Court ruling № 89593653, 02.06.2020, Commercial Court of Volyn Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

02 червня 2020 року Справа № 903/242/20 Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

прокурора відділу Прокуратури Волинської області Романішиної Т.Л.,

представника відповідача: адвоката Матвіюк Н.Р.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали справи

за позовом заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Підгайцівської сільської ради

до відповідач: Приватної фірми “Ельбе”

про розірвання договору оренди землі

встановив: заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Підгайцівської сільської ради звернувся до суду з позовом до відповідача – ПФ “Ельбе”, в якому просить розірвати договір оренди землі №1 від 14.02.2008р., укладений між Лищенською сільською радою та ПФ “Ельбе”. Також, просить стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов договору оренди земельної ділянки від 14.02.2008р., в частині проведення розрахунків по орендній платі за орендовану земельну ділянку, що в свою чергу є підставою для припинення вказаного договору шляхом його розірвання за рішенням суду.

Ухвалою суду від 08.04.2020 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

27.04.2020р. відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. №01-57/2798/20), в якому заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Також відповідач зазначив, що Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у відповідному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16, ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Таким чином, відповідач вважає, що належним позивачем у даній справі є саме Підгайцівська сільська рада, а не заступник керівника місцевої прокуратури.

Ухвалою суду від 05.05.2020 відкладено підготовче засіданні на 02.06.2020.

15.05.2020 від Прокуратури Волинської області надійшла відповідь на відзив (вх.№01-57/3162/20), в якій прокурор зазначив, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, вказані норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення. При цьому прокурор послався на позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховного Суду, викладену у постановах від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

Судом встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №912/2385/18 прийнято до розгляду питання щодо неоднакового застосування положень частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України “Про прокуратуру”.

Передаючи справу №912/2385/18 на розгляд Великої Палати Верхового Суду, колегія суддів Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду прийшла до висновку, що у даній справі існує виключна правова проблема, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором. Так, на думку колегії суддів, закріплені законодавством умови та випадки, коли прокурор має право здійснювати представництво в суді законних Інтересів держави ("якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень"), не можна назвати виключним випадком, чітко сформульованим і, передбачуваним у своєму застосуванні, про що свідчить й неоднозначна та різна судова правозастосовча практика.

При цьому, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила на необхідності вирішення питання, чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом: 1) додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема, доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 2) обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду?

Згідно з п.1 ч.2 ст.45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У зв`язку з тим, що справи №903/242/20 та № 912/2385/18 пов`язані між собою, оскільки в них представництво інтересів держави здійснює прокурор, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №903/242/20 до закінчення перегляду у касаційному порядку судового рішення у справі №912/2385/18 та вирішення питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах.

Згідно з приписами п.11 ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 236 Господарського процесуального кодексу України, суд –

у х в а л и в :

Зупинити провадження у справі №903/242/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №912/2385/18.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ст.235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Північно- західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.06.2020р.

Суддя О. Г. Слободян