Decision № 88615021, 31.03.2020, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 р. Справа№200/813/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., при секретарі судового засідання Оганянц О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 23.09.2019 року № 774 та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 23.09.2019 року № 774 та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що він, маючи достатньо трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, звернувся 17.09.2019 року за призначенням пенсії до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області. До заяви позивачем були надані всі необхідні документи, що підтверджують страховий та пільговий стаж, який враховується для призначення пільгової пенсії. Рішенням Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 774 від 23.09.2019 року, яке отримано позивачем 23.09.2019 року, ОСОБА_1 було відмовлено в призначені пенсії із зниженням пенсійного віку за нормами п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Страховий стаж позивача згідно з оскаржуваним рішенням склав - 35 років 04 місяці 01 день. Також у рішенні зазначено, що до пільгового стажу позивача не зараховано період його роботи з 22.07.1983 року по 03.05.1984 року на підприємстві « Донецька залізниця. Локомотивне депо Іловайськ» та з 14.07.1986 року по 28.02.2017 року на підприємстві «Харцизький трубний завод», з підстав не надання позивачем пільгових довідок.

Позивач зазначає, що ним до заяви про призначення пенсії були надані всі необхідні документи, які мають вичерпний перелік згідно з Законом України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в тому числі і документи про стаж. А саме, трудову книжку, яка містить, зокрема, і записи про роботу позивача у оскаржувані ним періоди. Тому ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 774 від 23.09.2019 року про незалік стажу при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період його роботи з 22.07.1983 року по 03.05.1984 року на підприємстві «Донецька залізниця. Локомотивне депо Іловайськ» та з 14.07.1986 року по 28.02.2017 року на підприємстві «Харцизький трубний завод», за професією, що відноситься до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідачем надано письмовий відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач звернувся до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення йому пенсії відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року. На дату звернення за призначенням пенсії страховий стаж позивача склав 35 років 04 місяці 01 день. До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано період роботи позивача з 22.07.1983 року по 03.05.1984 року на підприємстві «Донецька залізниця. Локомотивне депо Іловайськ» та з 14.07.1986 року по 28.02.2017 року на підприємстві «Харцизький трубний завод» з підстав відсутності пільгових довідок. Позивачу оскаржуваним рішенням було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Тому відповідач просить суду у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Ухвалою від 31.01.2020 року Донецький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 23.09.2019 року № 774 та зобов`язання вчинити певні дії. Суд відстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення по даній адміністративній справі. Розгляд справи суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 19.02.2020 року о 10 годині 00 хвилин.

Суд відклав ухвалою від 19.02.2020 року розгляд справи до 09 години 30 хвилин 05.03.2020 року.

Розгляд справи, призначений на 05.03.2020 року, суд відклав ухвалою від 05.03.2020 року до 09 години 30 хвилин31.03.2020 року.

Позивач, представник позивача та представник відповідача на судове засідання не з`явились, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту серії НОМЕР_1 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5-6).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою з фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка № 1428-5000194575 від 16.09.2019 року (а.с.7).

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, позивач звернувся 17.09.2019 року до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 р. ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року. До заяви, крім іншого, позивачем було додано копію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 22.07.1983 року.

За наслідком розгляду поданої заяви та доданих до неї документів 23.09.2019 року рішенням Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 774 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 р. ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 рокуу зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 35 років 04 місяці та 01 день.Зазначеним рішенням не враховано період роботи позивача з 22.07.1983 року по 03.05.1984 року на підприємстві «Донецька залізниця. Локомотивне депо Іловайськ» та з 14.07.1986 року по 28.02.2017 року на підприємстві «Харцизький трубний завод» з підстав не надання пільгових довідок (а.с. 17).

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 12-13), у спірні періоди позивач:

- з 22.07.1983 року по 03.05.1984 року працював на посаді помічника машиніста дизельного потягуна підприємстві «Донецька залізниця. Локомотивне депо Іловайськ»;

- з 14.07.1986 року по 23.02.1987 року працював на посаді помічника складника потягів третього розряду в залізничному цеху у Харцизькому державному трубному заводі «Харцизький трубний завод»;

- з 23.02.1987 року по 22.11.1988 року працював на посаді складника потягів четвертого розряду в залізничному цеху у Харцизькому державному трубному заводі «Харцизький трубний завод»;

- з 22.11.1988 року по 10.02.2003 року працював на посаді помічника машиніста тепловозу в залізничному цеху на Відкритому акціонерному товаристві «Харцизький трубний завод» (перетворено у Відкрите акціонерне товариство згідно наказу Фонду держмайна України від 01.12.1994 року № 33-АТ);

- з 10.02.2003 року по 28.02.2017 року працював на посаді машиніста тепловозу рухомого складу залізничного цеху на Приватному акціонерному товаристві «Харцизький трубний завод (перейменовано згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року).

Індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 підтверджується сплата страхових внесків страхувальниками – «Харцизьким трубним заводом», та Приватним акціонерним товариством «Харцизький трубний завод» за період з січня 1999 року по лютий 2017 року (а.с. 14-16).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закон № 1058-IV).

Згідно зі ст. 8 Закону № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.

Пунктом 2Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Законув разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 (далі - Постанова № 583), передбачені, серед іншого, машиністи і помічники машиністів тепловозів, машиністи і помічники машиністів дизель-поїздів, складачі поїздів.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та частини першої статті 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Як вбачається із копії трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 від 22.07.1983 року, позивач, у період: з 22.07.1983 року по 03.05.1984 року працював на посаді помічника машиніста дизельного потягу на підприємстві «Донецька залізниця. Локомотивне депо Іловайськ»; з 14.07.1986 року по 23.02.1987 року працював на посаді помічника складника потягів третього розряду в залізничному цеху у Харцизькому державному трубному заводі «Харцизький трубний завод»; з 23.02.1987 року по 22.11.1988 року працював на посаді складника потягів четвертого розряду в залізничному цеху у Харцизькому державному трубному заводі «Харцизький трубний завод»; з 22.11.1988 року по 10.02.2003 року працював на посаді помічника машиніста тепловозу в залізничному цеху на Відкритому акціонерному товаристві «Харцизький трубний завод» (перетворено у Відкрите акціонерне товариство згідно наказу Фонду держмайна України від 01.12.1994 року № 33-АТ); з 10.02.2003 року по 28.02.2017 року працював на посаді машиніста тепловозу рухомого складу залізничного цеху на Приватному акціонерному товаристві «Харцизький трубний завод (перейменовано згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року).

Записи про спірні періоди роботи позивача здійснені акуратно, кульковою ручкою, засвідчені відповідною печаткою підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день.

Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне.

Згідно ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків в органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року N 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній"за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як вже було зазначено вище, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд зазначає, що в матеріалах справи також містяться індивідуальні відомості про застраховану особу – ОСОБА_1 , згідно яких у період з січня 1999 року по лютий 2017 року (включно) страхувальником сплачувались страхові внески.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що за наявності у позивача основного документу, що підтверджує стаж роботи – трудової книжки та відповідного запису у ній, відсутні підстави та необхідність у підтвердженні стажу роботи позивача відповідно до Порядку № 637, у зв`язку з чим положення Порядку підтвердження стажу роботи, затвердженого постановоюКабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року, застосуванню у даному випадку не підлягають.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійних фондів України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при вирішенні питання про необхідність перевірки документів, поданих позивачем для оформлення пенсії, відповідач не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки оскаржуване втручання (спірне рішення) не відповідало вимогам законності і було свавільним. Тобто, відповідач використав повноваження без тої мети, з якою ці повноваження надані.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 23.09.2019 року № 774 є не обґрунтованим, прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже не відповідає вимогам Конституції та законам України та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, приймаючи рішення відповідач має враховувати висновки рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог ОСОБА_1 та зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву від 17.09.2019 року № 2422, зарахувавши до пільгового стажу період його роботи з 22.07.1983 року по 03.05.1984 року на підприємстві «Донецька залізниця. Локомотивне депо Іловайськ» та з 14.07.1986 року по 28.02.2017 року на підприємстві «Харцизький трубний завод», за професією, що відноситься до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд ухвалою від 31.01.2020 року відстрочив сплату судового збору позивачеві до ухвалення судового рішення у даній справі.

Таким чином, судовий збір у розмірі 840, 80 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6) про визнання протиправним та скасування рішення від 23.09.2019 року № 774 та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 23.09.2019 року № 774 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2019 року № 2422, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 період його роботи з 22.07.1983 року по 03.05.1984 року на підприємстві "Донецька залізниця. Локомотивне депо Іловайськ", та з 14.07.1986 року по 28.02.2017 року на підприємстві "Харцизький трубний завод".

Стягнути з Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області суму судового збору у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) на користь Державного бюджету України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.04.2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб