Court ruling № 89060965, 05.05.2020, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 травня 2020 року Справа № 160/4823/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року № Ф-869353 про нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску у сумі 29 293,44 грн.

Крім того, разом із позовною заявою надано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що вимогу позивачем отримано 23.04.2020 року звичайним листом, з 2017 року на території України він не проживав, що підтверджується копією закордонних паспортів, отримав документи на проживання в іншій державі, що також підтверджується відповідною посвідкою.

Вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, що дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Вирішуючи питання щодо визнання поважними причин пропуску звернення до суду, суд виходить із принципів адміністративного судочинства та практики Європейського суду з прав людини.

Так, одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, який означає, що особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов`язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.

Держави користуються певною свободою розсуду у сфері регулювання права на доступ до суду, яке залежить як від потреб і ресурсів суспільства, так і від конкретних осіб.

Безпосередньо доктрина обмежень на право доступу до суду була сформульована Судом у справі Ashingdane v. United Kingdom (1985), згідно якої такі обмеження, для того, щоб відповідати вимогам ч. 1 ст. 6 Конвенції мають:

- переслідувати правомірну мету, і

- не порушувати саму сутність права.

Як зазначено у п. 36 рішення Суду у справі Golder United Kingdom, ст. 6 Конвенції містить право на суд, у якому право на доступ до суду, тобто право розпочати провадження в суді, становить лише один із його аспектів.

У рішенні Комісії за заявою № 10475/83 Dyer v. United Kingdom, Decisions and Reports 39, pp. 246-66 at pp. 251-52).

Відповідні принципи Суд виклав таким чином:

а) Право на доступ до суду, гарантоване ч. 1 ст. 6, не є абсолютним і може бути обмежене. Це дозволяє сама суть цього права, позаяк право на доступ до суду «за своєю природою вимагає регулювання державою - регулювання, що може різнитися залежно від часу та місця і відповідно до потреб і ресурсів суспільства та особи».

б) При встановленні таких обмежень Договірні держави користуються певною свободою розсуду, однак, остаточне вирішення того, чи було дотримано вимог Конвенції залишається за Судом. Він має впевнитися, що встановлені обмеження не порушують чи зменшують доступ, що залишився особі таким чином, що завдають шкоду самій суті права.

в) Більше того, обмеження не буде сумісним із ч. 1 ст. 6, якщо воно не має правомірної мети і коли відсутнє пропорційне співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.

З огляду на викладені обставини у сукупності, враховуючи обов`язок суду забезпечити доступ до правосуддя, як гарантоване Конституцією України право, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду.

Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ч. 3 та згідно з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положеннями ч. 1 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Так, згідно п. 6 ч. 6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дана справа є незначної складності та підлягає вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 2, п. 6 ч. 6 ст. 12, ч. 2, ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі не має.

Керуючись статтями 12, 160, 161, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.

Визнати поважними причини пропущення позивачем строку звернення до суду із цим позовом.

Відкрити провадження в адміністративній справі № 160/4823/20.

Призначити розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами на 03.06.2020 року відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Сліпець Н.Є.

Відповідачу - протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву, копію якого разом з доданими до нього документами надіслати позивачу та докази надіслання надати суду згідно до вимог ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Інформацію щодо адміністративної справи №160/4823/20 учасники даної справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/.).

Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду у випадку, передбаченому п. 5 ч. 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець