Court ruling № 88384115, 24.03.2020, Prydniprovskyi District Court of Cherkasy City

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7709/19

Провадження 2/711/525/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Демчика Р.В.

при секретарі Бузун Л.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про визнання незаконним акту про порушення та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ,-

встановив:

В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Черкасиобленерго» про визнання незаконним акту про порушення та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ.

В судовому засіданні від представника відповідача надійшло клопотання, в якому представник відповідача просить суд закрити провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою від 14 травня 2004 року Господарський суд Черкаської області порушив провадження у справі № 17-14-01/1494 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу «А/РТЕК» до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про визнання банкрутом. На даний час триває процедура розпорядження майном.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

З 21 жовтня 2019 року в Україні почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства, який прийнятий Верховною Радою України 18 жовтня 2018 року та набрав чинності 21 жовтня 2019 року.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Будь-якого виключення з цього правила Прикінцеві та Перехідні положення Кодексу України з процедур банкрутства не містять

Отже, ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства по своїй суті та змісту встановлює виключну підсудність всіх справ за участі боржника стосовно якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність – в межах справи про банкрутство.

Представник позивач в судове засідання не з`явися, надіслав до суду заяву. в якій судове засідання просив провести без його участі. Зазначив, що аналіз ч.2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства дозволяє зробити висновок, що у межах справи про банкрутство господарський суд розглядає не виключно всі справи за участі боржника, а лише ті, що пов`язані з майновими активами боржника. Позов ОСОБА_1 не є майновим спором, а стосується тільки неправомірних дій працівників відповідача під час проведення перевірки споживача електроенергії та прийняття рішення про застосування штрафних санкцій. Тому, просив відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій справу просив розглянути в його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою від 14 травня 2004 року Господарський суд Черкаської області порушив провадження у справі № 17-14-01/1494 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу «А/РТЕК» до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про визнання банкрутом.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Водночас, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

21 жовтня 2019 року в Україні почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства, прийнятий Верховною Радою України наприкінці 2018 року та набрав чинності 21 квітня 2019 року.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

Положення, що визначають створення електронної торгової системи та авторизації електронних майданчиків, вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Кодексом.

Згідно п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність:

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами);

Постанову Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України "Про банкрутство» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441).

Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 28, ст. 940; 2015 р., № 43, ст. 386) втрачає чинність через один рік з дня введення в дію цього Кодексу.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №922/928/17).

Відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, твердження представника позивач про те, що господарський суд розглядає не виключно всі справи за участі боржника, а лише ті, що пов`язані з майновими активами боржника є помилковим

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні заяви до боржника, який перебуває в процедурі банкрутства, повинні розглядатись в межах справи про банкрутство тим самим складом, що і справа про банкрутство боржника.

Враховуючи предмет спору та суб`єктний склад у цій справі, наявність порушеної щодо ПАТ «Черкасиобленерго» справи про банкрутство, суд приходить до висновку про те, що справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про визнання незаконним акту про порушення та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ повинна розглядатися тим судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго».

Відповідно до ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного, керуючись ч.1 ст. 255 ЦПК України , -

ухвалив:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про визнання незаконним акту про порушення та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ повинна розглядатися тим судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго», оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий: Р. В. Демчик