Court ruling № 88839191, 21.04.2020, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

21 квітня 2020 року м. Київ № 640/10600/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін клопотання представника відповідача про закриття провадження у адміністративній справіза позовомОСОБА_1 доДержавного секретаря Міністерства закордонних справ України ОСОБА_2

провстановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державного секретаря Міністерства закордонних справ України ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить:

- встановити наявність компетенції (повноважень) та фактів її перевищення Державним секретарем Міністерства закордонних справ України ОСОБА_2 у встановлених судами України фактах протиправних дій та бездіяльності, систематичного порушення прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_1 , які призвели до завдання їй моральної та матеріальної шкоди у розмірі 174 227,70 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.

09 жовтня 2019 року представником Державного секретаря Міністерства закордонних справ України ОСОБА_2 подано до суду клопотання про закриття провадження у справі.

Дане клопотання обґрунтовано тим, що за своїм характером заявлений позивачем спір не стосується наявності чи відсутності компетенції посадової особи МЗС України, як суб`єкта владних повноважень, а фактично, по суті позивач ставить перед судом питання про спричинення йому шкоди, підміняючи це формулюванням в прохальній частині «наявність компетенції».

На думку відповідача, даний спір стосується вимоги про відшкодування шкоди, яка не пов`язана з вирішенням публічно - правового спору.

При цьому, відповідач зазначає, що питання стягнення коштів вже було предметом окремих судових проваджень, про які відповідач наголошував в поясненнях та клопотанні про фактичну сплату позивачу коштів понад 139 000, 00 грн., а тому провадження у даній справі підлягає закриттю у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. статті 238 КАС України, оскільки згідно п. 5 ст. 21 КАС України такі спори вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

22 жовтня 2019 року позивачем подано до суду заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі.

В обґрунтування свого заперечення позивач звертав увагу, що його позовні вимоги відповідають п. 5 ч. 1 ст. 5 КАС України, а сама справа стосується встановлення компетенції (повноважень) та фактів її перевищення відповідачем у встановлених судами України фактах протиправних дій та бездіяльності, які порушили охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача і завдали їй моральної та матеріальної шкоди.

Іншими словами, як зазначає позивач, дана справа стосується визначення кола посадових повноважень відповідача - Державного секретаря МЗС України ОСОБА_2, (а не волевиявлень фізичної особи ОСОБА_2 ). Тобто встановлення наявності у Державного секретаря МЗС України відповідних повноважень та компетенцій, необхідних для вчасного та належного виконання вимог чинного законодавства і прийнятих судових рішень (актів органів державної влади), що дозволило б уникнути нанесення позивачеві матеріальної та моральної шкоди в розмірі 174 227,70 грн., а також фактів виходу відповідача за межі цього кола - перевищення Державним секретарем МЗС України своїх повноважень.

А тому, на думку позивача, клопотання відповідача ґрунтується на маніпулюванні посиланнями на статті КАС України, необгрунтованих фантазіях щодо їх змісту та інших маніпуляціях, тобто є проявом зловживання власними процесуальними правами з метою введення суду в оману та перешкоджання судочинству, що заборонено ст. 45 КАС України.

Розглянувши подане клопотання та матеріали справи, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

У той же час, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, шляхом

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Як вбачається з позовних вимог, позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача завданої шкоди не заявлялося, а останні стосуються лише встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) та фактів її перевищення Державним секретарем Міністерства закордонних справ України ОСОБА_2 у встановлених судами України фактах протиправних дій та бездіяльності, систематичного порушення прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_1 , які призвели до завдання їй моральної та матеріальної шкоди у розмірі 174 227,70 грн., що охоплюються п. 5 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання про необґрунтованість клопотання відповідача та відсутністю правових підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання Державного секретаря Міністерства закордонних справ України ОСОБА_2 про закриття провадження у справі відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Погрібніченко