Decision № 89799606, 12.06.2020, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2020 р. Справа№200/3042/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 10.01.2018 року він звернувся до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про запит його пенсійної справи із Бахмутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з метою отримання пенсійних виплат за своїм фактичним місцем перебуванням. Позивач зазначає, що пенсійні виплати отримує з серпня 2018 року. 05.12.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо повідомлення його, крім іншого, про причини не виплати йому заборгованості по пенсії з березня 2016 року по вересень 2018 року. У відповідь на звернення відповідач своїм листом від 20.12.2019 року повідомив позивача про те, що невиплачені йому суми пенсій за минулий період, а саме: з 01.02.2017 року по 31.07.2018 року обліковуються в управлінні в загальному розмірі 105 041, 40 грн., та одночасно повідомлено ОСОБА_1 про те, що заборгованість буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Не погодившись з вказаною відповіддю позивач звернувся до суду з цим позовом. У своїх позовних вимогах ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті йому пенсії за минулий період з 01.02.2017 року по 31.07.2018 року у розмірі 105 041, 40 грн; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому пенсію за період з 01.02.2017 року по 31.07.2018 року у розмірі 105 041, 40 грн.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що позивач звернувся 10.01.2018 року до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про виплату йому пенсії та про запит його пенсійної справи з Управління Пенсійного фонду України м. Жданівка Донецької області. Пенсійна справа Столярова ОСОБА_2 отримана відповідачем із повідомленням про виплату йому пенсії по 31.01.2017 року. Позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу з фактичним місцем проживання у м. Селидове Донецької області. Також відповідач зазначає, що невиплачена пенсія позивачеві за минулий період, а саме з 01.02.2017 року по 31.07.2018 року у розмірі 105 041, 40 грн. нарахована та буде виплачена за окремим фінансуванням на означені цілі. Додатково відповідач звертає увагу суду на той факт, що позивачем пропущено строк звернення з даним адміністративним позовом до суду, що передбачений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо стягнення з відповідача судових витрат відповідач вказує, що стягнення судового збору повинно здійснюватися з Державного бюджету або з направленням до Казначейської служби України для надходження відповідних коштів на зазначені асигнування за відповідною програмою Казначейської служби України, оскільки в бюджет Пенсійного фонду України на 2019 рік не закладено коштів для сплати судового збору. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 23.03.2020 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ухвалою суд задовольнив клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску звернення до адміністративного суду та клопотання про проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією паспорта серії НОМЕР_1 (а.с. 19-23).

Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 11.05.2006 року (а.с. 26).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою із зареєстрованим місцем фактичного проживання: АДРЕСА_2 . Про вказане свідчить довідка від 10.01.2018 року № 0000454826 (а.с. 25).

Позивач перебуває на обліку в Селидовському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком (а.с. 30, 41, 49).

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи 10.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про виплату йому пенсії та про запит його пенсійної справи з Управління Пенсійного фонду м. Жданівка Донецької області (а.с. 1, 10, 41).

Пенсійна справа позивача була отримана відповідачем 14.02.2018 року з Бахмутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яким повідомлено про здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 по 31.01.2017 року (а.с. 41).

05.12.2019 року позивач надіслав на адресу відповідача заяву, в якій просив повідомити його, крім іншого про причини невиплати йому пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.07.2018 року (а.с. 27-28, 29).

У відповідь на вказану заяву відповідачем надіслано на адресу позивача 20.12.2019 року за вих. № 26/С-01-0108 лист, в якому зазначено про те, що пенсійну справу позивача взято на облік Селидовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, виплата пенсії здійснюється з серпня 2018 року та одночасно повідомлено про те, що пенсія за минулий період з 01.02.2017 року по 31.07.2018 року у розмірі 105 041, 40 грн. облікована та буде виплачена після окремого фінансування на означені цілі (а.с. 30).

Як вбачається із довідки від 30.03.2020 року за період з 01.02.2017 року по 31.07.2018 року пенсія ОСОБА_1 є нарахованою, але не сплаченою (а.с. 49).

Рішення, на підставі якого було припинено виплату пенсії ОСОБА_1 у період з 01.02.2017 року по 31.07.2018, в матеріалах справи відсутнє.

Будучи не згодним із невиплатою йому пенсії за спірний період позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно зі ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1788-ХІІ, Закон України «Про пенсійне забезпечення») пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Статтею 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі – Закон № 1706-VII, Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), який набрав чинності 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 8 червня 2016 року, далі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абз. 6 цього пункту.

Як вбачається зі змісту ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення (абз. 7 ч. 1 ст. 12); структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (абз. 14 ч. 1 ст. 12).

Приписами абз. 6 п. 6 Порядку № 509 передбачено внесення запису про недійсність довідки до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у випадку, коли довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи отримана у період до 20 червня 2016 року і при цьому у якій адресою фактичного місця проживання вказано адресу місцезнаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права, її підрозділу, будь-якого іншого приміщення, за якою внутрішньо переміщена особа фактично не проживає, та яка підлягає перереєстрації за заявою цієї особи.

Статтею 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV) врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136, яка набрала чинності 4 березня 2016 року, затверджено Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Порядок № 136).

Згідно з п. 9 Порядку № 136 у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.

Відповідно до п. 12 Порядку № 136 розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.

8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування. Пунктом 4 цього Порядку установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Також цією ж постаново визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, як вже зазначено судом вище, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, яка містить в собі перелік випадків, у разі настання яких здійснюється припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, передбачає крім перерахованих в ній конкретних випадків ще й «інші випадки, передбачені законом».

За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури виключно парламентом (Верховною Радою України) та регулює найважливіші суспільні відносини.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та встановлені обставини справи, враховуючи, що відповідачем не доведено існування «інших випадків, передбачених законом», ніж ті, які перераховані у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення виплати пенсії позивачу, відповідно, припинення з 01.02.2017 року виплати ОСОБА_1 пенсії є протиправним.

Щодо посилання відповідача на порушення строків звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

За загальним правилом, встановленим КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України.

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон № 1058-IV.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Необхідними умовами застосування наведеної норми адміністративними судами є: 1) факт нарахування сум пенсій за минулий час, що підтверджується відповідними доказами; 2) доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких є невиплата сум пенсій.

Згідно з матеріалами справи, призначена пенсія виплачувалась позивачеві щомісяця до лютого 2017 року, після чого її виплата була припинена.

Практика застосування правових норм щодо строків звернення до адміністративного суду передбачала їх застосування за умови, коли право позивача на отримання спірних сум пенсій відповідачем визнано не було, що і стало підставою звернення до суду (постанова Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі № 21-329а13).

У справі, що розглядається, відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечував.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пенсій за минулий період, право на яку відповідачем не заперечується, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає стягненню з моменту її припинення.

Аналогічну позицію щодо застосування строків звернення до суду у справах цієї категорії викладено в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 573/1759/17 (К/9901/3564/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі приписів ч. 4 ст. 245 КАС України, беручи до уваги висновок суду щодо протиправного припинення виплати пенсії позивачу з 01.02.2017 року, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо не виплати йому заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.02.2017 року по 31.07.2018 року - такими, що підлягають задоволенню. У відповідності до вимог ч. 4 ст. 245 КАС України позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача сплатити виниклу заборгованість з пенсії за період з 01.02.2017 року по 31.07.2018 року у розмірі 105 041, 40 грн також підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 840, 80 грн (а.с. 14).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач сплатив судовий збір при зверненні до суду та суд прийняв рішення про задоволення його позову у повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача 840, 80 грн на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 41247274, місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. 6) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.02.2017 року по 31.07.2018 року в сумі 105 041, 40 грн. (сто п`ять тисяч сорок одна гривня сорок копійок).

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.02.2017 року по 31.07.2018 року в сумі 105 041, 40 грн. (сто п`ять тисяч сорок одна гривня сорок копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.А. Голуб