Decision № 8991506, 25.03.2010, Commercial Court of Kyiv City

Approval Date
25.03.2010
Case No.
3/70
Document №
8991506
Form of legal proceedings
Economic
State Coat of Arms of Ukraine Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/7025.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвід-Про»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЛ»

Про           стягнення 218 041,54 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Дедяйкіна О.М. –директор, протокол № 1 зборів учасників ТОВ

«Інвід-Про»від 16.09.2002

Від відповідача Кушнарьов Д.В. –по дов. № б/н від 03.12.2009

В судовому засідання 16.03.2010, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 25.03.2010 для виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвід-Про»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЛ»123 779,16 грн. основного боргу, 58 136,44 грн. збитків від інфляції, 27 628,18 грн. пені, 8 497,76 грн. 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договорів поставки товару № ІН-2007/07-01 від 23.07.2007 (з додатками № 1 від 01.10.2007 та № 2 від 31.08.2008) та № ІН-2007/09-01 від 17.09.2007 (з додатками № 1 від 30.12.2007 та № 2 від 31.03.2008).

Позивачем в судовому засіданні 02.03.2010 було подано клопотання, яке розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог, в якому позивач зазначає, що сума заборгованості станом на 02.03.2010 складає 209 018,41 грн. з яких 123 779,16 грн. основний борг, 14 812,80 грн. пеня, 61 501,92 грн. збитки від інфляції, 8 924,52 грн. 3% річних.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 16.03.2010 письмовому відзиві на позовну заяву заборгованість перед позивачем, яка виникла на підставі укладених договорів № ІН-2007\07-01 від 23.07.2007 (з додатками № 1 та № 2) та № ІН-2007\09-01 від 17.09.2007 (з додатками № 1 та № 2) в розмірі 123779,16 грн. визнає в повному обсязі. В частині нарахування штрафних санкцій позовні вимоги не визнає, оскільки на думку відповідача вони здійсненні позивачем з порушенням чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

23.07.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвід-Про»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЛ»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару № ІН-2007/07-01 (далі – договір № ІН-2007/07-01).

Відповідно до п. 1.1. договору № ІН-2007/07-01 продавець зобов‘язався поставити та передати у власність покупцю товар, згідно специфікації № 1 до даного договору, на суму 267349,56 грн., а покупець зобов‘язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 6.1. договору № ІН-2007/07-01 розрахунок проводиться за графіком: 1. 150000 грн. до 26.07.2007 та 2. остаточний розрахунок у термін до 30 робочих днів після повної поставки товару.

Як свідчать матеріали справи відповідач 23.07.2007 перерахував позивачу 120000 грн. та 25.07.2007 –30000 грн., отже належним чином виконав свої зобов‘язання в цій частині.

Позивач в свою чергу на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 267349,56 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними : № ІН-0000103 від 24.07.2007 на суму 175977,60 грн., № ІН-0000107 від 02.08.2007 на суму 5456,76 грн., № ІН-0000120 від 17.08.2007 на суму 52034,40 грн., № ІН-0000124 від 27.08.2007 на суму 33880,80 грн.

Додатком № 1 від 01.10.2007 до договору № ІН-2007/07-01 сторони визначили, що борг за даним договором станом на 01.10.2007 складає 117349,56 грн. та продовжили строк розрахунків до 31.03.2008.

Додатком № 2 від 31.03.2008 до договору № ІН-2007/07-01 сторони визначили, що борг за даним договором станом на 31.03.2008 складає 117349,56 грн. та продовжили строк розрахунків до 30.09.2008.

17.09.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвід-Про»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЛ»(покупець) було укладено договір постачання товару № ІН-2007/09-01 (далі –договір № ІН-2007/09-01).

Відповідно до п. 1.1. договору № ІН-2007/09-01 постачальник зобов‘язався поставити та передати у власність покупцю товар, згідно специфікації № 1 до даного договору на суму 6429,60 грн., а покупець зобов‘язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Так, згідно п. 6.1. договору № ІН-2007/09-01 розрахунок проводиться з відстрочкою платежу до 31.12.2007.

Позивач на виконання умов договору № ІН-2007/09-01 поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної № ІН-0000139 від 21.09.2007 на суму 6429,60 грн.

Додатком № 1 від 30.12.2007 до договору № ІН-2007/09-01 сторони визначили, що борг за даним договором станом на 30.12.2007 складає 6429,60 грн. та продовжили строк розрахунків до 31.03.2008.

Додатком № 2 від 31.03.2008 до договору № ІН-2007/09-01 сторони визначили, що борг за даним договором станом на 31.03.2008 складає 6429,60 грн. та продовжили строк розрахунків до 30.09.2008.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідач за отриманий по накладним № ІН-0000103 від 24.07.2007, № ІН-0000107 від 02.08.2007, № ІН-0000120 від 17.08.2007, № ІН-0000124 від 27.08.2007 та № ІН-0000139 від 21.09.2007 товар повністю за нього не розрахувався, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за договором № ІН-2007/07-01 в розмірі 117349,56 грн. та за договором № ІН-2007/09-01 в розмірі 6429,60 грн. Крім того, за неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов‘язань позивачем нарахована пеня в сумі 14812,80 грн., індекс інфляції –61501,92 грн. та 3% річних –8924,52 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, –за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов договорів, не виконав свого обов’язку покупця, плату за отриманий товар повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача та неоспореними відповідачем, складає 117349,56 грн. по договору № ІН-2007/07-01 та 6429,60 грн. по договору № ІН-2007/09-01, разом 123779,16 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 123779,16 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач в порушення умов договорів у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктами 10.3. договорів № ІН-2007/07-01 та № ІН-2007/09-01 передбачено, що у випадку прострочки виконання покупцем зобов‘язань, передбачених п. 6.1. договору, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати отриманого товару.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Згідно п 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (п. 2 названої статті).

Згідно п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яки його порушила.

Враховуючи наведене, строк позовної давності в один рік щодо нарахованої позивачем пені за період з 01.10.2008 по 31.03.2009 на дату пред‘явлення вимоги про стягнення пені (позовна заява подана 10.02.2010) сплинув ще 01.10.2009.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач у письмовому відзиві посилається на пропущення позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, у зв’язку з чим просить в цій частині в позові відмовити.

Згідно з п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, в частині стягнення суми пені в розмірі 14812,80 грн., в зв’язку з пропуском строку позовної давності, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті за отриманий товар, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 8 924,52 грн. –3 % річних та 61501,92 грн. збитків від індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Однак, відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України індекс інфляції та 3% річних мають бути нараховані за весь час прострочення, тому з урахуванням додатків № 1 і № 2 до договорів № ІН-2007/07-01 та № ІН-2007/09-01 обчислення має відбуватись з 01.10.2008, а не як нараховує позивач з 01.10.2007 та з 01.01.2008 по 01.03.2010.

За наступними розрахунками суду індекс інфляції становить

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

01.10.2008 –01.03.2010117349,561.22826755,70144105,26

Таким чином, сума індексу інфляції на борг за договором № ІН-2007/07-01 складає 26755,70 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

01.10.2008 - 01.03.20106429,601.2281465,957895,55

Таким чином, сума індексу інфляції на борг по договору № ІН-2007/09-01 складає 1 465,95 грн.

Разом індекс інфляції за розрахунками суду становить 26755,70 грн. + 1465,95 грн. = 28221,65 грн.

За наступними розрахунками суду 3% річних становить

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

117349,5601.10.2008 - 01.03.20105173 %4986,55

Таким чином, сума процентів за договором № ІН-2007/07-01 складає 4 986,55 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

6429,6001.10.2008 - 01.03.20105173 %273,21

Таким чином, сума процентів за договором № ІН-2007/09-01 складає 273,21 грн.

Отже, загальний розмір 3% річних за розрахунками суду становить 4 986,55 грн. + 273,21 грн. = 5259,76 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 5259,76 грн. та індексу інфляції в розмірі 28221,65 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3664,76 грн. та індексу інфляції в сумі 33280,27 грн. слід відмовити, оскільки позивачем розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвід-Про»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЛ»(м. Київ, вул. Олеся Гончара, 33, літ. А, код ЄДРПОУ 30784124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвід-Про»(м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, 15-А, к. 45, код ЄДРПОУ 32162740) 123 779 (сто двадцять три тисячі сімсот сімдесят дев‘ять) грн. 16 коп. основного боргу, 28 221 (двадцять вісім тисяч двісті двадцять одну) грн. 65 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 5 259 (п‘ять тисяч двісті п‘ятдесят дев‘ять) грн. 76 коп., 1572 (одну тисячу п‘ятсот сімдесят дві) грн. 60 коп. витрат по сплаті держмита та 177 (сто сімдесят сім) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В.                                                                       

Previous document : 8991499
Next document : 8991510