Court ruling № 89331233, 12.05.2020, Halytskyi District Court of Lviv City

Справа № 461/2142/20

Провадження № 2-а/461/95/20

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.05.2020 року Галицький районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

з участю: секретаря судового засідання: Волошин Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, з підстав, викладених у фабулі позову.

Справа призначалась до розгляду на 20.03.2020 року, на 13.04.2020 року та на 12.05.2020 року, однак позивач в судові засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, що стверджується матеріалами справи.

Дослідивши обставини та причини неявок в судові засідання позивача, суд визнає їх неявки у судове засідання такими, що відбулась без поважних причин та вважає за необхідне застосувати до поданого позову наслідки, передбачені положенням ч.3 ст.45 КАС України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин.

Частиною 5 ст.44 КАС України на учасників справи покладений обов`язок сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Нормою статті 205 КАС України врегульовано питання розгляду справи у випадку неявки у судове засідання сторін та їхніх представників за умови належного повідомлення їх судом про дату, час та місце проведення судового засідання.

Так, відповідно до частини п`ятої цієї статті у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважнь, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

У даній справі належно повідомлений позивач у судове засідання повторно не з`явився без зазначення причин неприбуття; заяв про розгляд справи у його відсутності до суду не подав.

Враховуючи характер спірних правовідносин, розгляд справи без позивача є неможливим.

При цьому, суд наголошує, що у випадку виникнення об`єктивних причин неможливості здійснення представницьких функцій в обсягах та на умовах, передбачених законом, позивач повинен був забезпечити у судове засідання явку представника.

Статтею 17 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, зловживання правом визначається як діяльність або дії, спрямовані на скасування прав і свобод, визнаних у Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено Конвенцією. Наслідком подання індивідуальної скарги у Європейський Суд з прав людини при зловживанні правом на її подачу, є визнання скарги неприйнятною (ст. 35 Конвенції). Таким чином, Європейський Суд запровадженням практики нерозгляду заяв продемонстрував необхідність: по-перше, дисциплінувати скаржників; по-друге, надав приклад застосування положень Конвенції щодо недобросовісних суб`єктів звернення.

Також ЕСПЛ у своєму рішенні у справі «Варбанов проти Болгарії» (Varbanov v. Bulgaria), №31365/96, пункт 36, ECHR 2000-X) підкреслив, «що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та мати розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями».

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Суд зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд неодноразово акцентував, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу «сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки».

Відповідальність за швидке здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Однак, розумність тривалості судового провадження залежить не тільки від складності справи, її обставин та предмета спору, але і поведінки сторін.

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Вказана практика ЄСПЛ знайшла своє відображення в новій редакції КАС України.

Так, ч.1 ст.45 КАС України встановлено, що учасники судового розгляду та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приймаючи до уваги вказане, а також зазначені у мотивувальній частині ухвали висновки, суд вважає, що позивач допустив зловживання своїми процесуальними правами, що суперечить завданням адміністративного судочинства.

Переслідуючи мету дисциплінування сторін при користуванні своїми правами, для протидії проявам зловживання ними, застосовуючи збалансований підхід розумної пропорційності заходу, що вживається, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

у х в а л и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Х.М. Мисько