ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
24.04.2020Справа № 910/2775/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
про відшкодування матеріальної шкоди в порядку суброгації в розмірі 12 321,27 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної шкоди в порядку суброгації в розмірі 12 321, 27 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного комплексного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності власників наземного транспорту та від нещасного випадку на транспорті №147ак9юб від 01.07.2019р., внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2775/20. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що у відповідності до вимог ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує належним чином оцінену шкоду, яка була завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, розрахованого у порядку, визначеному чинним законодавством. До того ж, відповідачем вказано, що складене учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення (європротокол), не містить відомостей про визнання водієм автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_1 вини, а отже, вимоги позивача до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» є доказово необґрунтованими.
З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
13.07.2019р. в м. Київ на вул. Фізкультури, 7 за участю автомобіля Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та за участю автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода.
За приписами ст. 33.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Так, відповідно до абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України, що кореспондуються із п.33.2 ст.33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.
На виконання Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а також за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 №274/2011 інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються, та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Як вбачається з матеріалів справи, водієм автомобіля «Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 , та водієм автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 13.07.2019р. (європротокол).
Виходячи зі змісту вказаного повідомлення, 13.07.2019р. в м. Київ на вул. Фізкультури, 7 за участю автомобіля Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та за участю автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода.
З відомостей, які містяться в повідомленні №б/н від 13.07.2019р. про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2 , під час зупинки завдано пошкодження автомобілем Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_1 , що здійснював виїзд з автостоянки.
Дослідивши зазначений європротокол, суд зазначає, що останній є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі. Означені обставини спростовують заперечення відповідача щодо відсутності підстав вважати надане позивачем повідомлення №б/н від 13.07.2019р. належним доказом вини водія автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду №б/н від 13.07.2019р. (європротокол) є належним доказом, який підтверджує факт настання дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
01.07.2019р. між позивачем (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старлайт Транспорт» (страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності власників наземного транспорту та від нещасного випадку на транспорті №147ак9юб, предметом якого є, в тому числі, майнові інтереси страхувальника, які пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням, в тому числі, Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2 .
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як свідчать матеріали справи, дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 13.07.2019р. відповідно до норм чинного законодавства, була визначена позивачем страховим випадком.
На підставі заяви про подію та виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, згідно рахунку №СМУ00023361 від 13.08.2019р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» було здійснено розрахунок страхового відшкодування, складено страховий акт №ARX2486802 від 13.08.2019р. та встановлено суму страхового відшкодування у загальному розмірі 13 321,27 грн.
Позивач, на виконання своїх зобов`язань перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту, перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна» суму у розмірі 13 321,27 грн, що підтверджується платіжним дорученням №587232 від 14.08.2019р.
Зважаючи на те, що згідно змісту повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та наявної в ньому схеми руху транспортних засобів, саме з вини водія автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2 , він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний зазначеному автомобілю.
Як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_1 була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» згідно полісу серії АМ №006611713. Згідно зазначеного полісу ліміт відповідальності за шкоду майну становить 100 000,00 грн, франшиза 1000,00 грн.
Таким чином, Приватне акціонере товариство «Страховкам компанія «АРКС» відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, набуло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_1 , тобто до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант».
Приватне акціонере товариство «Страховкам компанія «АРКС» звернулось до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» з заявою №ЕЛ_9607 від 11.10.2019р. про страхове відшкодування.
Проте відповідачем сума страхового відшкодування перерахована не була, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Таким чином, після виплати позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за шкоду, завдану 13.07.2019р. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2 , до позивача в порядку суброгації перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Судом встановлено, що відповідач станом на дату виникнення дорожньо-транспортної пригоди - 13.07.2019р. був страховиком цивільно-правової відповідальності водія автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_1 , винного у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, та, відповідно, є відповідальним за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації його страхувальником зазначеного автомобіля згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів серії АМ №006611713.
Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно з ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст.1194 наведеного кодексу, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно зі ст.5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов`язковим.
Відповідно до ч.1 та п.6 ч.4 ст.6 зазначеного Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Видами добровільного страхування можуть бути: 6) страхування наземного транспорту (крім залізничного).
Згідно з п.9 ч.1 ст.7 вказаного Закону в Україні здійснюються такі види обов`язкового страхування: 9) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно зі ст.27 зазначеного Закону до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.2.1. ст.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно з ч.22.1 ст.22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.29 наведеного нормативно-правового акту у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, відповідно до ст.5, п.6 ч.4 ст.6 та п.9 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування» добровільне страхування наземного транспорту та обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є двома різними видами страхування.
Згідно з ч.1 ст.6 та ч.1 ст.25 наведеного Закону добровільне страхування, в т.ч. наземного транспорту, - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Отже, розмір страхового відшкодування, його складові та порядок обрахування встановлюються повністю на розсуд сторін такого договору.
Разом з тим, ч.1 ст.993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України «Про страхування» передбачають, що страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Вказівка «у межах витрат», означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.
Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред`являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.
В свою чергу, наведені ч. 22.1 ст.22 та ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в т.ч. визначають, які саме витрати у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються страховиком цивільної відповідальності.
Частина 2.1. статті 2 наведеного Закону прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.
Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, яким в даному випадку є відповідач, підлягають застосуванню саме спеціальні норми ч. 22.1 ст.22 та ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТПдорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Отже, страховик (Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС») за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» ) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.
Згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим.
Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Пунктом 7.39 Методики унормовано, що винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що автомобіль Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2 - 2013 року випуску, елементи кузова, що мають корозійні пошкодження - відсутні. Доказів зворотного відповідачем суду надано не було.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що коефіцієнт фізичного зносу є таким, що дорівнює нулю.
Враховуючи вищезазначені норми, суд зазначає, що у відповідача у даному випадку виник обов`язок з виплати страхового відшкодування в межах вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який дорівнює нулю. Наведеним вище спростовуються заперечення відповідача стосовно невірно визначеного позивачем розміру страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 12.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як вказувалось вище, відповідно до полісу Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2 розмір франшизи становить 1000,00 грн, а ліміт відповідальності по майну становить 100 000,00 грн.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 Цивільного кодексу України, у відповідача в зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (100 000,00 грн.), в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача в зв`язку з виплатою страхового відшкодування, виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля (13 321,27 грн), з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, який дорівнює нулю, та за вирахуванням суми франшизи (1000,00 грн), а отже в сумі 12 321,27 грн.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації в розмірі 12 321,27 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
1. Задовольнити позовні вимоги повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ЄДРПОУ 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м.Київ, вул.Іллінська, будинок 8, ЄДРПОУ 20474912) страхове відшкодування в сумі 12 321,27 грн. та судовий збір в розмірі 2102 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Спичак О.М.
The court decision No. 88905260, Commercial Court of Kyiv City was adopted on 24.04.2020. The procedural form is Economic, and the decision form is Decision. On this page, you will find essential data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find important data quickly.
This decision relates to case No. 910/2775/20. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: