Court ruling № 89179512, 03.03.2020, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 761/46081/19

Провадження № 4-с/761/61/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Мальцева Д.О.

за участю секретаря Чугаєва І.В.

представника стягувача Бондар О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби, АТ «Сбербанк», на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відкриття виконавчого провадження, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.09.2019 р.,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просив суд: визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 60005069 від 10.09.2019 року неправомірними; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича від 10.09.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60005069.

Скаргу обґрунтовано тим, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича від 10.09.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60005069 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 16.09.2011 року по справі № 2-8499/10 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» заборгованість по кредиту в сумі 2 729 284,80 доларів США, що еквівалентно 20 788 416,46 грн. за ставкою НБУ на день подачі позову до суду, 15 008 533,52 грн. та судові витрати в сумі 1 820,00 грн.

Разом з тим, скаржник вважає вказану постанову такою, що винесена державним виконавцем неправомірно, оскільки стягувачем було пропущено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, який, враховуючи положення Закону України «Про виконавче провадження» від 21.06.1999 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), становить один рік.

Ухвалою від 02.12.2019 року цивільну справу за вказаною скаргою було призначено до розгляду у судовому засіданні. Також, вказаною ухвалою було витребувано з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 60005069.

16.01.2020 року до суду надійшов відзив стягувача на скаргу, в якому він просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

19.02.2020 року та 28.02.2020 року до суду надійшли належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 60005069.

У судовому засіданні представник стягувача щодо задоволення скарги заперечував в повному обсязі, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Скаржник у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, в матеріалах справи міститься клопотання представника скаржника, в якому він просить розгляд справи проводити за відсутністю скаржника та його представника.

Державний виконавець в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не сповістив.

Вислухавши пояснення представника стягувача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010 року, ухваленого у справі № 2-8499/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» заборгованість по кредиту в сумі 2 729 284,80 доларів США, що еквівалентно 20 788 416,46 грн. за ставкою НБУ на день подачі позову до суду, 15 008 533,52 грн. та судові витрати в сумі 1 820,00 грн.

На підставі вказаного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010 року, яке набрало законної сили 03.01.2011 року, 16.09.2011 року Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 , на підставі якого постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Белозьоровим О.О. від 21.10.2011 року було відкрито виконавче провадження №29756488.

При цьому, як встановлено у судовому засіданні, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. від 31.01.2018 року виконавчий лист № 2-8499/10 від 16.09.2011 року було повернуто стягувачу з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 22.08.2019 року стягувач повторно звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-8499/10 від 16.09.2011 року, на підставі якої постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. від 10.09.2019 року було відкрито виконавче провадження № 60005069.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо винесення вищенаведеної постанови, скаржник, як на підставу для її задоволення, зазначав, що стягувачем було пропущено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, який, враховуючи положення Закону України «Про виконавче провадження» від 21.06.1999 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), становить один рік.

Так, дійсно, на момент видачі виконавчого листа № 2-8499/10 від 16.09.2011 року діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.06.1999 року, згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 22 якого строк пред`явлення виконавчих листів до виконання становить один рік.

Водночас, у відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з ч.ч. 2, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

При цьому, як передбачено п.п. 5, 7 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Отже, аналіз наведених норм Закону дає підстави дійти висновку про те, що виконавчий лист, виданий судом до набрання чинності цим законом, може бути повторно пред`явлений до примусового виконання протягом трьох років з дня його повернення.

Як вже зазначалося вище, виконавчий лист було повернуто стягувачу 31.01.2018 року.

Тобто, виходячи з вищенаведених положень законодавства, стягувач мав право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання у строк до 31.01.2021 року.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що стягувач звернувся до державного виконавця з заявою про відкриття виконавчого провадження у межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд приходить до висновку, що державний виконавець під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №60005069 діяв у межах наданих йому повноважень, у спосіб та порядок, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

В свою чергу, у відповідності до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

При цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вказані положення закону та даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, суд вважає, що державним виконавцем було правомірно відкрито виконавче провадження №60005069, а скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відкриття виконавчого провадження, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 заінтересовані особи Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби, АТ «Сбербанк», на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відкриття виконавчого провадження, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 60005069 від 10.09.2019р. - залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: