Decision № 89291901, 18.05.2020, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 р. Справа№200/3123/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А2227 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2020 року, шляхом надіслання поштою, позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Військової частини А2227, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення, компенсації за невикористані додаткові відпустки учасника бойових дій за листопад 2017 року - травень 2018 року;

- стягнути з відповідача суму індексації грошового забезпечення за період з 13 листопада 2017 року по 14 травня 2018 року у розмірі 27194,26 гривень;

- стягнути з відповідача компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки у розмірі 11757,76 гривень;

- стягнути з відповідача суму компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 3012,39 гривень, у зв`язку з порушенням строків виплати компенсації за невикористані додаткові відпустки у розмірі 1140,50 гривень;

- стягнути з відповідача суму моральної шкоди у розмірі 420,00 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що йому протиправно не виплачена компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, яка передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин посилався на правову позицію, викладену у рішенні Верховного Суду по справі № 620/4218/18.

Крім того, вказував, що має право на проведення індексації грошового забезпечення у зв`язку з підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав. У зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та порушенням стоків виплати компенсації за невикористані додаткові відпустки у позивача також виникло право на отримання компенсації втрати частини доходів.

Бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані додаткові відпустки спричинила душевні переживання, а тому позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду.

29 квітня 2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити у їх задоволенні повністю. Обґрунтовуючи заперечення проти позову відповідач зазначив, що з 13 листопада 2017 року по 14 травня 2018 року позивачу додаткова оплачувана відпустка тривалістю 14 календарних днів як учаснику бойових дій не надавалася, інформація про використання додаткової відпустки як учаснику бойових дій в період з січня 2017 року по жовтень 2017 року та з червня 2018 року по грудень 2018 року з попереднього місця працевлаштування у військової частини відсутня. Таким чином, оскільки відпустка може бути використана упродовж календарного року в інших організаціях (установах), а позивач не звертався з заявою стосовно виплати грошової компенсації за невикористані 14 днів додаткової відпустки, підстави для виплати такої компенсації відсутні.

01 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та відбулося останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців, а тому для проведення подальшої індексації індекс споживчих цін мав розраховуватись з квітня 2018 року. Базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Крім того, зазначено, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року по лютий 2018 року у Міністерства оборони України не було.

Також відповідач зазначив, що грошова виплата (компенсація) за невикористану додаткову відпустку має разовий характер, а тому стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходу, у зв`язку з порушення строків виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку не відповідає нормам чинного законодавства.

З наведеного у позовній заяві не можливо встановити чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, якими саме діями вони заподіяні та в який період (час проходження служби або у грудні 2019, січні - лютому 2020 років), причино-наслідковий зв`язок між моральною шкодою та діями відповідача тощо.

Позов поданий до суду з порушенням строків звернення до суду.

24 травня 2020 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.

25 травня 2020 року від відповідача витребувані докази.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 (а.с. 11-12).

ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 15 грудня 2015 року, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а.с. 14)..

13 листопада 2017 року ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу до Військової частини А2227 за контрактом, 14 травня 2018 року звільнений у запас про що свідчать відповідні записи у військовому квитку серії НОМЕР_5 (а.с. 15).

Згідно довідки №485, яка видана Військовою частиною А2227 21 лютого 2020 року, ОСОБА_1 під час проходження служби з 13 листопада 2017 року по 14 травня 2018 року додаткові оплачувані відпустки не надавались (а.с. 20).

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 13 листопада 2017 року по 14 травня 2018 року у розмірі 27194,26 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року

№2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017, (далі - Закон №1282-XII) індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

У частині 5 статті 2 Закону №1282-XII вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі статтею 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частинами 1 та 2 статі 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

17 липня 2003 року постановою Кабінету Міністрів України №1078 був затверджений «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок №1078).

Згідно з пунктом 1-1 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців (пункт 2 Порядку №1078).

За приписами пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

01 березня 2013 року Міністерство соціальної політики України в листі №2365/0/14-13/10 надало роз`яснення, що відповідно до пункту 5 Порядку №1078 місяць, в якому відбулося підвищення грошових доходів населення, в тому числі за рахунок виплат, передбачених пунктом 2 Порядку №1078, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації. Грошові доходи, одержані за цей місяць, не індексуються, якщо сума підвищення доходу перевищує суму індексації. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частині А2227 в період з 13 листопада 2017 року по 14 травня 2018 року.

В період з 13 листопада 2017 року по 01 березня 2018 року питання грошового забезпечення військовослужбовців було регульовано постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1036 від 28.12.2016, «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». В зазначений період розмір грошового забезпечення позивача визначався за «Схемою посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом» в конкретній грошовій сумі в залежності від тарифного розряду.

01 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

З 01 березня 2018 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками.

Отже, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року, оскільки саме в цьому місяці відбулося підвищення розміру грошового забезпечення.

За даними Державної служби статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua/) тільки в грудні 2018 року індекс споживчих цін перевищив 103,00%, що і є підставою для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців (а.с. 43).

Таким чином, в період в період з 13 листопада 2017 року по 14 травня 2018 року грошове забезпечення позивача не підлягало індексації у зв`язку із відсутністю правових підстав для цього.

З підстав, наведених вище, суд не приймає до уваги аргументи позивача на обґрунтування зазначених позовних вимог і погоджується з аргументацією відповідача у цьому питанні.

Оскільки право позивача на індексацію грошового забезпечення не було порушено, тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за листопад 2017 року - травень 2018 року, стягнення суми індексації грошового забезпечення за період з 13 листопада 2017 року по 14 травня 2018 року в сумі 27194,26 гривень, стягнення суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 3012,39 гривень не підлягають задоволенню.

Щодо компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за листопад 2017 року - травень 2018 року суд зазначає наступне.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що позивач є учасником бойових дій, за час служби у Військовій частині А2227 позивачу не надавалась додаткова оплачувана відпустка та під час звільнення з військової служби не була виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Отже в цій частині справа є типовою, а тому відповідно до вимог частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19).

В другому абзаці пункту 33 та пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №620/4218/18 зазначено, що іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Дослідивши матеріали справи та враховуючи норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що не вправі перебирати на себе функцію обрахунку календарних днів додаткової відпустки та визначення конкретного розміру компенсації, оскільки ця дискреційна функція належить відповідачу, як роботодавцю, і який зобов`язаний здійснити остаточний розрахунок з позивачем при його звільненні та виплати йому компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визначення конкретного розміру компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учасника бойових дій за листопад 2017 року - травень 2018 року, а тому, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за спірний період, а похідні позовні вимоги (задоволення яких відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України залежить від задоволення основної вимоги) задоволенню іншим шляхом - шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за спірний період (пункт 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо обов`язку позивача звернутися з заявою стосовно виплати грошової компенсації за невикористані 14 днів додаткової відпустки та неможливості виплатити зазначену компенсацію за відсутності інформації про використання додаткової відпустки як учаснику бойових дій в період з січня 2017 року по жовтень 2017 року та з червня 2018 року по грудень 2018 року з попереднього місця працевлаштування, оскільки ці аргументи не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням стоків виплати компенсації за невикористані додаткові відпустки, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Аналогічні приписи містяться у пункті 3 Порядку № 159.

Отже, за приписами наведених норм компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати за Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» проводиться лише у випадку затримки грошових доходів, які не мають разового характеру.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки має разовий характер, а тому не є об`єктом компенсації відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Стосовно вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає моральна шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

В позовній заяві зазначено, що моральну шкоду від протиправної бездіяльності відповідача позивач оцінює в 2,00 гривні в день за період невиплати індексації грошового забезпечення з листопада 2017 по травень 2018, що складає 60,00 гривень на місяць (60 гривень х 7 місяців) , а разом 420,00 гривень.

Суд дійшов висновку, що в період в період з 13 листопада 2017 року по 14 травня 2018 року грошове забезпечення позивача не підлягало індексації у зв`язку із відсутністю правових підстав для цього, а тому не підлягають задоволенню вимоги про відшкодування моральної шкоди від протиправної бездіяльності відповідача.

Аргументи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297, 371, 382, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини А2227 (місцезнаходження: 55212, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. 40 років Перемоги, буд.4; код ЄДРПОУ 26614923) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, компенсації за невикористані додаткові відпустки учасника бойових дій за листопад 2017 року - травень 2018 року; стягнення суми індексації грошового забезпечення за період з 13 листопада 2017 року по 14 травня 2018 року у розмірі 27194,26 гривень; стягнення компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки у розмірі 11757,76 гривень; стягнення суми компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 3012,39 гривень, у зв`язку з порушенням строків виплати компенсації за невикористані додаткові відпустки у розмірі 1140,50 гривень; стягнення суми моральної шкоди у розмірі 420,00 гривень - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2227 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період листопад 2017 року - травень 2018 року.

Зобов`язати Військову частину А2227 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період листопад 2017 року - травень 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений 18 травня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя А.І. Циганенко