Decision № 9031209, 15.01.2010, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2010 р.Справа № 10/211-09-6025

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»

до відповідача Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2

про стягнення 11217,64 грн.

Суддя

за участю представників сторін

від позивача: Грищенко О.М. за довіреністю від 01.06.2009р.

від відповідача: не зявився

Суть спору: ТОВ «Тридента Агро»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з СПД-фізичної особи підприємця ОСОБА_2 11217,64 грн., з яких, 10000 грн. основний борг за товар, що поставлений позивачем за видатковою накладною №РН-ОД00035 від 17.07.2008р. та одержаний відповідачем за довіреністю на одержання ТМЦ серії ЯПЖ №815754; 247,64 грн. 3% річних, що нараховані відповідачу з 30.01.2009р. по 27.11.2009р. та 970 грн. індекс інфляції, що нарахований відповідачу з січня по листопад 2009 року за порушення строків оплати поставленого позивачем товару. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати по сплаті державного мита, витрати на ІТЗ судового процесу, та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1000 грн. При цьому вартість витрат на послуги адвоката в сумі 1000 грн. включена позивачем в ціну позову і з цієї ціни позову позивачем сплачено державне мито в сумі 150 грн.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

17.07.2008р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 33208, 80 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-ОД00035 від 17.07.2008р. та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії ЯПЖ №815754.

В свою чергу відповідач поставлений позивачем товар оплатив частково в сумі 23208,80 грн., а саме, 14.08.2008р. перерахував позивачу 19000 грн. та 07.10.2008р. 4208,80 грн., що підтверджується витягом з особового рахунку позивача у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

14.01.2009р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому заявив вимогу про сплату боргу за поставлений товар в сумі 10000 грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги.

Вказаний лист позивача з вимогою сплати боргу відповідач одержав 22.01.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №2793686, але борг позивачу не сплатив, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10000 грн., позивач також простить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 247,64 грн. та індекс інфляції в сумі 970 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У ч.1 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який в силу вимог ч.2 ст.4 ЦК України є актом цивільного законодавства, всі юридичні особи зобовязані вести бухгалтерський облік та фінансову звітність згідно з законодавством, а у ч.1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що наявні у матеріалах справи видаткова накладна, згідно з якою, позивачем здійснено поставку товару відповідачу на суму 33208,80 грн. та довіреність відповідача на одержання товарно-матеріальних цінностей, згідно з якою, відповідачем одержано поставлений позивачем товар, фіксують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товару позивачем відповідачу, а дії сторін щодо приймання передачі цього товару на підставі вказаних документів є такими конклюдентними діями сторін, які свідчать про виникнення між ними зобовязання, зокрема, зобовязання позивача щодо поставки товару відповідачу та зобовязання відповідача щодо розрахунку за поставлений позивачем товар. Тим більш, що у матеріалах справи наявні документи (витяги з банківського рахунку позивача), які свідчать про те, що поставлений позивачем товар частково оплачений відповідачем в сумі 23208,80 грн. і залишок боргу становить 10000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас вимогами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, вимогу позивача про сплату боргу в сумі 10000 грн. відповідач одержав 22.01.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №2793686, але борг позивачу не сплатив. При цьому жодних заперечень щодо кількості, якості і вартості поставленого позивачем товару відповідач до суду не надав, як і не надав доказів, що спростовують поставку цього товару позивачем.

Згідно з вимогами ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10000 грн., а отже, і їх задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем з 30.01.2009р. по 27.11.2009р., та згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 247,64 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства України та наявними у справі документам.

Водночас судом встановлено, що розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем з 01.01.2009р. по 01.11.2009р., та згідно з яким, розмір інфляційних становить 970 грн., є помилковим щодо нарахування відповідачу інфляційних за січень 2009р. в розмірі 290 грн., оскільки оплатити поставлений позивачем товар відповідач зобовязаний 29.01.2009р., а отже, і нарахування індексу інфляції повинно здійснюватися позивачем з 01.02.2009р.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача індексу інфляції задовольняються господарським судом частково в сумі 680 грн.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита, по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також по сплаті витрат на оплату послуг адвоката покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому витрати позивача по сплаті державного мита покладаються на відповідача у справі із врахуванням ціни позову 11217,64 грн., за виключенням вартості витрат на послуги адвоката в сумі 1000 грн., які помилково включені позивачем в ціну позову і з цієї ціни позову сплачено державне мито в сумі 150 грн.

Водночас витрати позивача на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача у справі з огляду на наявний у справі договір про надання правової допомоги №171/06/09, який 01.06.2009р. укладений між позивачем (замовник) і ТОВ «Незалежна юридична компанія»(виконавець), та згідно з яким, виконавець зобовязується надати позивачу правову допомогу щодо аналізу правовідносин між позивачем та відповідачем, які виникли на підставі видаткової накладної №РН-ОД00035 від 17.07.2008р., консультацій з приводу стягнення заборгованості з відповідача в сумі 10000 грн., підготовки та подання від імені позивача до господарського суду Одеської області позовної заяви про стягнення даної заборгованості, нарахованого розміру 3% річних, інфляційних витрат, які будуть нараховані виконавцем згідно чинного законодавства, представництва інтересів замовника у господарському суді Одеської області під час розгляду справи за вказаним позовом, а позивач зобовязується сплатити вартість послуг щодо надання правової допомоги в сумі 1000 грн. в строк до 30.06.2009р. При цьому відповідно до умов п.2.6. договору для виконання передбачених у даному договорі зобовязань та користування всіма наданими відповідно до договору правами, виконавець призначає свого працівника адвоката ОСОБА_5; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю гр. ОСОБА_5 НОМЕР_4 від 24.04.2008р.; Наказ ТОВ «Незалежна юридична компанія» від 08.01.2008р. №5 «По особовому складу», згідно з яким, ОСОБА_5 з 08.01.2008р. прийнятий на посаду заступника генерального директора директора департаменту корпоративного права за сумісництвом; Платіжне доручення №116 від 26.06.2009р., згідно з яким, позивач перерахував ТОВ «Незалежна юридична компанія»за надання правової допомоги 1000 грн.; акти прийому-передачі документів (матеріалів) від 01.06.2009р., здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 22.06.2009р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю гр. ОСОБА_3 НОМЕР_3 від 29.10.2009р., а також вимоги ч.2 ст.4 Закону України «Про адвокатуру», якою передбачено, що адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» задовольнити частково.

2.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ОФ ВАТ «Пиреус Банк МКБ», МФО 328812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (03038, м. Київ, вул. Ямська,28А, код ЄДРПОУ 25591321, п/р 26008001331921 в АТ «ОТП БАНК»у м. Києві, МФО 300528) основний борг в сумі 10000 (десять тисяч) грн., 3% річних в сумі 247 (двісті сорок сім) грн. 64 коп., індекс інфляції в сумі 680 (шістсот вісімдесят) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 109 (сто девять) грн. 28 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 229 (двісті двадцять девять) грн. 89 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 974 (девятсот сімдесят чотири) грн. 10 коп.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 18 січня 2010р.

Суддя