Decision № 88329939, 19.03.2020, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2020 року м. Київ № 826/12079/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "ОМЕГА-ФУД" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001834001 ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне підприємство «Омега-Фуд» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило: визнати протиправним (незаконним) та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0001834001 від 21.05.2018р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки під час його оформлення податковим органом було допущено помилки, які на думку позивача є суттєвими та достатніми для його скасування.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.04.2018р. відповідачем проведено фактичну перевірку з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 02.05.2018р. № 1726/26-15-40-01/33234669 у висновках якого зазначено, що позивач на порушення вимог ч. 3 ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві звіт про обсяги виробництва алкогольних напоїв за формою 2-РС за червень 2017р. 13.07.2017р.при тому, що граничний термін подачі звіту до 10 числа наступного м`ясця.

Позивач вважаючи висновки викладені в акті перевірки протиправним направив на адресу відповідача заперечення.

Однак, листом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 17.05.2018р. № 22964/10-26-15-40-01-23 висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення позивача без задоволення.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.05.2018р. № 0001834001, яким за порушення ч. 3 ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 17 000,0 грн.

Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481-95-ВР.

Відповідно до положень ст.1 Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Приписами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

При цьому, ч.3 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено, що суб`єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 № 49 «Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення» (далі - Наказ № 49) затверджено, зокрема, Порядок заповнення форми звіту № 1-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації спирту» та Порядок заповнення форми звіту № 2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв», згідно з положеннями яких звіти складаються окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним та подаються в електронній формі до органів ДФС за основним місцем обліку суб`єкта господарювання.

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Положеннями абз. 18 ч.2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено, що за неподання чи несвоєчасне подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 17000 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами контролюючого органу встановлено, що позивачем подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві звіт про обсяги виробництва алкогольних напоїв за формою 2-РС за червень 2017р. 13.07.2017р. при тому, що граничний термін подачі звіту до 10 числа наступного м`ясця.

Тобто, звіт про обсяги виробництва алкогольних напоїв за формою 2-РС за червень 2017р. подано з порушенням вимог ч. 3 ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Жодних доказів, які б спростовували висновки контролюючого органу стосовно встановленого перевіркою порушення, а саме подання звіту з порушенням вимог ч. 3 ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» позивачем в ході судового розгляду надано не було.

При цьому, як вбачається з адміністративного позову, позивач проти факту вчинення ним порушення вимог ч. 3 ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не заперечує та висновки акта фактичної перевірки по суті не оскаржує. Натомість, посилається на недоліки в оформленні податкового повідомлення-рішення та порушення допущенні контролюючим органом в процесі проведення перевірки, зокрема, описка в акті, невірне зазначення в оскаржуваному рішенні організаційно-правової форми позивача, несвоєчасне надіслання запрошення на розгляд заперечень.

Проте, суд встановив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає критеріям чіткості та зрозумілості, складене за формою «Н», затвердженою Порядком №1204, має належне змістове наповнення. Недоліки на які посилається позивач є несуттєвими.

Так, щодо невірного зазначення організаційно-правової форми позивача, суд зазначає таке.

Як в акті перевірки, так і в оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні зазначено організаційно-правову форму позивача, як «ТОВ», однак як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційно-правовою формою позивача є «приватне підприємство».

Попри вищевикладене, суд зазначає, що в акті перевірки, так і в оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні зазначено вірний ідентифікаційний код юридичної особи, який на думку суду є достатнім для ідентифікації юридичної особи.

З огляду на що, доводи позивача про те, що неможливо встановити до якої саме юридичної особи застосовано штраф є помилковими та необґрунтованими.

Посилання позивача на несвоєчасне надіслання запрошення на розгляд заперечень не можуть слугувати самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки заперечення були розглянуті відповідачем і як вбачається з позову, такі недоліки не обмежили право позивача на оскарження результатів перевірки.

Верховний суд у постанові від 06 серпня 2018 року (справа №802/1198/16-а, адміністративне провадження № К/9901/36492/18) вказує, що окремі недоліки, допущені податковим органом при оформленні податкового повідомлення-рішення не впливають на факт доведеності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту видається можливим чітко встановити його зміст (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли окремі елементи спірного рішення є недотриманими.

Зі спірного податкового повідомлення-рішення можливо встановити його зміст, у матеріалах справи міститься розрахунок штрафу, а факт порушення не заперечується позивачем, тому податкове повідомлення-рішення слід розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Таким чином, суд повторно наголошує на тому, що доводи позивача з приводу неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ґрунтуються виключно на допущених контролюючим органом недоліках, як в процесі проведення перевірки, так і в складених за її результатами документах, однак такі не спростовують факту порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР та не є підставою для його скасування, оскільки жодних доводів з приводу самого правопорушення, зокрема, наявності його складу, до суду не надано.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 14.03.2019р. у справі №804/587/18, адміністративне провадження №К/9901/68168/18.

Також, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Омега-Фуд» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська