Decision № 89485253, 27.05.2020, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 р. Справа№200/3634/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-408287-46У від 08 серпня 2019 року про сплату боргу (недоїмки),

встановив:

03 квітня 2020 року ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (місце знаходження: вул. Італійська, 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87500; код ЄДРПОУ: 43142826) про визнання вимоги про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № Ф-408287-46У від 08 серпня 2019 року – протиправною та скасувати її.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 08 серпня 2019 року винесено вимогу № Ф-408287-46У про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного внеску у розмірі 23785,08 гривень, що виникла станом на 31 липня 2019 року. Позивач вказує, що у зв`язку з необхідністю припинення арешту зарплатних грошових коштів та транспортних засобів був змушений сплатити борг (недоїмку) в повному обсязі.

Позивач вважає, що вимога від 08 серпня 2019 року № Ф-408287-46У є протиправною з підстав Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки, на час проведення антитерористичної операції до її закінчення звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов`язків платника єдиного внеску у вказаний період до нього не застосовуються.

Позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Відповідач, в встановлений в ухвалі строк, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) було сформовано згідно вимог чинного законодавства.

Зазначив, що позивачем у повному обсязі сплачено заборгованість з єдиного внеску, а отже заборгованість з єдиного внеску за позивачем не обліковується. У зв`язку з відсутністю заборгованості з єдиного внеску вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08 серпня 2019 року № Ф-408287-46У відкликана 25 лютого 2020 року. Тобто, позивач звернувся з позовом про скасування зазначеної вимоги, яка є відкликаною, у зв`язку з відсутності заборгованості з єдиного внеску.

Відповідач вважає, що предмет спору у даній справі відсутній.

Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що рішення відповідача про відкликання спірної вимоги не отримував.

Вважає дії відповідача такими, що порушують його майнові права та інтереси, і зумовлюють ситуацію, при якій платник податків двічі повинен сплачувати один і той самий збір, що є недопустимим. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з відсутністю клопотань сторін, відповідно до частини 5 статті 252 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач – фізична особа ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , перебував на обліку у Маріупольському управлінні Приморської ДПІ ГУ ДПС у Донецькій області з 20 лютого 2013 року по 21 лютого 2020 року, за податковою адресою: АДРЕСА_3 .

З 13 червня 2013 року по теперішній час ОСОБА_1 працює на посаді старшого лоцмана морського в філії «Дельта-лоцман» державного підприємства «Адміністрація морських портів України», що підтверджується записами трудової книжки позивача (а.с. 33-35), довідкою від 02 березня 2020 року вих. № 565 (а.с. 32), та відповідачем не оспорюється.

Відповідно до довідки Форми ОК-5 від 12 березня 2020 року позивач отримував доходи у вигляді заробітної плати за постійним місцем роботи, з яких відраховувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вказаний, та платником якого виступав роботодавець позивача, що не оспорюється відповідачем (а.с. 32).

08 серпня 2019 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області, на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у відношенні позивача сформована вимога № Ф-408287-46У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 08 серпня 2019 року № Ф-408287-46У в тому числі: 23785,08 грн. – недоїмка (а.с. 30-31).

За даними контролюючого органу вимога від 08 серпня 2019 року № Ф-408287-46У сформована та визначає заборгованість за період з 2018 року по 31 січня 2020 року.

Згідно з постановою про припинення розшуку майна боржника від 27 лютого 2020 року ВП № 60485497 на підставі вимоги від 08 серпня 2019 року № Ф-408287-46У, виконавчий документ виконано в повному обсязі (а.с. 24), що підтверджується квитанцією № 25509685 від 21 лютого 2020 року (а.с. 25).

Відповідно до повідомлення про сплату боргу (недоїмки) від 27 лютого 2020 року вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08 серпня 2019 року № Ф-408287-46У від 08 серпня 2019 року № Ф-408287-46У та заяву про примусове стягнення недоїмки по єдиному соціальному внеску вважати погашеними та відкликаними з 25 лютого 2020 року (а.с. 26).

Не погоджуючись із вказаною вимогою позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за №1553/26330 (далі - Порядок № 1162), Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зареєстрованим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI).

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI.

Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Оскільки позивач є застрахованою особою, перебуває у трудових відносинах з філією «Дельта-лоцман» державного підприємства «Адміністрація морських портів України», а платником єдиного соціального внеску за нього виступає роботодавець, є підстави вважати, що мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування була досягнута за рахунок роботодавця.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів отримання позивачем у спірний період доходів від провадження підприємницької діяльності індивідуально, а єдиний внесок сплачено роботодавцем як платником єдиного внеску за застраховану особу, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога прийнята контролюючим органом без дотримання положень статті 2 КАС України.

Вказаного висновку суд дійшов враховуючи практику Європейського суду з прав людини, в якій Європейськй суд з прав людини, в якій неодноразово наголошував на імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків.

Так, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права та узгоджується з правилами статті 6 КАС України.

В свою чергу, суд зауважує, що позивач відповідає всім ознакам особи, яка звільнена від обов`язків щодо сплати єдиного соціального внеску в порядку пункту 9-4 розділу 8 Закону № 2464-VІ.

Як вбачається з матеріалів справи, не зважаючи на те, що спірна вимога була прийнята всупереч вимогам чинного законодавства, позивач був змушений сплатити суму боргу (недоїмки) оскаржуваної вимоги, оскільки, відповідач надіслав оскаржувану вимогу про сплату недоїмки для примусового виконання до підрозділу державної виконавчої служби (частина 4 статті 25 вказаного Закону).

Отже, такі дії відповідача призвели до негативних наслідків для позивача і до порушення його прав та законних інтересів, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, враховуючи недоведеність відповідачем обґрунтованості прийняття спірної вимоги, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо питання розподілу судових витрат.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області суми судового збору в розмірі 840,40 гривень на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 7-14, 19, 143, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (місце знаходження: вул. Італійська, 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87500; код ЄДРПОУ: 43142826) про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-408287-46У від 08 серпня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 08 серпня 2019 року № Ф-408287-46У станом на 31 липня 2019 року зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 23785,08 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області судовий збір у сумі 840 (сімсот сорок) гривень 40 копійок на користь ОСОБА_1 .

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 травня 2020 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна