Court ruling № 89128941, 07.05.2020, Dnipro District Court of Kyiv City

У Х В А Л А

"07" травня 2020 р.

м. Київ

справа № 755/6461/20

провадження № 2-н/755/237/20

суддя Дніпровського районного суд м. Києва Галаган В.І., вивчивши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги», заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

УСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги», заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Вивчивши подану заяву, суддя дійшов висновків про відмову у видачі судового наказу з наступних підстав.

Відповідно до ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно положення п. 3 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 163 Цивільного процесуального кодексу України, до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно роз`яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 165 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. (ч. 2 статті 165 Цивільного процесуального кодексу України)

Разом з тим, судом встановлено відсутність в матеріалах досліджуваної заяви доказів належної сплати судового збору, а саме платіжного доручення відповідного змісту (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)), оскільки надане заявником платіжне доручення від 19.02.2020 року № 6052 та від 19.02.2020 року № 6029 не містить відомості про те, за яку саме заяву сплачено судовий збір у розмірі 210,20 грн., що позбавляє суд можливості ідентифікації оплати судового забору по даній справі.

З огляду на відсутність належних доказів сплати заявником судового збору за звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, наявні правові підстави для відмови у видачі судового наказу.

Крім того, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Як убачається з матеріалів заяви, останні не містять правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 , тому суд не має можливості встановити наявність зобов`язання ОСОБА_1 за надані заявником ТОВ «Київські енергетичні послуги» послуги за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того, за даними Довідки «ГІОЦ/КМДА» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , тому за відсутності правовстановлюючих документів та доказів права користування/власності у ОСОБА_1 на вказану квартиру, суд не має можливості встановити обов`язок оплати ОСОБА_1 комунальних послуг, наданих заявником, тобто із поданої заяви не убачається виникнення у заявника права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 160, 161, 163, 165, 166, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги», заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Заявник має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.

Суддя: В.І. Галаган