 2008 року в розмірі 923 875,59 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 832 544,16 грн., заборгованості за процентами у розмірі 80 212,77 грн., пені в розмірі 11 043,66 грн. та штрафних санкцій в розмірі 75 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 6.1 6.2 та застереженнями до п. 2 до п.2.1.4. Договору іпотеки від 10 липня 2008 року за №PML-501/175/2008 у разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги щодо стягнення заборгованості за рахунок предметів іпотеки, у тому числі у разі дострокового стягнення.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно п. 9 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Банком 21 липня 2012 року на адресу ОСОБА_3 було направлено досудову вимогу вих. №543 про усунення порушення, яка нею виконана не була, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 4.4. договору іпотеки вартість предмета іпотеки визначена за згодою сторін в розмірі 717 561,00 грн.

Оцінивши всі докази у їх сукупності, з урахуванням правових обґрунтувань та позицій сторін, з урахуванням наведених висновків щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором зі своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків, керуючись наведеними вище умовами кредитного та іпотечного договору, позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмети іпотеки – квартири АДРЕСА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Отже до часу надходження відповіді на адресу стягувача відносно виконання рішення про стягнення боргу право ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на задоволення майнових вимог за рахунок переданого в іпотеку майна порушено не було, а було захищено чинним рішенням суду.

Відповідь на адресу стягувача надійшла 18 вересня 2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а позов подано 16 січня 2017 року, тобто в рамках трирічного строку.

Крім того Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 161/8893/16-ц від 01 липня 2020 року зазначив, що рішенням суду про стягнення боргу було змінено строк виконання основаного зобов`язання, проте не було пропущено строк позовної давності, оскільки існує рішення про стягнення боргу, яким право кредитора захищено. Аналогічна правова позиція зазначена в рішенні ВС від 14 липня 2020 року по справі №128/2176/18.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено, що згідно платіжного доручення №2064 від 09.03.2017 року позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1600,00 грн., який згідно положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись,, ст. ст. 525, 526, 530, 553, 559 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 6, 10, 11, 57, 60, 88, 169, 260-261 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, - задовольнити.

В рахунок погашення кредитної заборгованості перед ТОВ « ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором ML-501/175/2008 від 10 липня 2008 року в загальній сумі 923 875, 59 грн звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № PML-501/175/2008, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенко О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4008, а саме житлову трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляяційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 10 серпня 2020 року.

Суддя Свячена Ю.Б.