Court ruling № 90503313, 21.07.2020, Ternopil City and District Court of Ternopil Oblast

У Х В А Л А

21.07.2020 Справа №607/11796/20

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливка Л.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скиба Віталій Михайлович до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скиба В.М. подала до суду позов до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики у розмірі 1108137, 94 гривень.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що даний позов підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статтей 175, 177 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачкою не сплачено суму судового збору за подання вказаного позову до суду, при цьому, до матеріалів позовної заяви представником позивачки долучено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення. В обґрунтування поданого клопотання про відстрочення сплати судового збору, представник позивачки вказує на те, що вона самостійно виховує дитину з інвалідністю та джерелом її доходів є отримання державної матеріальної допомоги на дітей-інвалідів, розмір якої за період із червня 2019 року по травень 2020 року становить 35196,50 гривень. Покликаючись на відсутність у позивачки коштів для сплати судового збору, а також те, що розмір судового збору, який підлягає до сплати перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивачки за попередній календарний рік, просив клопотання задовольнити.

Згідно із ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, для відстрочення сплати судового збору, зменшення або звільнення від його сплати має бути в наявності дві умови у сукупності: наявність майнового стану, який не дозволяв би позивачу сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі, а також одна із підстав, визначених пунктами 1-3 частини 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Як убачається із долученої до матеріалів позову копії довідки Управління соціальної політики Тернопільської міської ради №1378 від 26 червня 2020 року, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні соціальної політики та отримує державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю, розмір якої за період з червня 2019 року по травень 2020 року становить 35196,50 гривень.

Пунктом б підпункту 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено наявність підстави для звільнення від сплати судового збору батькам, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю лише за умови, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів.

Позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що вона самостійно утримує дитину з інвалідністю та батько дитини ухиляється від сплати аліментів.

Крім цього, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження відсутності у неї інших доходів, крім державної соціальної допомоги, а також не охарактеризовано майнового стану та не надано жодних доказів на підтвердження того, що її майновий стан не дозволяє сплатити суму судового збору у визначеному законом розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, або звільнення від сплати судового збору є правом, а не імперативним обов`язком суду. Такий висновок випливає безпосередньо із змісту наведеної норми, яка, крім того, не містить чіткого переліку обставин майнового стану, який тягне за собою в якості наслідків відстрочення, розстрочення сплати судового збору, або звільнення від їх оплати. Такий висновок випливає безпосередньо із змісту наведеної норми, яка, крім того, не містить чіткого переліку обставин майнового стану, який тягне за собою в якості наслідків відстрочення, розстрочення сплати судового збору, або звільнення від їх оплати.

Як вказував Європейський суд з прав людини у рішенні «Креуз проти Польщі» за заявою № 28249/95 від 19.06.2001 «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

У статті 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на зазначене, суддя приходить до висновку, що заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою – підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 840,80 гривень та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 10510 гривень.

Таким чином, з огляду на зазначену позивачем ціну позову 1 108 137,94 гривень, розмір судового збору, який підлягає до сплати за подання вказаного позову становить 10510 гривень.

У відповідності до частини 1ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За вказаних обставин, суддя приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачеві строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вищевказаних недоліків.

Судовий збір у розмірі 10510 гривень сплатити за реквізитами рахунку, розміщеними на офіційному веб-сайті Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області: отримувач коштів УК у м.Тернополi/м.Тернопiль/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37977726, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA968999980313101206000019751, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб) та оригінал квитанції про оплату подати до суду у вищевказаний строк.

На підставі наведеного та керуючись статтями 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скиба Віталій Михайлович до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів – залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У випадку невиконання вказаних вимог у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка