Court ruling № 88934372, 27.04.2020, Lutsk City and District Court of Volyn Oblast

Справа № 161/15626/19

Провадження № 1-кп/161/251/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про продовження строку запобіжного заходу

м. Луцьк 27 квітня 2020 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області у колегіальному складі: головуючого - судді Калькової О.А., суддів: Олексюка А.В., Пахолюка А.М., при секретарі Данієляні А.К., за участю прокурора Смаги І.Є., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Коваленко Є.В., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід – домашній арешт, або особисте зобов`язання та клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013020110000812 від 18 травня 2013 року відносно ОСОБА_3 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч.ч. 2, 4 ст. 190 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 червня 2019 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, строк дії якого неодноразово продовжувався судовими рішеннями. Востаннє – 10 березня 2020 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області відносно обвинуваченого ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 08 травня 2020 року включно.

Станом на 27 квітня 2020 року вказане кримінальне провадження не розглянуто по суті.

Згідно ст.331 ч.3 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

На адресу суду від обвинуваченого ОСОБА_3 надійшло письмове клопотання про зміну застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід – домашній арешт, або особисте зобов`язання. Своє клопотання мотивує тим, що у зв`язку з перебуванням під вартою, стан його здоров`я погіршився, крім того, вказував, що немає наміру переховуватись від суду. На думку обвинуваченого, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України на даний час відпали, а тому просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`ягкий – домашній арешт, або особисте зобов`язання.

Заслухавши думку обвинуваченого та його захисника, які клопотання підтримали та просили його задовольнити, прокурора, який вважав, що відсутні достатні підстави длязміни застосованого раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт або на особисте зобов`язання, думку потерпілого, який заперечував щодо задоволення даного клопотання, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити з наступних підстав.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

З врахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_3 на даний час обвинувачується у вчиненні корисливих злочинів, санкції найтяжчих статей яких передбачають покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім того обвинувачений немає постійного джерела доходів, що дає обґрунтовані підстави вважати, що він не буде дотримуватися покладених на нього процесуальних обов`язків у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного із позбавленням волі, оскільки незаконно впливатиме на потерпілих та свідків, перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, або перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, а тому суд приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого не підлягає до задоволення, оскільки немає підстав для зміни застосованого раніше виду запобіжного заходу відносно останнього.

Крім того, в судовому засіданні прокурор заявив письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки строк тримання під вартою закінчується 08 травня 2020 року, однак, ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час залишились незмінними.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Заслухавши думку учасників судового провадження, прокурора, який підтримав заявлене клопотання, думку потерпілого, який підтримав клопотання, просив його задовольнити, думку обвинуваченого та його захисника, кожного зокрема, які заперечували заявлене прокурором клопотання.

Враховуючи, що в ході досудового розслідування, щодо обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід – тримання під вартою, термін якого було продовжено та закінчується 08 травня 2020 року, з огляду на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та дані про особу, який обвинувачується у вчиненні корисливих злочинів, санкції найтяжчих статей яких передбачають покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім того обвинувачений немає постійного джерела доходів, що дає обґрунтовані підстави вважати, що він не буде дотримуватися покладених на нього процесуальних обов`язків у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного із позбавленням волі, оскільки незаконно впливатиме на потерпілих та свідків, перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, або перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає доцільним продовжити щодо ОСОБА_3 строк тримання під вартою на шістдесят днів до 25 червня 2020 року включно, а клопотання прокурора задовольнити.

При цьому, суд приходить до переконання, що слід залишити попередньо визначений розмір застави щодо обвинуваченого та обов`язки, які на нього покладаються у випадку застосування такої, які зазначено в ухвалі Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 червня 2019 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 181, 369, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід – домашній арешт, або особисте зобов`язання – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити строком на 60 днів до 25 червня 2020 року включно.

Слід залишити попередньо визначений розмір застави щодо обвинуваченого та обов`язки, які на нього покладаються у випадку застосування такої, які зазначено в ухвалі Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 червня 2019 року.

Головуючий:

Судді: