Decision № 88907005, 24.04.2020, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2020 р. Справа№200/2543/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2020 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи на ПрАТ “Азовзагальмаш”, починаючі з 01 червня 2015 року до дня звернення до суду;

- зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецькій області зробити перерахунок призначеної пенсії, з урахуванням страхового стажу за період з 01 червня 2015 року по дату звернення до суду – 02 березня 2020 року включно і нарахування їй цей період заробітної плати, починаючі з 01 червня 2015 року;

- зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного Фонду України Донецькій області сплатити різницю між пенсією після перерахунку (з урахуванням страхового стажу за період з 01 червня 2015 року по дату звернення до суду – 02 березня 2020 року в нарахованої заробітної плати за цей період) та фактично виплаченої пенсії, починаючі з 01 червня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 27 січня 2020 року, коли отримала від відповідача довідку за формою ОК-5, їй стало відомо про те, що підприємством «Азовзагальмаш», на якому вона працювала, з 01 червня 2015 року підприємством не сплачувались страхові внески, проте бухгалтерією підприємства страхові внески із заробітної плати утримувались щомісячно. Вважає, що відповідач діяв неправомірно, оскільки обов`язок сплати страхових внесків законом покладено на роботодавця, а тому не може обмежувати її права на перерахунок пенсії. У зв`язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року позовна заява залишена без руху, позивачеві наданий строк для сплати судового збору у відповідному розмірі (арк. справи 43-44).

24 березня 2020 року на усунення недоліків позовної заяви, позивачем наданий оригінал квитанції про сплату судового збору розмірі 840,80 гр. (арк. справи 24-25).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. справи 51-522).

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

22 квітня 2020 року відповідачем до суду наданий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Зазначив, що 20 листопада 2018 року позивач звернулась до управління із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058). З 01 грудня 2018 року позивачу проведено перерахунок пенсії згідно частини 4 статті 42 Закону № 1058. Страховий стаж за який сплачено страховий внесок підприємством ПрАТ «Азовзагальмаш» враховано по 30 квітня 2015 рік. У відзиві відповідач зазначив, що станом на 14 лютого 2020 року, ПрАТ «Азовзагальмаш» страхові внески сплачені по 30 червня 2015 рік. Отже, відповідач вважає, щоне має законних підстав для здійснення перерахунку пенсії позивачу за період роботи в ПрАТ «Азовзагальмаш» з 01 червня 2015 рік по 02 березня 2020 року, у зв`язку з несплатою страхових внесків згідно статті 24 Закону № 1058. У зв`язку з чим, відповідач вважає, що діяв правомірно, на підставі чого просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Одночасно відповідач зазначає, що ним рішення про відмову в зарахуванні періодів роботи в ПрАТ «Азовзагальмаш» по заяві позивача від 27 січня 2020 року не приймалось. Заява позивачавід 27 січня 2020 року була розглянута та надана відповідь у відповідності до статті 7 Закону України «Про звернення громадян». (арк. справи 55-58).

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 (арк. справи 7-9).

27 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про зарахування періоду роботи на ПрАТ «Азовзагальмаш» за період з 01 червня 2015 року до страхового стажу та проведення перерахунку розміру пенсійних виплат, з урахуванням страхового стажу ПрАТ «Азовзагальмаш» з 01 червня 2015 року. (арк. справи 20).

Листом Маріупольський об`єднаний Пенсійний фонд України у Донецькій області від 14 лютого 2020 року за вихідним № 27/А-01-01-06 повідомив позивача про те, що за її заявою від 20 листопада 2018 року та з 01 грудня 2018 року їй проведено перерахунок пенсії згідно абз. 3 частини 4 статті 42 Закону № 1058, із врахуванням страхового стажу по 30 квітня 2015 року, у зв`язку зі сплатою ПрАТ «Азовзагальмаш» страхових внесків. В листі відповідач зазначив, що підстав для врахування до загального стажу періодів роботи за які не сплачені страхові внески не має. (арк. справи 21).

Позивач не погодившись із зазначеною відповіддю відповідача звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, позивач в період часу з 01 жовтня 2003 року по теперішні час працює на ПрАТ «Азовзагальмаш», що підтверджується копією трудової книжки (арк. справи 14-15).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", далі від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 14 Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.

Частиною 1 статті 15 вказаного Закону передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 14 № 1058-IV передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, в тому числі на підприємствах, установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини 5 статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Частиною 6 статті 20 цього Закону визначено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

У частині 9 статті 20 Закону України № 1058-IV визначено, що днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.

Частинами 10, 12 статті 20 цього Закону передбачено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 статті 24 Закону № 1058-IV визначає, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату єдиного внеску законом покладено на страхувальника.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 24 травня 2018 року по справі 490/12392/16-а.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача про те, що позивач не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством своїх обов`язків по сплаті обов`язкових платежів. Обов`язок щодо сплати страхових внесків законом покладено на роботодавця, а тому наявність заборгованості по її сплаті не може бути підставою обмеження реалізації позивача права на перерахунок пенсії.

Так, позивач у позові зазначає, що 27 січня 2020 року вона звернулась із заявою про проведення перерахунку розміру пенсійних виплат з 01 червня 2015 року з урахуванням страхового стажу на ПрАТ «Азовзагальмаш» (арк. справи 20).

Статтею 44 Закону № 1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульована Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).

Відповідно до п. 4.1 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно положень п.4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, обов`язок ПФУ вирішити звернення громадянина з приводу призначення чи перерахунку пенсії у формі рішення виникає лише у разі подання таким громадянином заяви за формою згідно з додатком 2 до Порядку №22-1.

Між тим, подання громадянином заяви довільної форми (що і мало місце у даному випадку) (арк.справа 20) не виключає можливості вирішення ПФУ порушених у зверненні питань у порядку Закону України «Про звернення громадян» у спосіб надання відповіді у формі листа без прийняття відповідного рішення як-то передбачено частиною 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, у спірних правовідносинах відповідач цілком правомірно на звернення заявника довільної форми була надана відповідь у формі листа, котра не може бути кваліфікована судом в якості відмови у перерахунку пенсії.

Проте, з матеріалів наданих відповідачем, судом встановлено наступне.

20 листопада 2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до часини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (арк. справи 66).

З листа відповідача: ІКІС ПФУ: Підсистеми призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 вбачається, що заява позивача про перерахунок пенсії була розглянута та позивачеві зарахований період роботи на ПрАТ «Азовзагальмаш» з 01 січня 2015 роки по 18 січня 2015 року, з 01 лютого 2015 року по 30 квітня 2015 року включно (арк. справи 82).

З дослідження наданих документів, суд приходить до висновку, що при вирішенні питання стосовно перерахунку пенсії по заяві позивача від 20 листопада 2018 року за формою, затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1, відповідачем без урахування всіх обставин лише частково зарахований стаж позивачеві на ПрАТ «Азовзагальмаш», а саме з січня 2015 року по 30 квітня 2015 року. Подальші періоди роботи позивача до стажу їй не зараховані, що на думку суду є протиправним.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту прав позивача суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права позивача, а саме зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20 листопада 2018 року про перерахунок пенсії з 01 травня 2015 року, оскільки відповідачем не проводився розрахунок пенсії для її нарахування позивачу з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, та з урахуванням встановлених обставин у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецькій області безпідставно не вирішено питання стосовно зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача на ПрАТ “Азовзагальмаш” починаючи з 01 травня 2015 року. З огляду на наведене, на думку суду слід зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 20 листопада 2018 року про перерахунок пенсії з урахуванням встановлених обставин у справі з 01 травня 2015 року.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до статті 58 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, органом, який призначає пенсії, проводить перерахунок пенсії, є Пенсійний фонд.

Як встановлено, саме до повноважень Пенсійного органу віднесено вирішення питання щодо перерахунку пенсії.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм закону, слід зазначити, що суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері перерахунку пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення або перерахунку пенсії та самостійно призначити або перераховувати пенсію позивачу, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 840, 80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією про сплату від 17 березня 2020 року (арк. справи 48).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь позивача пропорційно заявленим позовним вимогам, тобто у розмірі 420,40 грн.

Керуючись 2, 3, 5- 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи на ПрАТ «Азовзагальмаш» з 01 травня 2015 року.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецькій області(юридична адреса: 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а, код ЄДРПОУ 42171861) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 20 листопада 2018 року про перерахунок пенсії з 01 травня 2015 року, з урахуванням встановлених обставин у справі.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області(юридична адреса: 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а, код ЄДРПОУ 42171861) судовий збір у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складений та підписаний 24 квітня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень внесених до КАС України згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)”, строки визначені статтею 295 КАС України, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.В. Зінченко