Decision № 90083095, 24.06.2020, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/613/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/613/20

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312)

до Публічного акціонерного товариства "Північтранс" (65025, м. Одеса, вул. 21-й км. Старокиївської дороги, код ЄДРОПУ 05523553)

про стягнення 5 700,96грн.

Представники:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Олійник Д.М., довіреність № 475/4/161, дата видачі : 17.01.20;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Північтранс" про стягнення 5 700,96грн.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 993, 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статті 9, 27 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/86-ВР, пункт 22.1 статті 22, підпункти 33.1.2, 33.1.4 пункту 33.1 статті 33, підпункт 38.1.1 пункту 38, статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV обґрунтовані тим, що оскільки Позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування в розмірі 5 700,96 грн., внаслідок ДТП, що сталось під час виконання ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, та у зв`язку з тим, що ані ОСОБА_1 , ані Публічне акціонерне товариство "Північтранс" письмово не повідомили страховика про настання страхової події протягом трьох робочих днів, до ПрАТ СК "ПЗУ Україна" перейшло право регресної вимоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.03.2020р. провадження по справі №916/613/20 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

19.05.2020р. за вх.№12543/20 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити повністю.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

22.09.2016р. між Позивачем та Відповідачем укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме на «ІВАН А04А-30» державний номерний знак НОМЕР_1 , що посвідчується полісом серії НОМЕР_2 (далі - Договір від 22.09.2016).

24.03.2017 року у м. Одеса, вул. Мала Арнаутська трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Cherry», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 (далі - Потерпілий) та забезпеченого автомобіля «ІВАН А07А-3 0», державний реєстраційний номери НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 23.05.2017 у справі № 522/7168/17, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Водій транспортного засобу «Cherry» державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_2 подав до ПрАТ СК "ПЗУ України" Заяву про настання страхового випадку від 24.03.2017.

Відповідно до Акту огляду транспортного засобу (дефектна відомсть) від 30.03.2017р. та Страхового акту №UA2017033000008/Д01/01 від 13.06.2017р., вартість матеріальних збитків складає 5 700,96 грн

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV, передбачено, що у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

На підставі Договору від 22.09.2016 та Заяви ОСОБА_2 ПрАТ "СК "ПЗУ України" було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 5 700,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.06.2017 №5260.

Отже, посилаючись на вищенаведене Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в порядку регресу, звернулось з відповідним позовом до суду, за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування" 07.03.1996 № 85/86-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із частиною третьою статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із частиною першою статті 528 Цивільного кодексу України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до абз. "г" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Згідно із підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Неузгодженність нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17.02.2011 № 3045- VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову (постанова Верховного Суду України від 12.02.2014 № 6-1цс14).

Факт неповідомлення страховика по ДТП є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком відшкодування. Проте в разі, якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування шкоди у не договірних зобов`язаннях.

Це узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 6-284цс15 та від 22.03.2017 у справі № 6-2011цс16.

Отже, оскільки судом встановлено, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється; зафіксований правоохоронними органами; ОСОБА_1 як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; сама страхова компанія визнала, узгодила із потерпілим розмір страхового відшкодування та сплатила його, неповідомлення страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для пред`явлення регресного позову до страхувальника.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 25.02.2020р. у справі №910/7825/19

На підставі викладеного, суд вважає такими, що не обґрунтовані та не підлягають задоволенню позовні вимоги до Відповідача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в розмірі 5 700гр.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312) до Публічного акціонерного товариства "Північтранс" (65025, м. Одеса, вул. 21-й км. Старокиївської дороги, код ЄДРОПУ 05523553) - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312) .

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.4 розділу Х ,,Прикінцеві положення" чинного ГПК України строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на час дії карантину, введеного для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст складено 30 червня 2020 р.

Суддя К.Ф. Погребна