Decision № 89349721, 21.05.2020, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 р. № 400/4805/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001

про:визнання відмови протиправною від 29.11.2019 № 18-565; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправною відмову Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (надалі - Департамент або відповідач) від 29.11.2019 № 18-565;

зобов`язати Департамент продовжити позивачу термін дії дозволу № 1479/4 на 5 років.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 вказав, зокрема, що відповідач безпідставно відмовив у продовженні терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами. Також позивач зазначив, що, оскільки Департамент у визначений Законом України від 06.09.2005 № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (надалі - Закон про довільну систему) строк не прийняв рішення за відповідною заявою ФОП ОСОБА_1 , у позивача автоматично виникло право на розміщення рекламних конструкцій.

Департамент позов не визнав, зазначив у відзиві (арк. спр. 32-38), що суд не вправі втручатись у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, перебирати на себе функції довільного органу та своїм рішенням зобов`язувати останнього продовжити термін дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами. Відповідач заперечив доводи ФОП ОСОБА_1 , що були обґрунтовані встановленим Законом про дозвільну систему принципом мовчазної згоди, оскільки заяву позивача було розглянуто, та за результатами розгляду було прийнято рішення про відмову у продовженні терміну дії дозволу. Департамент пояснив, що проведеним ним обстеженням було встановлено, що рекламний засіб був розміщений з порушеннями. Ця обставина стала підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про продовження терміну дії дозволу.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав, представник відповідача просила відмовити у його задоволенні.

Як встановлено судом, 25.09.2009 керівником робочого органу (Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Бюро естетики міського середовища»), відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1801 «Про дозвіл на розміщення зовнішньої реклами» (арк. спр. 24-26), позивачу був наданий дозвіл № 1479/4 на розміщення зовнішньої реклами (адреса розташування рекламного засобу, що уявляє собою рекламний щит 3 х 6 м односторонній на власних опорах: вул. Веселинівська - ріг вул . Травнева ) з терміном дії з 25.09.2009 по 25.09.2014 (надалі - Дозвіл, арк. спр. 22-23).

На Дозволі наявна відмітка про те, що термін його дії був продовжений по 25.09.2019.

22.08.2019 позивач звернувся до Департаменту із заявою про продовження терміну дії Дозволу на 5 років (надалі - Заява, арк. спр. 11). До Заяви були додані, зокрема, оригінал Дозволу та схема розташування рекламного засобу.

Листом від 29.11.2019 № 18-565 (надалі - Лист, арк. спр. 12) Департамент повідомив ФОП ОСОБА_1 про те, що робочим органом відмовлено у продовженні терміну дії дозволу, оскільки рекламний засіб «… розміщений з порушенням вимог встановленим згідно рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 12.05.2015 № 496 «Про затвердження містобудівних вимог по розміщенню рекламних засобів у м. Миколаєві», а також недотриманням норм ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів» та ДСТУ 3587-97 «Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди» …». У Листі Департамент запропонував позивачу власними силами демонтувати рекламний засіб, про що письмово проінформувати.

На підтвердження зазначеного у Листі відповідач подав складений 15.10.2019 посадовими особами Департаменту «Акт обстеження рекламних засобів» (надалі - Акт, арк. спр. 39-40).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Абзацом першим частини першої статті 16 Закону України від 03.07.1996 № 270/96-ВР «Про рекламу» (надалі - Закон № 270) встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цим органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Процедура продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами Законом № 270 не визначена.

Чинні «Типові правила розміщення зовнішньої реклами» (надалі - Типові правила) були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.

Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1173 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо відповідності основним вимогам до дозвільної системи у сфері господарської діяльності» (надалі - пункт 8 Постанови № 1173) до Типових правил були внесені зміни, зокрема, пункт 3 після абзацу першого був доповнений новим абзацом такого змісту: «Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Абзацом першим частини шостої статті 42 Закону про дозвільну систему визначено, що у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Відмітка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про дату прийняття заяви є підтвердженням подання заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.

З посиланням на норми Типових правил, якими встановлений строк прийняття рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні, позивач вказав, що відповідач мав прийняти відповідне рішення не пізніше 12.09.2019.

Оскільки до цієї дати відповідач рішення за Заявою не прийняв, з 13.09.2019, на думку позивача, у нього виникло право на розміщення зовнішньої реклами за вказаною у Заяві адресою.

Суд визнав доводи позивача помилковими.

По-перше, згідно із зміненою пунктом 8 Постанови № 1173 редакцією пункту 3 Типових правил, норми Закону про дозвільну систему застосовуються при видачі (відмові у видачі, переоформленні, видачі дубліката, анулюванні) дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а не при розгляді заяви про продовження строку дії дозволу.

По-друге, Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 22.06.2016 у справі № 826/2002/16 визнав незаконним з моменту прийняття та скасував пункт 8 Постанови № 1173. Це рішення набрало законної сили 25.08.2016 (дата ухвали Київського апеляційного адміністративного суду). За таких обставин, застосуванню підлягають норми Типових правил без урахування змін, що були внесені пунктом 8 Постанови № 1173.

По-третє, Типовими правилами не встановлений строк розгляду заяви про продовження строку дії дозволу. Позивач, як вказано вище, при обчисленні граничного строку для прийняття відповідачем рішення, послався на пункти 19, 20 Типових правил (при цьому навів зміст цих пунктів без врахування змін, що були внесені пунктом 8 Постанови № 1173), якими встановлений строк для прийняття рішення за заявою про надання дозволу. На думку суду, це є неправильним, оскільки, згідно з частиною шостою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, аналогія закону та аналогія права не застосовуються для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Пунктом 29 Типових правил (в тій редакції, що має застосовуватись після 25.08.2016) встановлено, що строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається робочому органу розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу. Продовження строку дії дозволу фіксується в журналі реєстрації з внесенням відповідних змін у дозвіл. У такому ж порядку продовжується строк дії дозволів, наданих до набрання чинності цими Правилами. Відмова у продовженні строку дії дозволу може бути оскаржена у порядку, встановленому законодавством.

Пунктами 6.3 - 6.5 розділу 6 затверджених рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 04.10.2011 № 1015 «Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Миколаєві» (надалі - Правила № 1105) встановлено, що строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається на ім`я керівника Робочого органу через державного адміністратора розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії дозволу. До заяви додається оригінал примірника дозволу заявника на розміщення зовнішньої реклами. Продовження строку дії дозволу здійснюється Робочим органом та фіксується в журналі реєстрації з внесенням відповідних змін у дозвіл. У такому ж порядку продовжується строк дії дозволів, наданих до набрання чинності цими Правилами. Відмова у продовженні строку дії дозволу може бути оскаржена у судовому порядку згідно з діючим законодавством.

Інших норм, якими регламентовано продовження строку дії дозволу, не існує.

Суд встановив, що позивач дотримався вказаних вище норм (своєчасно подав заяву у довільній формі, до якої додав оригінал Дозволу), тому, за відсутності норм, на підставі яких робочий орган вправі відмовити у продовженні строку дії дозволу, відповідач мав задовольнити заяву ФОП ОСОБА_1 .

Одним з критеріїв, який враховує суд при вирішенні питання правомірності рішень (дій, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є своєчасність. На думку суду, розумним строком для здійснення відповідачем (робочим органом) продовження строку дії Дозволу (з урахуванням того, що вирішення Заяви не вимагало, на відміну від вирішення заяви про надання дозволу, прийняття рішення виконавчим органом ради) є п`ять робочих днів з дня одержання Заяви.

Проте, Заяву відповідач вирішив лише 29.11.2019.

Суд вдруге зауважив, що ані Типовими правилами, ані Правилами № 1105 не встановлено, що є підставою для відмови у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами. Це визнав і Департамент у відзиві: «… враховуючи, що чинними нормами законодавства не визначено перелік підстав для відмови у продовженні строку дозволів, Відповідач мав право відмовити Позивачу у продовженні у зв`язку з наявністю грубих порушень, виявлених під час обстеження рекламного засобу …».

Суд з доводами відповідача не погодився.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно, обсяг прав органу місцевого самоврядування не може виходити за межі передбачених законами повноважень цього органу. Ані Законом № 270, ані Типовими правилами робочий орган не уповноважений визначати підстави для відмови у продовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Суд відхилив доданий до відзиву Акт, оскільки він не відповідає вимогам щодо доказів, встановленим Кодексом адміністративного судочинства України (проведення обстеження при вирішенні заяви про продовження строку дії дозволу взагалі не передбачено Типовими правилами). Крім того, як вказано вище, у Листі відсутні посилання на цей доказ. Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень цей суб`єкт не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Стосовно змісту Листа суд зазначив таке.

Як вказано вище, Департамент обмежився інформацією про те, що рекламний засіб був розміщений:

з порушенням вимог, встановлених рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 12.05.2015 № 496 «Про затвердження містобудівних умов по розміщенню рекламних засобів у м. Миколаєві» (надалі - Рішення № 496, арк. спр. 42-53);

з недотриманням норм ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів» (надалі - ДБН 2018) та ДСТУ 3587-97 «Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди» (надалі - ДСТУ 97).

Відомостей про те, які конкретно норми не були дотримані, в чому полягає зміст порушень, якими доказами це підтверджується, власне, як і посилань на Акт (копію якого відповідач додав до відзиву), Лист не містить.

Суд аргументам відповідача надав таку оцінку.

По-перше, рекламний засіб був розміщений у 2009 році, що свідчить про недоречність тверджень Департаменту щодо необхідності дотримання позивачем у 2009 році вимог, встановлених Рішенням № 496 та ДБН 2018.

По-друге, як вказано вище, ані у Листі, ані у відзиві відповідач не зазначив, яку норму Рішення № 496 порушив позивач.

По-третє, у відзиві Департамент вказав, що ним було виявлено порушення підпункту 5.2.3 пункту 5.2 розділу 5 ДБН, згідно з яким «… найменшу відстань видимості в плані у зоні транспортної розв`язки в одному рівні слід визначати побудовою трикутника видимості (додаток Г), в зоні якого не допускається розміщувати будь-які будови, тимчасові споруди та зелені насадження заввишки більше ніж 1,2 м …». Виходячи з цього, за твердженнями відповідача (відповідних доказів суду не надано), рекламоносій позивача, висота якого більше 1,2 м, знаходиться в зоні забезпечення видимості транспортної розв`язки. Проте, рекламоносій не є ані будовою, ані тимчасовою спорудою, ані зеленим насадженням.

По-четверте, виходячи з того, що у відзиві Департамент виділив окремі слова підпункту 3.7.4 пункту 3.7 розділу 3 ДСТУ 97 (забороняється розміщувати рекламоносії ближче ніж 50 м до перехрещень вулиць та пішохідних переходів), можна припустити, що рекламний засіб, що належить позивачу, розташований на меншій відстані. Будь-які докази на підтвердження цього не надані.

ДСТУ 97 є чинним з 01.01.1998, проте, наявні в ньому заборони не стали перешкодою ані для прийняття у 2009 році виконавчим комітетом Миколаївської міської ради рішення про надання позивачу дозволу на розміщення зовнішньої реклами, ані для продовження у 2014 році робочим органом строку дії цього дозволу.

З урахуванням наведеного, суд встановив, що відповідач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявність обставин, існування яких, за твердженнями Департаменту, було перешкодою у задоволенні Заяви, не обґрунтував відмову нормами Закону № 270 та положеннями Типових правил, тому суд визнав цю відмову протиправною і дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати (сума сплаченого позивачем судового збору), відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 02498754) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради у продовженні строку дії виданого 25.09.2009 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 дозволу № 1479/4 на розміщення зовнішньої реклами, що була викладена у листі від 29.11.2019 № 18-565 за підписом директора Департаменту.

3. Зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 02498754) продовжити на 5 (п`ять) років строк дії виданого 25.09.2009 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) дозволу № 1479/4 на розміщення зовнішньої реклами.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 02498754) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1 921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна