Decision № 89965746, 17.06.2020, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/50/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши у судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-МІКС УКРАЇНА" (вул. Заводська, 14, Хильчиці, Золочівський район, Львівська область,80750) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕССАРАБІЯ ПЛЮС" (вул. Успенська, 18,с. Кубей, Болградський р-н, Одеська область, 68720) про стягнення 46015,25 грн.;

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-МІКС УКРАЇНА" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕССАРАБІЯ ПЛЮС", в якому просить господарський суд: про стягнення 46015,25 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору купівлі-продажу №13/01/19 від 02.01.2019р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.02.2020 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/50/20 за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджено поштовими відправленнями. Відзив на позов не надав але надав письмові пояснення та просить суд розглянути справу за наявними матеріалами за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 17.06.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Як встановлено матеріалами справи, 02 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Д-МІКС Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Плюс» укладено Договір купівлі- продажу за № 13\01\19 (надалі - Договір), згідно з яким Продавець (ТОВ «Д-МІКС Україна») зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити, а Покупець (ТОВ «Бессарабія Плюс») прийняти і оплатити корма та кормові добавки, надалі Товар, в асортименті, комплектності та кількості згідно замовлень Покупця.

Згідно з умовами даного Договору Продавець (ТОВ «Д-МІКС Україна») зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити, а Покупець (ТОВ «Бессарабія Плюс») прийняти і оплатити корма та кормові добавки, надалі Товар, в асортименті, комплектності та кількості згідно замовлень Покупця; відпуск Товару Продавцем Покупцю здійснюється на підставі видаткових накладних; асортимент, комплектність та кількість Товару визначається згідно попереднього замовлення та вказуються у видаткових накладних; за згодою Продавця попереднє замовлення поставки Товару може бути здійснено Покупцем в усній формі; видача Продавцем Товару Покупцю підтверджує наявність попереднього замовлення (письмового чи усного) Покупцем поставки Товару; Сторони домовились, що перша поставка Товару здійснюється за договірною ціною наступним чином: 50% (п`ятдесят відсотків) вартості партії Товару - шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше, як за один день до поставки партії Товару, замовленої згідно п. 2.1 цього договору, а решта 50% (п`ятдесят відсотків) вартості отриманої партії Товару - на умовах відтермінування платежів за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 31 (тридцяти одного) календарного дня з дати переходу права власності на Товар від Продавця до Покупця, при цьому загальна сума відтермінування платежів не повинна перевищувати 80000,00 (вісімдесят тисяч гривень 00 копійок); оплати за наступні поставки здійснюються Покупцем за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 31 (тридцяти одного) календарного дня з моменту отримання Товару Покупцем; грошові зобов`язання, які не виконані Покупцем в термін, вказаний у п. 3.1 даного Договору, або на суму, що перевищує 80000,00 (вісімдесят тисяч гривень 00 копійок), вважаються протермінованими із наступного дня, по який повинні бути здійснені платежі у відповідності до п. 3.1 даного Договору, до дня фактичної оплати за отриманий Товар; датою переходу права власності на Товар від Продавця до Покупця вважається дата отримання Покупцем Товару у відповідності до п. 2.5 Договору; датою отримання Покупцем Товару вважається дата оформлення та підписання уповноваженими представниками Сторін видаткових накладних.

На виконання умов вказаного Договору Продавцем протягом 2019 року у відповідності до видаткових накладних, відвантажено відповідачу Товар на загальну суму 461505,89грн.

За поставлений Товар Відповідачем проведено частковий розрахунок на загальну суму 418902,74грн., про що підтверджено виписками по рахунку.

Станом на 01.01.2019 року заборгованість ТОВ «Бессарабія Плюс» перед ТОВ «Д-М1КС Україна» відсутня.

Таким чином, станом на 19 грудня 2019 року заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 42603,15грн.

20 листопада 2019 року на адресу ТОВ «Бессарабія Плюс» ТОВ «Д-МІКС Україна» направлено Претензію про повернення боргу № 1. Після отримання вказаної претензії боржник заборгованості не погасив.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси ТОВ «Д-МІКС Україна», позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 42 603,15грн., пеню в розмірі 2134грн., 3% річних в розмірі 209,68грн., штраф в розмірі 1278,10грн. та 1921 грн. судового збору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтю 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача з поставлений товар у розмірі 42603,15 грн., у зв`язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 3% річних у розмірі 209,68грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 209,68грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2134грн. - пені та 1278,10грн. штраф.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, згідно п. 7.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань Покупцем, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, а також штраф в розмірі 3 (трьох) відсотків з суми простроченого платежу.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, відповідачу позивачем нараховано 2134грн. - пені та 1278,10грн.- штрафу.

Наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 2134грн. та 1278,10грн.- штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕССАРАБІЯ ПЛЮС" (вул. Успенська, 18,с. Кубей, Болградський р-н, Одеська область, 68720, код 31908509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-МІКС УКРАЇНА" (вул. Заводська, 14, Хильчиці, Золочівський район, Львівська область,80750, код 33708884) основну заборгованість в розмірі 42 603,15грн. (сорок дві тисячі шістсот три грн. 15 коп.) пеню в розмірі 2134грн. ( дві тисячі грн.), 3% річних в розмірі 209,68грн. (двісті дев`ять грн. 68 коп.), штраф в розмірі 1278,10грн. (одна тисяча двісті сімдесят вісім грн. 10 коп.) та 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 22 червня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов