Decision № 89965717, 11.06.2020, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3611/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Поливана А.С. на підставі ордеру;

Від відповідача: Котовська Т.О. за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Сеуранта” до акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” про стягнення 67 849,20 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сеуранта” (далі по тексту – ТОВ „Сеуранта”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” (далі по тексту – АТ „Українська залізниця”) про стягнення збитків у розмірі 67 849,20 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №ОД/НХ-17-1418/НЮ від 07.11.2017р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, в результаті чого позивачем були понесенні збитки.

АТ „Українська залізниця” повністю заперечувало проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, відповідачем було наголошено про недоведеність позивачем усіх елементів складу цивільного правопорушення, що звільняє АТ „Українська залізниця” від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. Крім того, АТ „Українська залізниця” заперечувало проти врахування наданих позивачем під час вирішення судом даного спору доказів на підтвердження відсутності на рахунку позивача коштів у розмірі, достатньому для виконання власних грошових зобов`язань перед третіми особами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

07.11.2017р. між АТ „Українська залізниця” (Замовник) та ТОВ „Сеуранта” (Постачальник) було укладено договір поставки, відповідно до пп. 1.1, 1.2 п. 1 якого Постачальник передає у власність Замовника, а Замовник оплачує товар, в асортименті, кількості та за цінами, зазначених у специфікації (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною. Постачальник передає у власність Замовника товар на умовах, зазначених в договорі. Найменування товару: емаль ПФ-115.

Згідно з пп. 5.7 п. 5, пп. 9.5 п. 9 договору поставки від 07.11.2017р. представник Замовника при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику Постачальника довіреність, що підтверджує право представництва та отримання партії товару. Підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Приписами пп. 7.2 п. 7 договору поставки від 07.11.2017р. передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються наступним чином: частина вартості поставленого товару без урахування податку на додану вартість (ПДВ) у її розмірі, а саме 80% вартості поставленого товару, оплачується протягом 20 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх представниками видаткової накладної. Частина вартості товару, що відповідає розміру ПДВ із операції поставки, а саме 20% вартості поставленого товару, оплачується протягом 10 календарних днів з дати отримання Замовником в електронному вигляді повідомлення про належну реєстрацію Постачальником податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкової накладної/розрахунку коригування в електронному вигляді, але не раніше моменту оплати 80% вартості поставленого товару.

Відповідно до пп. 16.2 п. 16 договору поставки від 07.11.2017р. договір дії з моменту його підписання та до 31.12.2017р., а в частині розрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання прийнятих на себе за договором поставки від 07.11.2017р. зобов`язань ТОВ „Сеуранта” було поставлено АТ „Українська залізниця” товар, загальна вартість якого складає 570 240,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №110 від 27.12.2017р. В свою чергу, АТ „Українська залізниця” на виконання зобов`язань за договором поставки від 07.11.2017р. було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у загальному розмірі 570 240,00 грн., що підтверджується платіжним доручення №677790 від 01.02.2018р.

З матеріалів справи також вбачається, що 16.01.2018р. між ТОВ „Сеуранта” (Покупець) та ТОВ „Нормал трейд” (Постачальник) було укладено договір поставки №ТЕА15, відповідно до п. 1.1 п. 1 якого Постачальником були прийняті на себе зобов`язання щодо поставки Покупцеві товару.

Згідно з пп. 3.4 п. 3 договору поставки №ТЕА15 від 16.01.2018р. перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця та перехід ризиків випадкового пошкодження товару відбувається в моменту поставки. Моментом (датою) поставки товару вважається дата оформлення відповідної видаткової накладної, яка повинна містити всі обов`язкові реквізити первинного документа.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4 договору поставки №ТЕА15 від 16.01.2018р. Покупець оплачує товар протягом 7 банківських днів з дати отримання товару. Платіжні реквізити Постачальника вказані у рахунку-фактурі. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів із банківського рахунку Покупця на користь Постачальника.

Згідно з пп. 5.1 п. 5 договору поставки №ТЕА15 від 16.01.2018р. товар вважаться прийнятим Покупцем від Постачальника за кількістю і якістю після підписання уповноваженим представником сторін відповідної накладної.

Умовами пп. 6.5 п. 6 договору поставки №ТЕА15 від 16.01.2018р. визначено, що у випадку прострочення платежу, Замовник має сплатити штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості.

На виконання прийнятих на себе за договором поставки №ТЕА15 від 16.01.2018р. зобов`язань ТОВ „Нормал трейд” було поставлено на користь ТОВ „Сеуранта” товар, загальна вартість якого складає 226 164,92 грн. що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №12 від 18.01.2018р. та виставленим позивачеві рахунком на оплату №12 від 18.01.2018р. на суму 226 164,92 грн.

Листом №25-01 від 25.01.2018р. ТОВ „Сеуранта” звернулось до ТОВ „Нормал трейд” із проханням відстрочити платіж на 10 банківських днів, у зв`язку з наявністю невиконаних грошових зобов`язань контрагентів ТОВ „Сеуранта”, а саме АТ „Українська залізниця”.

Листом від 27.01.2018р. ТОВ „Нормал трейд” було повідомлено ТОВ „Сеуранта” про наявність у останнього обов`язку з оплати вартості поставленого товару згідно договору поставки №ТЕА15 від 16.01.2018р. у загальному розмірі 226 164,92 грн. Крім того, ТОВ „Нормал трейд” було повідомлено позивача про необхідність сплати штрафу згідно умов договору поставки №ТЕА15 від 16.01.2018р у розмірі 67 849,20 грн.

На підставі платіжного доручення №168 від 14.02.2018р. ТОВ „Сеуранта” було перераховано на рахунок ТОВ „Нормал трейд” грошові кошти у загальному розмірі 294 014,40 грн. в рахунок оплати вартості товару згідно умов договору поставки №ТЕА15 від 16.01.2018р.

Під час вирішення судом даного спору ТОВ „Сеуранта” на підтвердження відсутності грошових коштів на банківському рахунку, відкритому у АТ КБ „Приватбанк”, станом на момент виникнення грошових зобов`язань перед ТОВ „Нормал трейд” згідно договору поставки №ТЕА15 від 16.01.2018р. було надано суду виписку по банківському рахунку за період з 26.01.2018р. по 01.02.2018р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.09.2019р. по справі №916/1911/19 позовні вимоги ТОВ „Сеуранта” до АТ „Українська залізниця” були задоволені частково шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 290,59 грн. Підставами для звернення ТОВ „Сеуранта” до суду у межах справи №916/1911/19 стало неналежне виконання АТ „Українська залізниця” зобов`язань за договором поставки від 07.11.2017р. в частині оплати вартості поставленого позивачем товару згідно видаткової накладної №110 від 27.12.2017р. Так, за результатами вирішення спору у межах справи №916/1911/19 судом було, зокрема, встановлено, що строк у 20 банківських днів, протягом якого відповідач мав сплатити позивачу вартість отриманого товару закінчився 26.01.2018р. (останній день оплати), а, отже, кількість прострочених днів оплати 80% вартості товару (456 192,00 грн.), включаючи день оплати, склала 6 днів. Крім того, суд, враховуючи реєстрацію позивачем податкової накладної 15.01.2018р., дійшов висновку, що 10-ти денний календарний строк, протягом якого відповідач мав сплатити позивачу 20% вартості товару, закінчився 25.01.2018р., а, отже, відповідачем було прострочено оплату вартості поставленого товару (114 048,00 грн.) на 7 днів.

Листом №9178/П/15-32-51-02-09 від 03.04.2020р. Головним управлінням ДПС в Одеській області у відповідь на адвокатський запит представника ТОВ „Сеуранта” було повідомлено, що згідно даних ІТС „Податковий блок” станом на 03.04.2020р. у ТОВ „Сеуранта” обліковуються рахунки, відкриті у 4 банківських установах (ПАТ „МТБ Банк”, АТ КБ „Приватбанк”, АТ „УкрСиббанк”, АТ „Сбербанк”) та 1 рахунок, відкритий у Казначействі України.

ТОВ „Сеуранта” на підтвердження відсутності грошових коштів на рахунках, відкритих в інших фінансових установах було надано суду виписки по банківському рахунку, відкритому у ПАТ „МТБ Банк”, а також лист ПАТ „МТБ Банк” за №01/918-01/02.3-БТ-К від 04.05.2020р., з якого вбачається, що на рахунку, відритому позивачем, протягом періоду з 01.01.2018р. по 01.02.2018р. були наявні грошові кошти у розмірі 435,64 грн., рух грошових коштів на рахунку позивача відсутній; з листа №18/5/56-8 від 13.05.2020р. АТ „Сбербанк”, вбачається, що позивачем було відкрито банківські рахунки в АТ „Сбербанк” у травні 2019р.; з листа №79-20-32/47 від 28.03.2018р. АТ „УкрСиббанк” вбачається, що позивачем було відкрито банківські рахунки в АТ „УкрСиббанк” у березні 2018р.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до АТ „Українська залізниця”, позивачем було наголошено, що в результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки від 07.11.2017р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару, ТОВ „Сеуранта” було завдано збитків у вигляді штрафних санкцій, сплачених на користь ТОВ „Нормал трейд”, у зв`язку з неможливістю виконання позивачем грошових зобов`язань перед власним контрагентом.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 07.11.2017р. між АТ „Українська залізниця” та ТОВ „Сеуранта” було укладено договір поставки, на виконання якого позивачем було поставлено відповідачеві товар, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №110 від 27.12.2017р.

Проте, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки від 07.11.2017р. АТ „Українська залізниця” не було своєчасно оплачено вартості поставленого позивачем товару, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовними вимогами у межах справи №916/1911/19 про стягнення пені, трьох відсотків річних та штрафу. Так, рішенням господарського суду Одеської області від 05.09.2019р. по справі №916/1911/19 позовні вимоги ТОВ „Сеуранта” до АТ „Українська залізниця” були задоволені частково шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 290,59 грн. При цьому, за результатами вирішення спору у межах справи №916/1911/19 судом було, зокрема, встановлено факт прострочення відповідачем оплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару в частині сплати коштів у розмірі 456 192,00 грн. на 6 днів та в частині сплати коштів у розмірі 114 048,00 грн. на 7 днів.

З матеріалів справи вбачається, що АТ „Українська залізниця” на виконання зобов`язань за договором поставки від 07.11.2017р. було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у загальному розмірі 570 240,00 грн., що підтверджується платіжним доручення №677790 від 01.02.2018р. Таким чином, відповідачем у повному обсязі було виконано грошові зобов`язання за договором поставки лише 01.02.2018р.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Господарський суд зазначає, що для настання цивільної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Господарський суд зазначає, що з огляду на приписи ст. 74 ГПК України саме на позивача покладено обов`язок довести суду наявність у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги вищенаведені висновки суду, а також обставини, встановлені у межах справи №916/1911/19, господарський суд доходить висновку про доведеність ТОВ „Сеуранта” у діях відповідача такого із елементів складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка, у зв`язку з неналежним виконанням АТ „Українська залізниця” зобов`язань за договором поставки від 07.11.2017р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.

Як зазначалось вище по тексту рішення, 16.01.2018р. між ТОВ „Сеуранта” та ТОВ „Нормал трейд” було укладено договір поставки №ТЕА 15, на виконання положень якого позивачеві було поставлено товар, що підтверджується видатковою накладною №12 від 18.01.2018р.

Згідно положень пп. 4.1.1 п. 4 договору поставки №ТЕА15 від 16.01.2018р. Покупець оплачує товар протягом 7 банківських днів з дати отримання товару. Платіжні реквізити Постачальника вказані у рахунку-фактурі. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів із банківського рахунку Покупця на користь Постачальника.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що останнім днем сплати поставленого згідно договору поставки №ТЕА 15 від 16.01.2018р. товару було 29.01.2018р. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку, що на момент закінчення строку виконання ТОВ „Сеуранта” грошових зобов`язань за договором поставки №ТЕА 15 від 16.01.2018р., АТ „Українська залізниця” вже повинно було перерахувати на рахунок позивача грошові кошти, оскільки останнім днем виконання грошових зобов`язань за договором поставки від 07.11.2017р. було 25.01.2018р. (в частині сплати коштів у розмірі 114 048,00 грн.) та 26.01.2018р. (в частині сплати коштів у розмірі 456 192,00 грн.

Проте, в результаті неналежного виконання АТ „Українська залізниця” зобов`язань за договором поставки від 07.11.2017р. у ТОВ „Сеуранта” була відсутня можливість належним чином виконати власні грошові зобов`язання перед ТОВ „Нормал трейд”, оскільки на рахунку позивача були відсутні грошові кошти, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по банківським рахункам. Господарський суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що на банківському рахунку ТОВ „Сеуранта”, відкритому у ПАТ „МТБ Банк”, протягом періоду з 01.01.2018р. по 01.02.2018р. були наявні грошові кошти лише у розмірі 435,64 грн.; рух грошових коштів на рахунку позивача відсутній. При цьому, решта банківських рахунків були відкриті позивачем у березні 2018р. та травні 2019р.

Таким чином, ТОВ „Сеуранта” було понесено збитки у вигляді додаткових витрат, а саме штрафних санкцій, сплачених на користь ТОВ „Нормал трейд” в результаті порушення зобов`язань з боку АТ „Українська залізниця”. При цьому, господарський суд зазначає, що факт понесення позивачем збитків у вигляді сплати штрафних санкцій підтверджується платіжним дорученням №168 від 14.02.2018р., згідно якого позивачем було перераховано вартість отриманого товару та сплачено штрафні санкції у розмірі 67 849,20 грн.

При цьому, господарським судом відхиляються доводи АТ „Українська залізниця” про відсутність підстав для врахування наданих позивачем під час вирішення даного спору доказів на підтвердження відсутності грошових коштів на банківських рахунках, як на підтвердження факту неможливості виконання грошових зобов`язань перед ТОВ „Нормал трейд”, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 3 ст. 74, ч. 2 ст. 80 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Приписами ч. 8 ст. 80 ГПК України врегульовано, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до п. п. 5, 7 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Господарський суд звертає увагу АТ „Українська залізниця”, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість у підготовчому засіданні може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи, а також з`ясовувати чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, що відповідає завданню господарського судочинства. Таким чином, лише неподання учасником судового процесу того або іншого доказу разом із позовною заявою не має наслідком необхідність відхилення вказаного доказу, оскільки надмірний формалізм судового процесу може мати наслідком неможливість справедливого вирішення судом спору.

Господарським судом враховано, що з наданих ТОВ „Сеуранта” доказів вбачається, що останнє звернулось до Центу обслуговування платників ще у лютому 2020р., проте відповідь на запит позивача був наданий лише у квітні 2020р. Наведене дозволяє суду дійти висновку про вжиття позивачем заходів для подання доказів у межах підготовчого провадження. Проте, в результаті існування обставин, які не залежали від поведінки позивача відповідь на вказані запити була надана під час вирішення судом даного спору по суті.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про необхідність та правомірність врахування всіх доказів, наявних в матеріалах справи, під час вирішення питання щодо обґрунтованості та правомірності заявлених ТОВ „Сеуранта” позовних вимог у межах даної справи.

В силу положень ч. ч. 1-3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про наявність у діях АТ „Українська залізниця” таких елементів складу цивільного правопорушення, як протиправна поведінка, вина, причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою та завданою шкодою, а також наявність шкоди у вигляді понесення додаткових витрат у вигляді сплати штрафних санкцій на користь третьої особи у розмірі 67 849,20 грн. Наведене, дозволяє господарському суду дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого ТОВ „Сеуранта” позову шляхом присудження до стягнення із АТ „Українська залізниця” збитків у розмірі 67 849,20 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку про необхідність задоволення заявленого товариством з обмеженою відповідальністю „Сеуранта” до акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” позову шляхом присудження до стягнення на користь позивача збитків у розмірі 67 849,20 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 16 500,00 грн., клопотання про покладення яких на відповідача було заявлено позивачем під час розгляду судом даного спору, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги №1203/18 від 12.03.2018р., укладений між адвокатом Поливаною А.С. та товариством з обмеженою відповідальністю „Сеуранта”; розрахунок витраченого робочого часу та його вартість, а також видатковий касовий ордер від 16.03.2020р. на підтвердження сплати позивачем на користь адвоката гонорару у розмірі 16 500,00 грн. З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для розподілу між сторонами витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 16 500,00 грн.

Оскільки вимогами ст. 129 ГПК України передбачено необхідність розподілу інших судових витрат, тобто і витрат на правову допомогу, у разі задоволення позову шляхом покладення витрат на відповідача, господарський суд враховуючи задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Сеуранта”, а також ненадходження від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, вважає за необхідне та правомірне покласти на акціонерне товариство „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 16 500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з акціонерного товариства „Українська залізниця” /03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815/ в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” /65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, ідентифікаційний код 40081200/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сеуранта” /65074, м. Одеса, вул. Святослава Ріхтера, 63, ідентифікаційний код 40117933/ збитки у розмірі 67 849,20 грн. /шістдесят сім тисяч вісімсот сорок дев`ять грн. 20 коп./, судовий збір у розмірі 1921,00 грн. /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп./, витрати на правову допомогу у розмірі 16 500,00 грн. /шістнадцять тисяч п`ятсот грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 22 червня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна