№ 88899022, 23.04.2020, Arbuzynskyi District Court of Mykolaiv Oblast

Справа № 473/2513/13-к

1-кп/467/51/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого судді – Явіци І.В.

суддів Догарєвої І.О., Кірімової О.М.

з участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

прокурора – Мокряк І.М.

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисника – Вишневського А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Арбузинського районного суду Миколаївської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 12013160190000150, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 січня 2013 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, п.п.6,12 ч.2 ст. 115 та ч.4 ст. 187 КК України та усне клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміна запобіжного заходу на більш м`який,-

ВСТАНОВИВ :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

На розгляді Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою строком на 60 днів.

Звернення умотивоване тим, що ОСОБА_1 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, п.п.6,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України і одночасно є наявними ризики, із числа регламентованих ст. 177 КПК України, як то, він може переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, на моменти їх вчинення мав не зняту і непогашену судимість, а також переховувався на території іншої області.

Крім того, існує ризик незаконного впливу ОСОБА_1 на потерпілих і свідків, які наразі судом не допитані, а також ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення, про що свідчить його попередня поведінка.

Одночасно, як вказує прокурор, інші більш м`які запобіжні заходи нездатні гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Позиція учасників провадження

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив проти задоволення внесеного прокурором клопотання, посилаючись на його необґрунтованість.

Зокрема, вказував на безпідставність висунутого йому обвинувачення та відсутність доказів на підтвердження обставин, викладених в обвинувальному акті.

Крім того, ОСОБА_1 звертав увагу на наявність у нього сім`ї та постійного місця проживання, а також відсутність судимостей.

Захисник підтримав цю позицію, у свою чергу надав письмові заперечення на внесене прокурором клопотання, суть якого зводиться до того, що обвинувачений знаходиться під вартою понад сім років, у той час, як має незадовільний стан здоров`я, постійне місце проживання, родину і міцні соціальні зв`язки.

За таких обставин захисник вважав доречним зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Мотиви, із яких виходив суд при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі установлених обставин із даного питання

Суд, перевіривши доводи і обґрунтованість внесеного прокурором клопотання, обговоривши доцільність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження на даний час, як тримання під вартою, обговоривши можливість/неможливість заміни запобіжного заходу на більш м`який, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, керуючись законом, за своїм внутрішнім переконанням, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності і допустимості, і сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, зробив такі висновки.

За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За правилом, що встановлене абзацом другим частини третьої статті 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу і за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців (ч.3 ст. 331 КПК України).

Також, суд бере до уваги, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

А підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст. 177 КПК України).

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що визначені п. 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного і ті,що визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.

У даному в випадку суд установив, що прокурор висунув ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, п.п.6,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України.

При цьому, на час розгляду порушеного прокурором питання про обвинуваченого встановлено такі відомості: він одружений, має двох дітей, зареєстроване місце проживання, не працює, працездатний, має порушений загальний стан здоров`я, хворіє на хронічний стеатогепатит з мінімальною активністю і явищами фіброзу, хронічний панкреатит та хронічний гастродуоденіт та остеохондроз шийно — грудного відділу хребта з полірадикулярним корінцевим синдромом. 17 березня 2012 року звільнився з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання.

А тому, суд, аналізуючи питання наявності обставин визначених ст. 132, ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, виходив із такого.

Наразі ОСОБА_1 висунуте обвинувачення, а тому відсутні підстави піддавати оцінці обгрунтованість підозри, а тому є реальною обставина, визначена п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, оскільки на даному етапі не може йти мова щодо питання обґрунтованості самої підозри.

До того ж вказані стороною обвинувачення ризики, як то, можливість переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та вливати на свідків, принаймні, на даному етапі судового провадження також є дійсними, що обумовлює потребу у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Зокрема, на користь ризику переховуватись від суду свідчить санкція статті кримінального закону, яка загрожує обвинуваченому у разі, якщо він буде визнаний винним у встановленому законом порядку у висунутому йому обвинуваченні.

Можливість незаконно впливати на свідків та потерпілих, також є реальною, позаяк, до останніх не застосовувались заходи, передбачені законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

Щодо можливості ОСОБА_1 учинити інші кримінальні правопорушення, то на реальність цього ризику вказує той факт, що на момент вчинення інкримінованих йому злочинів, він мав не зняту і не погашену судимість за вчинення злочину.

Як наслідок, ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, на цей час не відпали і не зменшились.

Поряд з цим, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі й визначені п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, вважає, що вони у своїй сукупності, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у інкримінованому правопорушенні, вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; репутацію; майновий стан; а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, вказують на те, що обставини передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними, в цей період, що, у світлі норм кримінального процесуального закону України, свідчить про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, доводи сторони захисту враховані судом, однак вони не можуть слугувати на користь зміни запобіжного заходу на більш м`який.

У цьому контексті суд зробив висновок, що для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відсутні передумови, оскільки жодна особа не висловила бажання поручитись за обвинуваченого, а особисте зобов`язання, в силу своєї м`якості, як виду запобіжного заходу, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Так само, як і домашній арешт, оскільки за умови дійсності і вагомості установлених ризиків такий запобіжний захід не є достатнім на даному етапі судового провадження, оскільки жодний із ризиків на даний час не є нівельованим.

Тому такого роду запобіжний захід не здатний убезпечити від реалізації установлених ризиків, ураховуючи й те, що сама по собі лише наявність сім`ї і постійного місця проживання не є визначальними умовами застосування цього виду запобіжного заходу.

Водночас, суд не визначає заставу відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, оскільки обвинуваченому інкриміновано вчинення злочинів із застосуванням насильства щодо особи.

Тож, такого роду обмеження права обвинуваченого на свободу, як тримання під вартою, знову ж таки, на даному етапі, не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Тому, у світлі викладеного, дослідивши надані сторонами докази у порядку ст. 94 КПК України, з огляду на установленість факту наявності у провадженні обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає до задоволення, як обґрунтоване.

Водночас, будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено і стороною захисту беззаперечно не доведено.

А тому зміна запобіжного заходу на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, на цьому етапі провадження не може мати місця, оскільки на даний час жодний із ризиків, що установлені, не відпав.

З цих мотивів клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м`який не підлягає до задоволення.

За такого, суд вважає за доцільне, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставини, у тому числі й визначеними ст.ст. 177, 178, 183, 199, 331 КПК України, продовжити строк утримання ОСОБА_1 під вартою у межах 60 днів.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 131-132, 176-178, 183, 193-194, 196, 205, 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12013160190000150, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 січня 2013 року, продовжити до 19 червня 2020 року включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на більш м`який - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з моменту її проголошення через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Головуючий І.В. Явіца

Судді І.О. Догарєва

О.М. Кірімова