Decision № 90283742, 08.07.2020, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2020 р. Справа№200/5045/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дії та стягнення суми заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій щодо невиплати щомісячних страхових виплат за період з березня 2014 року по липень 2016 року включно та стягнення суму заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з березня 2014 року по липень 2016 року включно.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач всупереч Конституції України, Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» не виплатив страхових виплат позивачу з дня припинення такої виплати, пославшись на відсутність звернення до управління та на Постанову правління Фонду соціального страхування України від 12 грудня 2018 року № 27, якою встановлено, що суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України. Позивач вважає дії відповідача щодо невиплати заборгованості по страховим виплатам протиправними, у зв`язку з чим, звернувся до суду з даним позовом.

19 червня 2020 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог. Свою позицію вмотивовував тим, що позивач не скористався своїм правом на отримання виплат та у період з березня 2014 року по липень 2016 року до будь-яких відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України із заявою про продовження та нарахування страхових виплат не звертався, таке звернення надійшло лише в травні 2020 року. Крім того, розрахунковий рахунок, що надавався позивачем раніше, вже не обслуговується у зв`язку із окупаційними діями, отже, неотримання страхових виплат у спірний період сталося з вини позивача, тому відповідач вважає, що сплинув строк для отримання виплат, які були несвоєчасно одержані потерпілим. При цьому вказав, що суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який наразі відсутній. У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із поданням позову без дотримання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 5 червня 2020 року поновлено позивачу строк, встановлений для звернення до адміністративного суду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача докази.

Ухвалою суду від 22 червня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та визнання особистої явки позивача у судове засідання обов`язковою.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину, що передбачено п. 3 розділу VI КАС України.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 7 листопада 2008 року Совєтським РВ Макіївського МУУМВС України в Донецькій області.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги Серія 10 ААА №129104 від 22 липня 2014 року ОСОБА_1 встановлена втрата професійної працездатності 15% з 1 серпня 2014 року по 1 серпня 2016 року (а.с. 11).

Страхові виплати позивач отримував за місцем фактичного проживання у м. Макіївці (у Макіївському міському відділенні у Совєтському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області). Макіївське міське відділення у Совєтському районі управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, переміщено із зони проведення АТО до м. Слов`янська та з 1 січня 2018 року припинило свою діяльність у зв`язку з реорганізацією.

Згідно службової записки головного спеціаліста відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції ФСС України в Донецькій області від 16 червня 2020 року, згідно бази даних «Реєстр потерпілих», справа ОСОБА_1 була закрита 31 липня 2016 року у зв`язку із закінченням терміну дії довідки МСЕК, щомісячні страхові виплати потерпілому, суми за період з січня 2014 року по квітень 2014 року в Базі даних «Реєстр потерпілих» Макіївського міського відділення у Совєтському районі відсутні у зв`язку з тим, що в цей період Макіївське міське відділення у Совєтському районі проводило нарахування та виплати страхових виплат самостійно (а.с. 33).

26 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся на Урядову гарячу лінію Фонду соціального страхування щодо припинення страхових виплат та виплати заборгованості за минулий період.

Листом від 31 березня 2020 року № І-01-04/19-114 управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області повідомило, що за відновленням страхових виплат ОСОБА_1 не звертався до відділень управління та не скористався своїм правом на їх отримання, при цьому страхові виплати за минулий період виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, що передбачено пунктом 3.8 розділу ІІІ Порядку №27.

Згідно відомостей про нараховані та виплачені виплати ОСОБА_1 , що надані відповідачем, загальна сума страхових виплат, що нарахована за період з травня 2014 року по листопад 2014 року включно складає 19564,28 грн., з грудня 2014 року по липень 2016 року включно страхові виплати не нараховувалися, при цьому за цей період обліковується сума у розмірі 64133,41 грн. (а.с. 34).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV).

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Частинами 5 та 6 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Згідно ч. 4 та 7 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Підстави для припинення виплати страхових виплат визначені ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», згідно з якою страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 3 розд. VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаних положень Закону прийнято, зокрема: постанову Кабінету Міністрів України «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 01 жовтня 2014 року № 531, Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 № 365, постанову Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, що затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 12 грудня 2018 року № 27.

Разом з тим, посилання відповідача на нормативно-правові акти, які регулюють питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам з тимчасово окупованих територій України або району проведення антитерористичної операції, суд вважає неприйнятними, оскільки зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення антитерористичної операції, ООС до теперішнього часу не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживанням на території, яка не контролюється органами державної влади.

Як вже зазначалось вище, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у м. Макіївці Донецької області, яка з 2014 року не контролюється органами державної влади України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Позивач продовжує проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади, тобто не має статусу внутрішньо переміщеної особи.

Разом з тим він виявив бажання отримати заборгованість по страховим виплатам на території України, на що має законне право.

Право на отримання позивачем заборгованості по страховим виплам відповідачем не заперечується.

Отже до позивача підлягають застосуванню норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», без особливостей, що передбачені для внутрішньо переміщених осіб.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав, що ОСОБА_1 перебував на постійному обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області.

При цьому Розпорядженням КМУ від 7 листопада 2014 року № 1085-р місто Макіївка віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

07 листопада 2014 року КМУ прийняв постанову № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства(далі - Тимчасовий порядок).

Згідно з пунктом 2 Тимчасового порядку (зі змінами, внесеними згідно з постановами КМУ від 11 березня 2015 року № 109та від 08 квітня 2015 року № 239) у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.

У зв`язку із припиненням фінансування відділень Фонду на тимчасово окуповані території, та відсутністю звернення потерпілого до відділень Фонду, які здійснюють свої повноваження на території України страхові виплати позивачу припинено.

Проте, суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року у справі № 826/18826/14, яка набрала законної сили, пункт 2 Тимчасового порядку визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття. Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року, пункт 2 Тимчасового порядку порушує право позивачів на отримання належної їм пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги.

Макіївське міське відділення у Совєтському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на виконання пункту 3 постанови КМУ № 595, переміщено із зони проведення АТО до м. Слов`янська.

Відповідно до постанови правління Фонду соціального страхування України від 10 жовтня 2017 року № 50 «Про затвердження структури органів Фонду» затверджено нову структуру управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області, яка введена в дію з 01 січня 2018 року.

Повноваження Макіївського міського відділення у Совєтському районі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області передано Слов`янському відділенню Фонду.

При цьому, суд ураховує, що позивач звернувся про виплату заборгованості по страховим виплатам, які згідно довідки МСЕК призначені до 1 серпня 2016 року.

Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності звернення позивача до відділень управління не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки в матеріалах справи міститься заява позивача від 26 березня 2020 року про виплату заборгованості.

При ухваленні рішення у справі суд, відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, ураховує правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №243/3535/16-ц, в якій Суд дійшов висновку, що позивач сам має право вирішувати про необхідність звернення до органу про продовження соціальних виплат. Відсутність такого звернення не є підставою для відмови в задоволені позову.

Стосовно тверджень відповідача, що викладені у відзиві на адміністративний позов, щодо ненадання позивачем розрахункового рахунку, на який можливо здійснити перерахування виплат суд не приймає до уваги, оскільки з листа відповідача від 31 березня 2020 року, яким позивачу фактично відмовлено у виплат заборгованості, вказане не визначено підставою для відмови у виплаті заборгованості. До того ж розрахунковий рахунок стосується саме виконання рішення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 і ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що невиплата належної позивачу страхових виплат за минулий період, є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності.

На підставі зазначеного, суд приходить висновку про те, що відповідач, не виплативши страхові виплати позивачу з дня припинення таких виплат діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, оскільки відповідачем надана інформація про здійснення виплат позивачеві Макіївським міським відділенням у Совєтському районі по квітень 2014 року, суд вважає за необхідне зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу заборгованість по страховим виплатам за період з травня 2014 року по липень 2016 року включно.

Стосовно тверджень відповідача щодо строку захисту порушеного права, суд зазначає, що згідно частини 7 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Оскільки порушення прав позивача на отримання належних сум страхових виплат відбулося з вини органу, що призначає і виплачує страхові виплати, і мало триваючий характер, позивач має право захистити своє порушене право на виплату страхових за минулий час без обмеження будь-яким строком.

При цьому, ухвалою суду від 5 червня 2020 року позивачу поновлено строк, встановлений для звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналізуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що за вищенаведеною нормою зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком судом. Враховуючи характер спірних правовідносин та склад учасників адміністративної справи, суд вважає, що відсутні підстави для зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення у справі.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Фактично позовні вимоги задоволені, оскільки бездіяльність відповідача щодо невиплати страхових виплат визнана протиправною, а задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії є похідними від першої вимоги, отже присудженню підлягає судовий збір у розмірі, який передбачений сплаті як за одну позовну вимогу немайнового характеру.

Тому, сплачений позивачем судовий збір в сумі 840,80 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) щодо невиплати щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з травня 2014 року по липень 2016 року включно.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) щомісячні страхові виплати за період з травня 2014 року по липень 2016 року включно.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржено. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» КАС України строки визначені ст. 295 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв