Court ruling № 89044262, 30.04.2020, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

30 квітня 2020 року м. Київ № 826/11485/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження клопотання про залишення позову без розгляду Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

ОСОБА_2 доЛіквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач або ОСОБА_2 ) подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві (відповідач-1 або Ліквідаційна комісія ГУ МВС) та до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-2 або ГУ ПФУ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві та Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не проведення перерахунку пенсії призначеної ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві скласти і відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 направити виправлену довідку про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві із зазначенням розмірів грошового забезпечення за нормами, чинними на 01.12.2015 за посадою начальник відділення управління розвідувально-пошукової діяльності при ГУМВС України в м. Києві/начальник сектору ГУНП в м. Києві з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських та додаткових видів зарплат та премій, що були складовими грошового забезпечення під час призначення пенсії Позивачу в процентному еквіваленті, а також надбавки за особливо важливі завдання, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомогу при звільненні, які Позивачем фактично отримані протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення та з яких було утримано єдиний соціальний внесок;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 грудня 2015 року, виходячи з розміру 79 % від грошового забезпечення для обчислення пенсії, па підставі довідки наданої Ліквідаційної комісії Міністерства внутрішніх справ України з урахуванням вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" N 2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року, без обмеження максимального розміру пенсії і без застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає що відповідачем-1 до довідки про розміри грошового забезпечення безпідставно не включено додаткові вили виплат та з яких було утримано єдиний соціальний внесок, а відповідачем-2 безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю коштів у Державному бюджеті України.

Ухвалою від 30.07.2018 Окружним адміністративним судом міста Києва позовну заяву залишено без руху.

Позивач зазначені в ухвалі недоліки усунув у строк встановлений судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито спрощене провадження в адміністративній справі у порядку письмового провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання; витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2

09.10.2018 представник відповідача-2 через канцелярію суду подав заяву, в якій просив залишити позов ОСОБА_2 до ГУ МВС та ГУ ПФУ про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії без розгляду, зокрема у зв`язку з пропуском строків звернення до адміністративного суду згідно з ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Так відповідач-2 зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як акцентує ГУ ПФУ, 02.10.2017 ОСОБА_2 отримав лист щодо перерахунку пенсії, а відтак з цієї дати останній повинен був бути обізнаний про порушення своїх прав.

Вирішуючи по суті клопотання відповідача-2, проаналізувавши наведені сторонами обставини та наявні у матеріалах позовної заяви докази, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 6 КАС України).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У рішенні по справі "МірагальЕсколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6§ 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як свідчать матеріали справи, у своїх листах від 02.10.2017 за №№: 23276/03/С-1136 та 23300/03, ГУ ПФУ проінформувало ОСОБА_2 щодо проведення перерахунку пенсії після надходження коштів з Державного бюджету України, а також відповідач-2 надав позивачу: довідку про розмір грошового забезпечення; розрахунок пенсії; копію грошового атестату.

Поряд із цим суд примічає відсутність в матеріалах справи доказів вручення 02.10.2017 ГУ ПФУ відзначених документів ОСОБА_2 .

За таких обставин, проаналізувавши у сукупності наведені позивачем у позові доводи, з огляду на те, що залишення позовних вимог ОСОБА_2 без розгляду унеможливить доступ останнього до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів отримання останнім листів від 02.10.2017 за №№: 23276/03/С-1136 та 23300/03 відповідача-2 конкретно 02.10.2017, що свідчить про не доведення ГУ ПФУ належними та достатніми доказами окреслених у заяві про залишення позову без розгляду відповідних тверджень, судом відхиляється, як необґрунтоване, відповідне клопотання відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 122, 240, 241-243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві - відмовити.

Відповідно до ст. 256 КАС України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя К.С. Пащенко