Decision № 89965780, 16.06.2020, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1262/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/1262/19

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72 ;код ЄДРПОУ 00191230)

До відповідача: Акціонерного товариства „Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; ЄДРПОУ 40081200)

Про стягнення 332725,00 грн.

Представники:

від позивача: Ніколенко М.М., адвокат за довіреністю

від відповідача: Карпенко І.В., адвокат за довіреністю

Встановив: Позивач - Публічне акціонерне товариство „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” про стягнення 332725,00 грн.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” направлено на стягнення з відповідача суми штрафу за прострочення доставки вантажів у розмірі 332725,00 грн.

Одночасно з поданням позовної заяви до суду, позивач просив суд здійснювати розгляд позовної заяви Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.05.2020р. прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1262/20. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "01" червня 2020 р. о 09:45. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду та із врахуванням Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020р. №540-ІХ. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву та із врахуванням Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020р. №540-ІХ. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив та із врахуванням Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020р. №540-ІХ.

25.05.2020р. за вх.№13075/20 господарський суд одержав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, згідно з яким позивач просив суд забезпечити проведення судового засідання у справі №916/1262/20, яке призначене на 01 червня 2020 р. о 09:45, в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2020р. клопотання Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” від 25.05.2020р. задоволено. Доручено Господарському суду Запорізької області забезпечити проведення судового засідання у справі №916/1262/20 01 червня 2020р. о 09:45 в режимі відеоконференції.

27.05.2020р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Також, 27.05.2020р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшла заява, відповідно до якої останній просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

01.06.2020р. представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2020р. відкладено розгляд справи по суті на "16" червня 2020 р. о 12:30. Викликано представників сторін у судове засідання для розгляду справи по суті на "16" червня 2020 р. о 12:30. Клопотання Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” задоволено. Доручено Господарському суду Запорізької області забезпечити проведення судового засідання у справі №916/1262/20 16 червня 2020р. о 12:30 в режимі відеоконференції.

01.06.2020р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, та заперечує проти зменшення заявленого до стягнення штрафу.

Відповідач просить суд зменшити заявлений до стягнення штраф на 50%.

У судовому засіданні 16.06.2020 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 22.06.2020р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

15.02.2018 року між Публічним акціонерним товариством „Українська залізниця”, яке в подальшому змінило свою назву на Акціонерне товариство„Українська залізниця” (надалі – перевізник) та Публічним акціонерним товариством „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” (надалі – замовник) укладено Договір про надання послуг №10429-/ЦТЛ-2018/20/2018/365, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно до п. 1.2. Договору, перевезення – це послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, Збірників Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009р. №371, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002р. № 873, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення відповідно.

Відповідно до п. 1.3. Договору встановлено, що надання послуг за цим Договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичу вальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Згідно до п. 2.3.2. Договору, перевізник зобов`язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) змовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС „МЕСПЛАН”, доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього Договору.

Публічним акціонерним товариством „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” у грудні 2019 року на адресу Чорноморської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” на станцію Чорноморськ-Порт-експорт Одеської залізниці було відправлено вантажі за залізничними накладними №№ 46864328, 46864393, 46864435, 46866505, 46866596, 46874954, 46922092, 46836656, 46882569, 46836698, 46836706, 46836722, 46882585, 47024021, 47024104, 47024005, 47030390, 47030432, 47030457, 47030465, 47024013, 47024088, 47030234, 47030242, 47030259, 47030408, 47030416, 47030440, 47030382, 47037379, 47037411, 47059779, 47059803, 47059845, 47059852, 47059860, 47059878, 47059894, 47059902, 47060025, 47060058, 47060066, 47059787, 47059795, 47059829, 47059886, 47059993, 47060009, 47059761, 47059811, 47059837, 47060033, 47060041, 47060017.

Позивачем, в обґрунтування поданого позову було зазначено, що під час здійснення перевезень вантажів за відповідними накладними, відповідачем допущено прострочення термінів доставки вантажів, визначених п. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що підтверджується електронними цифровими підписами одержувача у графі 53 та відмітками, проставленими залізницею в графах 51, 52 зазначених накладних.

Приймаючи до уваги прострочення строку доставки вантажу, позивачем було здійснено розрахунок штрафу окремо по кожній залізничній накладній, який міститься в матеріалах справи.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги позивачем було зазначено суду, що по усім вище переліченим накладним з простроченим терміном доставки вантажу, відповідач повинен в силу п. 116 Статуту залізниць України сплатити 332725,00 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

Також позивачем було зазначено суду, що відповідним переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємств. Передача права на пред`явлення претензій та позовів відправником або одержувачем уповноваженій особі, яка виступає від їх імені, засвічується довіреністю.

Вантажовідправником вантажів за залізничними накладними №№ 46864328, 46864393, 46864435, 46866505, 46866596, 46874954, 46922092, 46836656, 46882569, 46836698, 46836706, 46836722, 46882585, 47024021, 47024104, 47024005, 47030390, 47030432, 47030457, 47030465, 47024013, 47024088, 47030234, 47030242, 47030259, 47030408, 47030416, 47030440, 47030382, 47037379, 47037411, 47059779, 47059803, 47059845, 47059852, 47059860, 47059878, 47059894, 47059902, 47060025, 47060058, 47060066, 47059787, 47059795, 47059829, 47059886, 47059993, 47060009, 47059761, 47059811, 47059837, 47060033, 47060041, 47060017 є Публічне акціонерне товариство „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, вантажоодержувач вантажів за вищевказаними накладними є ЧФ ДП „АМПУ”.

Вантажоодержувач здійснив передачу права на пред`явлення претензій і позовів за вищевказаними перевізними документами вантажовідправнику - Публічному акціонерному товариству „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, про що свідчать переступні написи на залізничних накладних засвідчені печаткою.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” направлено на стягнення з відповідача суми штрафу за прострочення доставки вантажів у розмірі 332725,00 грн.

Надаючи відзив на позовну заяву, Акціонерним товариством „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” було зазначено суду, що обставини, викладені в позовні заяві та сума штрафу були перевірені відповідачем за допомогою автоматизованої системи розрахунків штрафу за прострочення терміну доставки вантажів, та за результатами перевірки штраф в сумі 332725,00 грн. визнано обґрунтованим.

Проте, відповідачем було зазначено суду, що у зв`язку з тим, що позивач не зазнав жодних збитків у зв`язку з несвоєчасною доставкою вантажу, та спірний вантаж доставлено відповідачем вантажоодержувачу без втрат, відповідно до ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. 165 ГПК України необхідно зменшити розмір штрафних санкцій по справі №916/1262/20 про стягнення суми штрафу на 50% до розміру 170189,35 грн.

Крім того, відповідно до поданої заяви про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідачем було зазначено суду, що метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як до суб`єкта господарської діяльності. За твердженням відповідача, застосування неустойки має здійснюватись із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Акціонерним товариством „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” було зазначено суду, що основне зобов`язання з перевезення вантажу залізницею виконано в повному обсязі, докази, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, матеріали даної справи не містять.

Крім того, відповідачем було зазначено суду, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове значення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання. Також було зауважено відповідачем що матеріали справи не містять доказів, що позивач поніс збитки внаслідок затримки доставки вантажу.

Відповідачем також було зазначено суду, що для Укрзалізниці наразі зріс коефіцієнт зі сплати земельного податку.

З урахуванням викладених обставин, Акціонерне товариство „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” просить суд зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу на 50%.

Відповідно до наданої відповіді на відзив на позовну заяву, позивачем було зазначено суду, що Публічне акціонерне товариство „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” заперечує проти позиції відповідача, яка викладена ним у заяві про зменшення розміру штрафних санкцій.

Позивачем зазначалось суду, що зменшення розміру санкцій за ст. 233 ГК України є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізоване лише за наявності сукупності передбачених обставин.

За твердженням позивача, відповідач належним чином не обґрунтував наявність підстав для зменшення штрафу, не надав відповідних доказів на підтвердженням обґрунтувань та єдиною обставиною, за посиланням позивача, є відсутність збитків у Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” та відповідачем не наведено інших аргументованих підстав для зменшення суми штрафу.

Позивачем було пояснено суду, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконувати свої зобов`язання. Також позивачем зазначалось, що відповідачем не надано жодного доказу, який би пояснював, з яких підстав допущено несвоєчасне перевезення за вказаними накладними.

Крім того, щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду від 26.03.2020р. по справі №916/2154/19, позивачем було зауважено, що штраф було зменшено на 19%, а не на 50%, як заявлено позивачем у даній справі.

На підставі викладеного, позивач просить суд позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” задовольнити в повному обсязі та у задоволенні заяви про зменшення штрафу відмовити.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (далі - Статут залізниць України), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з ч.1 ст.919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Статтею 923 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов`язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п.23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію.

Згідно з п.41 Статуту залізниць України залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до п.п.1.1,1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням у такі терміни: у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах на кожну повну та неповну добу складає 200 км. Термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Згідно з п.п.2.1,2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Згідно з п.п.2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки

Відповідно до п.116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Відповідно до пункту 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Отже, належним доказом для звільнення відповідача від відповідальності у зв`язку з порушенням встановлених термінів доставки вантажів та покладання такої відповідальності на вантажовідправника або вантажоодержувача мають бути комерційні або акти загальної форми, в яких повинні бути відображені причини затримки вантажу, та які повинні бути складені відповідно до вимог Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334. Відповідачем такі акти не надані та не наведено жодних обставин, які б доводили відсутність його вини в затримці вагонів. В зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що вантаж був доставлений з простроченням з незалежних від залізниці причин.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача штрафу за порушення термінів доставки вантажів залізничним транспортом.

Згідно ст. 133 Статуту залізниць України, передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством. До претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника.

До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред`явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Як вбачається з відповідних відміток на залізничних накладних ЧФ ДП „АМПУ” передало позивачу право на пред`явлення претензій та позовів у встановленому законом порядку із засвідченням переуступного підпису, а також з огляду на те, що ПАТ „Запоріжсталь” є вантажовідправником вантажу, суд, з урахуванням положень ст. 133 Статуту залізниць України, вважає правомірним звернення саме ПАТ „Запоріжсталь” з позовом, що розглядається в рамках даної справи.

Як встановлено судом, у накладних №№ 46864328, 46864393, 46864435, 46866505, 46866596, 46874954, 46922092, 46836656, 46882569, 46836698, 46836706, 46836722, 46882585, 47024021, 47024104, 47024005, 47030390, 47030432, 47030457, 47030465, 47024013, 47024088, 47030234, 47030242, 47030259, 47030408, 47030416, 47030440, 47030382, 47037379, 47037411, 47059779, 47059803, 47059845, 47059852, 47059860, 47059878, 47059894, 47059902, 47060025, 47060058, 47060066, 47059787, 47059795, 47059829, 47059886, 47059993, 47060009, 47059761, 47059811, 47059837, 47060033, 47060041, 47060017 містяться відомості, зокрема, про дату відправлення, дату прибуття та дату видачі вантажу (п.п.56,51,52); розмір провізної плати (п.31), відстань перевезення вантажу (п.30).

Так, згідно зазначених вище накладних відстань перевезення вантажу - 798 км, нормативний строк доставки 4 доби, з урахуванням збільшення строку доставки – 1, прострочення діб становить – за накладними №№46864328, 46864393, 46864435, 46866505, 46866596 – 20 діб (30% від провізної плати), за накладною №46874954 – 19 діб (30 % від провізної плати), за накладною №46922092 – 2 (10% від провізної плати), за накладними №№ 46836656, 46882569, 46836698, 46836706, 46836722, 46882585 – 19 діб (30% від провізної плати), за накладними №№47024021, 47024104, 47024005 – 14 діб (30 % від провізної плати), за накладними №№47030390, 47030432, 47030457, 47030465 – 9 діб (30% від провізної плати), за накладними №№47024013, 47024088 – 14 діб (30% від провізної плати), за накладними №№47030234, 47030242, 47030259, 47030408, 47030416, 47030440, 47030382 – 9 діб (30% від провізної плати), за накладними №№47037379, 47037411, 47059779, 47059803 – 13 діб (30% від провізної плати), за накладною №47059845 – 8 діб (30% від провізної плати), за накладними №№47059852, 47059860 – 10 діб (30% від провізної плати), за накладною № 47059878 – 13 діб (30 % від провізної плати), за накладною № 47059894 – 10 діб (30% від провізної плати), за накладною №47059902 – 13 діб (30 % від провізної плати), за накладними №№ 47060025, 47060058, 47060066 – 8 діб (30 % від провізної плати), за накладними №№47059787, 47059795, 47059829 – 13 діб (30% від провізної плати), за накладною № 47059886 – 8 діб (30% від провізної плати), за накладними №№47059993, 47060009 – 13 діб (30% від провізної плати), за накладними №№ 47059761, 47059811, 47059837, 47060033, 47060041, 47060017 – 8 діб (30% від провізної плати).

Таким чином, з урахуванням відстані перевезення вантажу, виходячи зі змісту Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст.ст. 41, 116 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, нормативного строку доставки вантажу (з урахуванням 1 доби на операції пов`язані з відправленням та прибуттям вантажу) відповідачем при здійсненні перевезення спірного вантажу було допущено прострочення доставки вантажу тривалістю більш як на 4 доби.

Так, враховуючи допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 332725,00 грн. Розрахунок розміру штрафу із зазначенням кількості діб прострочення, нормативного часу доставки вантажу та інших показників необхідних для розрахунку, позивачем наведено у розрахунку, що є додатком до позовної заяви. Отже відповідачем при здійсненні перевезення спірного вантажу було допущено прострочення доставки вантажу тривалістю більше, як на чотири доби.

Отже, відповідно до розрахунку позивача, до стягнення з відповідача підлягає штраф у розмірі 332725,00 грн. Суд, перевіривши такий розрахунок позивача, вважає його вірним.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не заперечувалась вірність здійсненого розрахунку позивачем щодо складових, з яких визначається заявлений до стягнення штраф, у тому числі і розмір провізної плати.

Щодо заяви Акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” про зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу на 50%, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 617 Цивільного Кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За умовами ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому суд вказує, що норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за заявою відповідача суми штрафу до 50% грн, суд, враховуючи дискреційність повноважень суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, основне зобов`язання з перевезення вантажу виконано боржником в повному обсязі. При цьому, доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, вимоги про стягнення яких взагалі позивачем не заявлялись, матеріали справи не містять. Водночас, матеріали справи не містять і доказів, що підтверджують наявність обставин, які є підставою для зменшення штрафу до вказаної відповідачем суми.

З огляду на викладене, враховуючи необхідність дотримання збалансованості інтересів обох сторін, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, вважає за доцільне та правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді штрафу на 20% до суми 266180,00 грн.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 4.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 4990,88 грн. покладаються на відповідача, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” – задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства „Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; ЄДРПОУ 40081200) на користь Публічного акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72; код ЄДРПОУ 00191230) штраф за прострочення доставки вантажу у розмірі 266180 (двісті шістдесят шість тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4990 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто) грн. 88 коп.

3. В іншій частині позову – відмовити.

Повний текст рішення складено 22 червня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення, із врахуванням Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020р. №540-ІХ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко