Court ruling № 89292528, 18.05.2020, Luhansk District Administrative Court

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

18 травня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1650/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання суду доказів про сплату судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок на вказані реквізити або доказів, які б підтвердили підстави для звільнення від сплати судового збору згідно частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір".

12.05.2020 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 18337/2020 від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 27.04.2020, в якій зазначено, що дохід, отриманий позивачем за 2019 рік, є недостатнім для сплати судового збору за подання даного позову до суду, у зв`язку з чим просив звільнити від сплати судового збору. В підтвердження отримання доходу за 2019 рік у розмірі 7500 гривень позивачем надано копію податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця. Також зазначено, що інших відомостей щодо розміру доходу на 2019 рік позивач не має можливості надати, оскільки під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), припинено прийоми та заяви від державних установ.

Вивчивши заяву про усунення недоліків, подану позивачем на виконання ухвали суду від 27.04.2020 про залишення позовної заяви без руху, суддя дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за повний попередній 2019 рік або інших доказів, які б підтвердили підстави для звільнення від сплати судового збору згідно частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", з огляду на таке.

Оглядом змісту копії податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця, наданої позивачем до матеріалів позовної заяви, вбачається, що даний документ не містить відомостей щодо зазначення дати подання декларації та підпису уповноваженої особи податкового органу, якою прийнято вказану декларацію за звітний період 2019 рік.

Також, позивачем до матеріалів позовної заяви не надано доказів в підтвердження факту звернення позивача до податкового органу із письмовою заявою про надання офіційних відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників про суми виплачених доходів за 2019 рік за чотири квартали, у зв`язку з чим суддя позбавлений можливості перевірити розмір річного доходу позивача за попередній календарний рік.

Посилання позивача на неможливість надання вказаних вище відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників про суми виплачених доходів за 2019 рік за чотири квартали у зв`язку із запровадженням карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суддею не приймається до уваги, оскільки позивач не позбавлений права спрямувати відповідну заяву відповідачу поштою. Таких доказів в підтвердження звернення позивача до відповідача із вказаною вище заявою, спрямованою поштовим відправленням, позивачем до матеріалів позовної заяви не надано.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.

Таким чином, враховуючи те, що вимоги ухвали суду від 27.04.2020 залишились не виконаними в повному обсязі, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті, наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.

Крім того, суддя вважає за необхідне зазначити таке.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом [1].

Дане положення кореспондується зі статтею 55 Конституції України в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань [2].

Реалізується право особи на захист у суді шляхом подачі позову до суду, яка підлягає оплаті судовим збором.

Позиція ЄСПЛ стосовно сплати судового збору: судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути "розумним". Разом з тим, на думку ЄСПЛ, судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Водночас, у рішенні по справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001р. ЄСПЛ констатує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди суті цього права, та має переслідувати законну мету [5].

Дослідження питань щодо функції та ролі інституту судових витрат в тому числі судового збору, є актуальним завданням процесуального права, успішне вирішення якого багато в чому буде сприяти забезпеченню ефективного функціонування господарського процесу.

Як відомо, законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх прав та обов`язків, пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом ("Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства", рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року) [5].

Так, зокрема, законодавець у статті 8 Закону "Про судовий збір" закріпив норму відповідно до якої, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою:

- відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі;

- зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Таким чином, держава визначилась із засобом, який може використовуватись для доступу до суду шляхом подачі позову без оплати його судовим збором.

Разом з цим, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Визначальним чинником, який дає підстави для застосування статті 8 законодавець пов`язав із поняттям "майнового стану сторони".

Однак, в такій реакції поняття "майнового стану сторони" є оціночним в кожній окремій справі.

При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Роз`яснити позивачу, що згідно положень частини 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення, але не менше строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення короновірусної хвороби (COVID-19).

СуддяЄ.О. Кисельова