Decision № 88234652, 05.03.2020, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2020 р. Справа№200/13133/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., при секретарі - Оганянц О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв`язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в його населеному пункті він був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м. Слов`янська Донецької області, де і став на облік як внутрішньо переміщена особа. Проте відповідач з 01.03.2016 року по 01.08.2018 року, а згодом з 01.06.2019 року по день звернення до суду із адміністративним позовом припинив йому виплату пенсії з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Позивач вважає такі дії відповідача щодо припинення йому виплати пенсії протиправними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення. Поряд з цим, позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті йому, починаючи з 01.03.2016 року по 01.08.2018 року та з 01.06.2019 року до моменту звернення із позовною заявою до суду, пенсії за віком; зобов`язати відповідача поновити виплату йому пенсії з моменту припинення, а саме з 01.06.2019 року, негайно після проголошення судового рішення; зобов`язати відповідача виплатити йому заборгованість з пенсії за період з 01.03.2016 року по 01.08.2018 року, негайно після проголошення судового рішення та зобов`язати відповідача негайно після проголошення судового рішення виплатити пенсію у межах суми нарахування за один місяць.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про запит пенсійної справи та прийняттям на облік. Розпорядженням Управління за заявою позивача 01.08.2018 року пенсійну справу взято на облік з особливістю переселенець зареєстрований (94 особливість), та одночасно нараховано суму заборгованості з 01.03.2016 року на виплатний період серпень 2018 року. Тобто, зазначає відповідач, управлінням з 01.08.2018 року виплатилась поточна сума пенсії та на теперішній час позивач пенсійні виплати отримує. Зазначає, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минули період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, тобто за минулий період з 01.03.2016 року по 31.07.2018 року не виплачується. Борг нараховано на додаткову відомість, виплата буде проведена після її фінансування.

11.06.2019 року Управлінням була отримана інформація від управління соціального захисту населення Слов`янської районної державної адміністрації щодо скасування на підставі розпорядження начальника Управління праці та соціального захисту населення Слов`янської райдержадміністрації № 61 від 10.06.2019 року довідки внутрішньо переміщеної особи, виданої на ім`я ОСОБА_1 . У свою чергу, шляхом злиття з базою Управління праці та соціального захисту населення, особливість позивача – переселенець зареєстрований (94 особливість) змінено на переселенець не зареєстрований (93 особливість) у зв`язку із чим виплату позивачу пенсії з 01.07.2019 року припинено.

На підставі вищезазначеного, представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2019 року справу прийнято до розгляду та відкрито по ній провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 11.12.2019 року о 09 год. 40 хв. Цією ж ухвалою суду відстрочену позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення по даній справі, поновлено пропущений позивачем строк звернення до адміністративного суду, витребувано у відповідача рішення, або інші документи, якими відповідач обґрунтовує відмову у виплаті пенсії позивачу.

11.12.2019 року відповідною ухвалою суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим, яке суд призначив на 22.01.2020 року, та продовжив строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів з власної ініціативи. Також суд витребував у відповідача відомості щодо призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2019 року по час витребування судом документів.

У зв`язку із перебуванням головуючої судді по справі на лікарняному розгляд справи перенесено з 22.01.2020 року на 10 год 00 хв 13.02.2020 року.

Підготовче провадження у справі суд закрив ухвалою від 13.02.2020 року та призначив справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10 год 00 хв 05.03.2020 року.

На судове засідання, призначене на 05.03.2020 року, позивач та представник відповідача не з`явились, про місце, дату та час проведення судового розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджено копією паспорта серії НОМЕР_1 (а.с. 7- зв. бік. а.с. 7).

Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 05.11.2008 року (а.с. 8).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою із зареєстрованим місцем фактичного проживання: АДРЕСА_2 . Про вказане свідчить довідка від 12.03.2018 року № 0000490566 (а.с. 9).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Слов`янському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (а.с. 23-26).

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи та пояснень сторін позивач 13.03.2018 року звернувся із заявою про запит його пенсійної справи та взяття на облік до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яку останнім прийнято тільки 17.05.2018 року і зареєстровано за вх № 8926 (а.с. 22, зв. бік. а.с. 22).

Як зазначив відповідач у своєму відзиві на позовну заяву по цій справі, припинення виплати пенсії з 01.07.2019 року мало місце у зв`язку із отриманням від Управління соціального захисту населення Слов`янської районної державної адміністрації інформації про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, що була видана на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 17).

Довідкою відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 2 Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області без дати і номеру повідомлено про неотримання ОСОБА_1 пенсії за період з березня 2016 року по липень 2018 року та з липня 2019 року по теперішній час (а.с. 21).

Факт невиплати позивачу пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.07.2018 року та з 01.07.2019 року підтверджується витягом ІКІС ПФУ: Підсистеми призначення та виплати пенсії (а.с. 27, 32).

Рішення, на підставі яких було припинено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016 року та з 01.07.2019 року, в матеріалах справи відсутні.

Беручи до уваги приписи ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а також згідно з якою забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини; а також враховуючи приписи ч.ч. 2 та 5 ст. 77 КАС України, згідно з яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів, - суд розглядає позовні вимоги позивача на підставі доказів, які є в матеріалах справи.

Будучи не згодним із припиненням виплати йому пенсії за спірні періоди, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 1788-ХІІ, Закон України «Про пенсійне забезпечення») пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII, Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), який набрав чинності 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 8 червня 2016 року, далі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абз. 6 цього пункту.

Як вбачається зі змісту ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення (абз. 7 ч. 1 ст. 12); структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (абз. 14 ч. 1 ст. 12).

Приписами абз. 6 п. 6 Порядку № 509 передбачено внесення запису про недійсність довідки до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у випадку, коли довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи отримана у період до 20 червня 2016 року і при цьому у якій адресою фактичного місця проживання вказано адресу місцезнаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права, її підрозділу, будь-якого іншого приміщення, за якою внутрішньо переміщена особа фактично не проживає, та яка підлягає перереєстрації за заявою цієї особи.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо прийняття відповідним органом державної влади рішення про скасування дії довідки № 0000490566 від 12.03.2018 року про взяття на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи, також відсутні відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб про її скасування.

Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136, яка набрала чинності 4 березня 2016 року, затверджено Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Порядок № 136).

Згідно з п. 9 Порядку № 136 у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.

Відповідно до п. 12 Порядку № 136 розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.

8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Пунктом 4 цього Порядку установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Також цією ж постаново визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, як вже зазначено судом вище, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, яка містить в собі перелік випадків, у випадку настання яких здійснюється припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, передбачає крім перерахованих в ній конкретних випадків ще й «інші випадки, передбачені законом».

За загальним правилом "закон" - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури виключно парламентом (Верховною Радою України) та регулює найважливіші суспільні відносини.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Враховуючи, що відповідачем не доведено існування «інших випадків, передбачених законом», ніж ті, які перераховані у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення виплати пенсії позивачу.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та встановлені обставини справи, враховуючи, що відповідачем не доведено існування «інших випадків, передбачених законом», ніж ті, які перераховані у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для невиплати відповідачем протягом березня 2016 року – липня 2018 року та з липня 2019 року – пенсії позивачу.

Відповідно, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності управління в частині невиплати пенсії за вказаний період підлягають задоволенню. Керуючись приписами ч. 4 ст. 245 КАС України суд вважає позовні вимоги позивача в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача поновити виплату та сплатити виниклу заборгованість з пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.07.2018 року та з 01.07.2019 по день ухвалення судом рішення – такими, що підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що пенсійні виплати позивачу припинено саме з 01.07.2019 року , а не з 01.06.2019 року, як на то вказує позивач у своїй позовній заяві.

Відповідно, у задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії, зобов`язання поновити виплату та виплатити пенсію за період з 01.06.2019 року слід відмовити.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій - у межах суми стягнення за один місяць, з огляду на що рішення про зобов`язання відповідача сплатити заборгованість підлягає негайному виконанню в частині сплати заборгованості з виплати пенсії за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходив з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Ухвалою суду від 15.11.2019 року позивачу було відстрочено судовий збір до ухвалення судового рішення у даній справі.

Таким чином, зважаючи на те, що ухвалою суду позивачу була відстрочена сплата судового збору та часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача 741, 45 грн на користь Державного бюджету України, як того вимагає ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37803258, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.03.2016 року по 31.07.2018 року та з 01.07.2019 року.

Зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії починаючи з 01.07.2019 року.

Зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 заборгованість із пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.07.2018 року та з 01.07.2019 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 741, 45 грн (сімсот сорок одну гривню сорок п`ять копійок).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16 березня 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб