Decision № 8987383, 31.03.2010, Novovolynsk City Court of Volyn Oblast

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2010 року справа № 2-502-10 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Ференс-Піжук О.Р.

при секретарі Шевчук О.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві,

встановив:

02 березня 2010 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Нововолинську про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодження здоров’я на виробництві, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він працював на вугільних підприємствах м. Нововолинська, зокрема на шахті «Бужанська» на підземних дільницях підземним електрослюсарем, гірничим майстром в шкідливих підземних умовах протягом 18 років. Висновком Нововолинської МСЕК від 23 липня 2002 року позивачу було встановлено 25% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання. Висновком МСЕК від 17.01.2003 року позивачу було встановлено 40% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання . Висновком МСЕК від 03.04.2007 року ОСОБА_3 встановлено 40 % втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання хронічним обструктивним бронхітом пильової епіології ДН другого ступеню, 20 % втрати професійної працездатності внаслідок захворювання двобічною хронічною нейросенсорною приглухуватістю, всього 60 % втрати працездатності довічно та визнано його інвалідом ІІІ групи. Просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Під час розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, та пояснила, що за час роботи на шахті «Бужанська» на підземних дільницях підземним електрослюсарем, гірничим майстром в шкідливих підземних умовах позивач отримав професійне захворювання у виді хронічного обструктивного бронхіту пильової етіології ДН другого ступеню, захворювання двобічною хронічною нейросенсорною приглухуватістю. 19 червня 2002 складено акт розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4. Висновком МСЕК позивачу встановлено 60% втрати працездатності. Вважають, що окрім отриманих ОСОБА_3 страхових виплат, в зв’язку з професійним захворюванням, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях, завданих йому профзахворюванням, у незворотності та характеру вимушених змін в житті, побуті, сімейних відносинах, неможливості відновлення попереднього стану здоров’я. Просить позов задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача 50000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала, посилаючись на п.27 ст.77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” та на п.22ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, якими дія частини третьої ст. 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі Закон), зупинена та на Закон України “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»” від 23.02.2007 року, яким частину третю статті 34 виключено. Зазначила, що не діють і інші статті Закону в частині відшкодування моральної шкоди. Пояснив, що оскільки на час звернення ОСОБА_4 до суду ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, вважає, що таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст. 237-1КЗпП України. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_3, перебуваючи в трудових відносинах з шахтою «Бужанська», і працюючи підземним електрослюсарем, гірничим майстром в шкідливих підземних умовах отримав професійне захворювання у виді хронічного обструктивного бронхіту пильової етіології в фазі субремісії та двобічну хронічну нейросенсорну приглухуватість другого ступеню, що підтверджується актами розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 19 червня 2002 року (а.с.6-7) та від 05.01.2004 року (а.с.8-9).

Основною причиною даного профзахворювання як зазначено у пункті 15 акту П-4 (а.с.6-7) є пил, гази, несприятливий мікроклімат.

Позивач ОСОБА_3 визнаний інвалідом ІІІ групи та йому встановлено 60% втрати працездатності довічно, в зв’язку з професійним захворюванням. Вказані обставини підтверджуються копіями виписки із акту освідчення в МСЕК (а.с.22-23).

Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Судом встановлено, що позивач отримав професійне захворювання, про що свідчить акт про розслідування хронічного професійного захворювання, та 23 липня 2002 року МСЕК встановила йому 25 % стійкої втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності по причині профзахворювання (а.с.34). Висновком МСЕК від 17.01.2003 року позивачу встановлено 40 % втрати працездатності (а.с. 35), а 03.04.2007 року йому встановлено 60% втрати працездатності довічно, що підтверджується довідкою МСЕК (а.с.23).

Представник відповідача, заперечуючи позов посилається на п.27 ст.77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, яким дія ст. 34 ч.3 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” в частині відшкодування моральної шкоди з 01 січня 2006 року, зупинена, як і зупинена з 01 січня 2007 року на підставі п.22 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, а Законом України від 23.02.2007 року “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»” виключена.

Суд, проаналізувавши докази, що є в матеріалах справи, не може погодитися з такими доводами відповідача, з огляду на слідуюче.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_3 виникло з моменту встановлення йому втрати професійної працездатності, тобто з 23 липня 2002 року. Даний висновок МСЕК складений до дня зупинення п.27 ст. 77 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на 2006 рік дії норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачають відшкодування моральної шкоди, не позбавляє права позивача на відшкодування моральної шкоди відповідно до норм вказаного Закону, чинних на час складання такого висновку МСЕК, оскільки право на таке відшкодування виникло в позивача до моменту набрання чинності цим законом, а зворотної дії в часі він немає. В зв’язку з цим посилання представника відповідача на Закони України “Про державний бюджет України на 2006 рік” та “Про державний бюджет України та 2007 рік”, є безпідставним.

Враховуючи наведене, даючи аналіз зібраним та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд дійшов висновку, що позивач набув права на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи те, що позивач отримав професійне захворювання у виді хронічного обструктивного бронхіту пильової етіології в фазі субремісії та двобічну хронічну нейросенсорну приглухуватість другого ступеню. Позивач є інвалідом третьої групи від професійного захворювання. Втрата здоров’я призвела до втрати нормальних життєвих зв’язків, незручностей в побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому виходячи із характеру та глибини перенесених ОСОБА_3 душевних страждань та із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення підлягає 9000 грн. моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»- суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську в користь ОСОБА_3 9000 (дев’ять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я на виробництві.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську 15 (п’ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

Судовий збір віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Р. Ференс-Піжук