Court ruling № 89213701, 14.05.2020, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

14 травня 2020 р. Справа №200/4761/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області №ДЦ/290/547/АВ/П/ІП-ФС від 12.11.2019 про накладення штрафу у розмірі 250380,00 грн.

Одночасно із позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення позову, в якому останній просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом у межах виконавчого провадження №61547156, яке відкрите Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Харків) на підставі постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу №ДЦ/290/547/АВ/П/ІП-ФС від 12.11.2019, до набрання законної сили рішення суду по адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови.

В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що оскільки подальше примусове виконання спірної постанови відповідача до вирішення даної адміністративної справи, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також зазначено, що 14.04.2020 року державним виконавцем, у межах спірного виконавчого провадження, була ухвалена постанова про опис (арешт) майна та про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, що свідчить про те, що у подальшому відповідач має намір здійснити реалізацію належного позивачу майна в електронній системі торгів «СЕТАМ», а повернення реалізованого майна від добросовісного набувача буде неможливим.

Відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи приписи ст.154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Пунктом 1 ч.1 ст.151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) пункт 3 частини першої статті 151 КАС України виключено на підставі Закону №460-IX від 15.01.2020;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно із ч.6 ст.154 КАС України, в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа (або буде перебувати у провадженні суду), до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів для створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправним, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів особи, за захистом яких вона звернулась або має намір звернутися до суду.

З аналізу вказаних норм слідує, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити наявність хоча б однієї з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову позивачем зокрема зазначено, що у подальшому Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Харків) має намір здійснити реалізацію належного позивачу майна в електронній системі торгів ДП «СЕТАМ», у зв`язку із чим, до моменту ухвалення судом рішення у даній справі, має можливість реалізувати належне позивачеві майно за допомогою електронної системи торгів, що може призвести до неможливості повернення реалізованого майна від добросовісного набувача, про що свідчить прийняття Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Харків) в рамках виконавчого провадження №61547156 постанов від 14.04.2020 про опис та арешт майна (коштів) боржника, та про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

З приводу наведеного суд зазначає, що доказів на підтвердження призначення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи іншої публічної конкурсної процедури, тощо, в межах спірного виконавчого провадження суду не надано, разом з тим суд зазначає, що за правилами ч.6 ст.156 КАС України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру. У зв`язку з наведеним, у даному випадку, за викладених позивачем обставин, вжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення стягнення за виконавчим документом у межах виконавчого провадження №61547156, яке відкрите Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Харків) на підставі постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу №ДЦ/290/547/АВ/П/ІП-ФС від 12.11.2019, до набрання законної сили рішення суду, мало б своїм наслідком відкладення проведення перелічених у ч.6 ст.156 КАС України заходів, що є неприпустимим.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №826/16888/18 вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

За Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, або про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду разом з заявою про забезпечення позову жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити повернення стягнутих коштів, виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №826/16888/18 вказав, що вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Суд зазначає, що наведене в заяві обґрунтування необхідності забезпечення позову не свідчить про наявність очевидних ознак протиправності постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області №ДЦ/290/547/АВ/П/ІП-ФС від 12.11.2019 про накладення штрафу у розмірі 250380,00 грн.

Наведене заявником обґрунтування потребує з`ясування обставин в адміністративній справі, з підтвердженням відповідними доказами і наданням оцінки аргументам учасників справи. Наведене, фактично, зумовлює вирішення спору по суті, що не відповідає завданням інституту забезпечення позову.

Отже, на думку суду, зазначені обставини в їх сукупності свідчать про необґрунтованість заявленого клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.

Ухвала складена в повному обсязі і підписана суддею 14.05.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3 розділу VІ "Прикінцевих положень" КАС України строки визначені ст.ст. 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 169, 177, 193, 261, 295, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину.

Суддя Т.В.Загацька