Court ruling № 89350123, 21.05.2020, Sumy District Administrative Court

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 травня 2020 р. Справа № 480/1904/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1451 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А1451, мотивуючи позовні вимоги тим, що він проходив військову службу у військовій частині А1451 та є учасником бойових дій, у зв`язку з чим відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. На підставі наказу командира військової частини А1451 (по стройовій частині) від 07.08.2018 р. № 163 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, однак всупереч вимогам ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016-2017, 2017-2018 роки. На звернення до відповідача з заявою про нарахування та виплату такої компенсації отримав відмову.

Таку відмову позивач вважає протиправною та просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій за період 2016-2017, 2017-2018 рр., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 07.08.2018 р.

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідач подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає початком перебігу такого строку день звільнення позивача зі служби, а саме 07.08.2018 р.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 5 цієї статті визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зі змісту частини першої статті 122 КАС України вбачається, що адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого не тільки цим Кодексом, а також іншими, тобто спеціальними законами.

Системний аналіз норм чинного законодавства показує, що до правовідносин у сфері оплати праці, виплати заробітної плати (грошового забезпечення) підлягає застосуванню перша, а не п`ята статті 122 КАС України.

Так, предметом спору в даній справі є грошова компенсація позивачу за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016-2017, 2017-2018 роки. З огляду на положення Закону України "Про оплату праці" така компенсаційна виплата входить до структури заробітної плати. У свою чергу, заробітна плата є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Такий висновок випливає з наступних положень законодавства.

Відповідно до абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону України "Про громадянство України" заробітна плата включена до переліку законних джерел існування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" заробітна плата (грошове забезпечення) також включена до переліку доходів.

Зі змісту Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та судової практики Європейського Суду з прав людини випливає, що заробітна плата відноситься до власності. Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, особи, діяльність яких належить до публічної служби (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України), на підставі частини другої статті 233 КЗпП України мають право звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком. У даному випадку необмежений строк звернення до адміністративного суду, встановлений спеціальним законом, тобто положення КЗпП України, узгоджується з положенням частини першої статті 122 КАС України.

З урахуванням викладеного клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду є необгрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 122, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання військової частини А1451 про залишення адміністративного позову без розгляду в адміністративній справі № 480/1904/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1451 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Опімах