Decision № 9027310, 19.03.2010, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/2819.03.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства “Славутський руберойдовий завод”

До Приватного підприємства “КЗК-Центр”

Простягнення 32418,37 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачане з’явився

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2010 року Відкрите акціонерне товариство “Славутський руберойдовий завод” звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства “КЗК-Центр” 20000,00 грн. заборгованості з оплати вартості отриманого товару за дистриб’юторським договором від 18.03.2007 р. № 14/Д-07, 4 222,00 грн. інфляційної складової боргу, 950,14 грн. 3 % річних та 7248,23 грн. пені.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/28 від 02.02.2010 р., яку призначено до розгляду на 28.02.2010 р.

У судове засідання, призначене на 28.02.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав. Представник позивача надав суду для залучення до матеріалів справи частину документів, що вимагалися ухвалою від 02.02.2010 р.

28.02.2010 р. розгляд справи було відкладено на 19.03.2010 р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

04.03.2010 р. від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів та прохання розглядати справу 19.03.2010 р. без участі представника позивача.

У судове засідання, призначене на 19.03.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/28 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги вимогу позивача про розгляд справи за відсутності його представника та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Як вбачається з позовної заяви, позов Відкритого акціонерного товариства “Славутський руберойдовий завод” про стягнення 20 000,00 грн. боргу за поставлені товари, 4 222,00 грн. інфляційної складової боргу, 950,14 грн. 3% річних, 7 248,23 грн. пені., мотивований твердженнями про невиконання відповідачем обов’язку з оплати придбаного у позивача товару відповідно до товарно-транспортної накладної № 80 від 24.03.2008 р.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.03.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством “Славутський руберойдовий завод” (виробник) та Приватним підприємством “КЗК-Центр” (дистриб’ютор) був укладений дистриб’юторський договір № 14/Д-07 про надання статусу дистриб’ютора з реалізації бітумно-полімерних рулонних покрівельних та гідроізоляційних мембран торгової марки “СПОЛІ”, за умовами якого Приватне підприємство “КЗК-Центр” зобов'язувався закупити протягом року 100 000 кв. м. продукції Відкритого акціонерного товариства “Славутський руберойдовий завод”.

Виходячи з того, що відповідач на протязі вказаного в договорі періоду не був спроможний закупити погоджений сторонами об'єм продукції, сторони дійшли згоди, що відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України правовідносини відносно поставок продукції між сторонами продовжуватимуться і проводитимуться за умовами купівлі-продажу.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 80 від 24.03.2008 р. позивачем передано, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 110 016,67 грн.

На підтвердженням факту отримання відповідачем спірної продукції в матеріалах справи знаходиться копія довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯОИ № 483237 від 24.03.2008 р.

Відповідач отриманий товар оплатив частково заборгувавши позивачу 20 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі товарно-транспортної накладної № 80 від 24.03.2008 р. позивач передав, а відповідач отримав продукцію на загальну суму 110 016,67 грн. Отже, такою накладною сторонами досягнуто згоди щодо виду продукції, його кількості, одиниці виміру та ціни.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, оскільки у позивача виникли зобов’язання передати відповідачу визначений товар на суму 110 016,67 грн., а у відповідача —прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити) його.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов’язання щодо передачі відповідачу товару виконав належним чином, а саме: ним було здійснено передачу вищезазначеного товару у визначеній кількості за вищевказаною видатковою накладною, а відповідачем прийнято товар.

Разом з тим, всупереч прийнятому зобов’язанню з оплати переданої позивачем продукції, відповідач не виконав його, оскільки не здійснив повної оплати за цю продукцію.

Відповідно до гарантійного листа відповідача від 25.02.2009 р. № 25/02/09-1 відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості перед позивачем за отриману продукцію у сумі 20 000,00 грн. та гарантував погасити її у строк до 01.05.2009 р.

Але у зазначений строк відповідачем заборгованість погашено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості.

Зважаючи на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення 20 000,00 грн. боргу обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 4 222,00 грн. інфляційної складової боргу, 950,14 грн. 3% річних, 7 248,23 грн. пені.

Оскільки позивачем не надано суду документів, за допомогою яких можливо встановити коли перераховувалися відповідачем кошти часткової оплати отриманої продукції, суд не може провести уточнений та правильний розрахунок штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов’язання. А враховуючи, що позивачем не виконано вимог ухвал суду стосовно надання доказів часткової оплати суми боргу, уточненого розрахунку 3 % річних, пені та збитків внаслідок інфляції з врахуванням часткового погашення боргу, позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Славутський руберойдовий завод” в частині стягнення з Приватного підприємства “КЗК-Центр” 4 222,00 грн. інфляційної складової боргу, 950,14 грн. 3% річних, 7 248,23 грн. пені залишити без розгляду.

2.          В іншій частині позов задовольнити повністю.

3.          Стягнути з Приватного підприємства “КЗК-Центр” (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2, оф. 311, ідентифікаційний код 33591785) на користь Відкритого акціонерного товариства “Славутський руберойдовий завод” (30002, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Князів Сангушків, 95, ідентифікаційний код 00292787) 20 000 (двадцять тисяч) грн. боргу, 200 (двісті) грн. державного мита та 145 (сто сорок п'ять) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                         Л.В. Омельченко

Дата підписання: 29.03.2010 р.