Decision № 90123714, 30.06.2020, Kherson Circuit Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1008/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку (далі-відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо невиплати всіх сум належних ОСОБА_1 у день звільнення (невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в сумі 57995,72 грн.);

- стягнути з Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку (код ЄДРПОУ 26614627) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні в розмірі 333581,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних сил України (по особовому складу) від 16.09.2017 №418 звільнений з військової служби за станом здоров`я та виключений із списків особового складу Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку наказом начальника (по стройовій частині) від 20.10.2017 №216. Також зазначає, що при звільненні, відповідачем не виплачено всі суми, передбачені законом (розрахував та виплатив розмір одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалася позивачу відповідно до Постанови №889), у зв`язку з чим звернувся до відповідача 21.06.2018 з відповідною заявою. Проте, Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку у визначений законодавством строк не здійснив нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 по справі №0640/3500/18 позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Суд визнав протиправними дії Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку. Зобов`язав Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 встановлено, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби та її виплату є передчасними та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача. На виконання зазначеного рішення, відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про перерахунок одноразової грошової допомоги при звільнені і відмовлено у перерахунку про що повідомлено позивача відповіддю №1547/ю від 27.06.2019. Позивач знову звернувся до суду та рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 по справі №240/9997/19, позов задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправними дії Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку. Зобов`язав Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 по справі №240/9997/19 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 залишено без змін.

30.03.2020 року позивач отримав на свій банківський рахунок не виплачену при звільненні частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в сумі 57415,76 грн. ( з урахуванням стягнутих податків, зборів), що підтверджується випискою АТ «Ощадбанк» від 31.03.2020. Вважає, що не виплативши у день звільнення з військової служби всі суми, передбачені законодавством. Відповідно до ст. 116 КЗпПУ, Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку порушив конституційні права позивача на соціальний захист, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

23.04.2020, ухвалою суду відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

15.05.2020, ухвалою суду відмовлено у задоволенні вимоги представника відповідача про залучення до розгляду справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а саме - Міністерства оборони України та Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

13.05.2020 представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав. Позивач був звільнений з лав Збройних Сил України наказом по стройовій частині від 20.10.2017 №216. Фактично позивача було розраховано на день звільнення 20.10.2017 та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 98131,50 грн. Проте позивач, вважаючи розрахунок неправильним, оскаржив його в судовому порядку. На виконання рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020, відповідачем 27.03.2020 було здійснено доплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням додаткової грошової винагороди у сумі 58878,90 грн., що також не заперечується позивачем.

25.05.2020, позивачем подано до суду відповідь на відзив з якого вбачається, що проти доводів відповідача заперечує з підстав викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити повністю.

05.06.2020, представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив відповідно до яких підтримує свою позицію викладену у відзиві на позов. Просить прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 30.06.2020, відповідно до п.4 ч. 1 ст. 238 КАС України, закрито провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо невиплати всіх сум належних ОСОБА_1 у день звільнення (невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в сумі 57995,72 грн.).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних сил України (по особовому складу) від 16.09.2017 №418, ОСОБА_1 звільнений з військової служби за станом здоров`я та виключений із списків особового складу Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку наказом начальника (по стройовій частині) від 20.10.2017 №216.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 по справі №240/9997/19, позов задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправними дії Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку. Зобов`язав Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 по справі №240/9997/19 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 залишено без змін.

30.03.2020 року позивач отримав на свій банківський рахунок не виплачену при звільненні частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в сумі 57415,76 грн. ( з урахуванням стягнутих податків, зборів), що підтверджується випискою АТ «Ощадбанк» від 31.03.2020.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що у зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідачем одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в сумі 57415,76 грн. ( з урахуванням стягнутих податків, зборів) з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні в розмірі 333581,49 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд, проаналізувавши вимоги ст. 117 КЗпП України, дійшов висновку, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (ч.2 ст. 117 КЗпП України).

У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року по справі №240/9997/19, яке набрало законної сили 03 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправними дії Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку. Зобов`язав Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 по справі №240/9997/19 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 залишено без змін.

Отже, враховуючи, що спір у справі №240/9997/19 вирішено на користь ОСОБА_1 в повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідно ч.2 ст. 117 КЗпП України, наявні правові підстави для виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Одночасно суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 по справі №822/3307/17 зазначено: "Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані КЗпП України".

Щодо розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем визначена середньоденне грошове забезпечення в сумі 374,39 грн./день, відповідно до Порядку №100, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року.

Так, позивач зазначає, що відповідно до довідок №363 від 20.10.2017, №524 від 14.02.2018 про види додаткового грошового забезпечення, останніми повними відпрацьованими календарними місяцями, які передують звільненню є серпень та вересень 2017 року. Отже загальна кількість днів за ці 2 місяці становить 61 день, загальна сума грошового забезпечення 22838,01 грн. (10059,80 грн. +12778,21 грн. = 22838,01 грн.).

Суд звертає увагу на те, що у поданому представником відповідача відзиву на позовну заяву, заперечень щодо визначеного позивачем середньоденного грошового забезпечення, виходячи з довідок №363 від 20.10.2017 та №524 від 14.02.2018, не надано.

Таким чином, на думку позивача, його середньоденне грошове забезпечення становить 374,39 грн. Також позивач вважає, що періодом за затримку розрахунку є 20.10.2017 по кінцеву дату розрахунку 30.03.2020 та становить 891 календарний день, тобто сума яка підлягає стягненню на користь позивача – 891*374,39 = 333581,49 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розмірі належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначенні ст. 116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором, у зв`язку з його звільненням, повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу.

Таким чином, застосування принципу співмірності при визначені розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду, але виключно при наявності вищезазначених умов. При цьому, принцип співмірності при визначені розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні полягає у пропорційності частки суми, на яку той мав право (задоволеної судом або визнаної відповідачем), порівняно саме із середнім заробітком.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України, у справах №6-259цс17 від 13.03.2017, №6-837цс15 від 23.12.2015, №6-113цс16 від 27.04.2016.

Як вже було встановлено судом, 20.10.2017, в день звільнення ОСОБА_1 , була здійснена виплата всіх сум, що належать до виплати та не оспорюється сторонами, у розмірі 98131,50 грн.

Проте, як зазначалося судом вище, рішенням Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020, залишено в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі №240/9997/19, яким було зобов`язано відповідача здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Так, на виконання даного рішення відповідачем 30.03.2020 перераховано позивачу недоплачену одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 57995,72 грн., що становить 37,5% від загальної суми, яку мав би виплатити відповідач при звільненні.

Крім цього, необхідно зазначити, що під час звільнення із позивачем був здійснений розрахунок у розмірі 98131,50 грн., що складає - 62,5% від загальної суми одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 - 157 010,40 грн.

Тобто одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 57995,72 грн. складає 37,5 % від загального розрахунку при звільненні.

Суд вважає за необхідне вказати на те, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 333581,49 грн.

Не заперечуючи факту несвоєчасного проведення виплати відповідачем позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, суд не вважає справедливою та співмірною вимогу про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок в сумі 333581,49 грн., що є більшим ніж у 5 разів аніж сама сума яка була виплачена позивачу згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 по справі №240/9997/19, яке набрало законної сили 03.02.2020, в сумі 57995,72 грн.

Виходячи з конкретних обставин справи, принципів законності та справедливості, принципу співмірності, а також того, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету, суд вважає, що справедливим та співмірним буде задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі, що складає 125093,00 грн., яка буде співмірною з урахуванням розміру суми недоплаченої одноразової грошової допомоги, що підлягала виплаті позивачу в сумі 57995,72 грн.

При визначенні такої суми, суд виходить з того, що оскільки період затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні тривав у період з 20.10.2017 по 30.03.2020, що становить 891 календарних днів та те, що позивачу при звільненні сплачено 62,5% одноразової грошової допомоги, то сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в даному випадку, складає 125 093,00 грн. ( 37,5% від заявленої суми позивачем 333581,49 грн.).

До висновків щодо можливості застосування принципу співмірності дійшов і Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року в справі № 825/325/16.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо посилань представника відповідача у відзиві на адміністративний позов на те, що стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення щодо присудження виплати заробітної плати, суд зазначає.

Так, суд звертає увагу на те, що в даному випадку позивач звертається з вимогою про стягнення з відповідача саме середнього заробітку за час невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, а не компенсації за затримку виплати заробітної плати, як зазначає представник відповідача та не є правовідносинами, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача слід задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні з позовом до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3340,00 грн., що підтверджується квитанцією № 240 від 14.04.2020.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що стягненню на користь позивача з відповідача підлягає сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1670,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку (73000, м. Херсон, вул. Олександрівська, 32, код ЄДРПОУ 26614627) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 20.10.2017 по 30.03.2020 у сумі 125 093,00 грн. (Сто двадцять п`ять тисяч дев`яносто три гривні 00 коп.) з подальшим відрахуванням обов`язкових податків і зборів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку (73000, м. Херсон, вул. Олександрівська, 32, код ЄДРПОУ 26614627,) за рахунок бюджетних асигнувань вказаного суб`єкта владних повноважень, сплачений судовий збір у розмірі 1670,00 грн. (Одна тисяча шістсот сімдесят гривень 00 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя І.І. Войтович

кат. 112030100