Decision № 88234113, 17.03.2020, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 р. Справа№200/1070/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Галустян Р.Г.,

з участю представника відповідача Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) Іванової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо ненадання їй пропозицій по наступному працевлаштуванню одночасно з попередженням про наступне звільнення;

- визнати протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо ненадання їй пропозицій щодо працевлаштування;

- визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не вжиття заходів, спрямованих на встановлення наявності або відсутності у неї права на переважне залишення на роботі у зв`язку зі змінами в організації праці;

- визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо не звернення до профспілкової організації «Юстиція Донеччини» з метою отримання згоди на її звільнення;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24 грудня 2019 року № 3889/1 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити її на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення;

- стягнути солідарно з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на її користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 29 грудня 2019 року.

Позов обґрунтовувала тим, що, на її думку, її звільнення з посади головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, на якій вона пропрацювала з липня 2019 року по грудень 2019 року, у зв`язку з ліквідацією є протиправним та таким, що проведено з порушеннями вимог законодавства, оскільки відбулася не ліквідація державного органу, де вона працювала, - Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, а реорганізація шляхом його злиття з Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області та Головним територіальним управлінням юстиції у Луганській області та утворенням на базі трьох територіальних органів Міністерства юстиції України Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) як їх правонаступника.

Допущені відповідачами, на її думку, порушення вимог законодавства, полягали в наступному:

- 28 жовтня 2019 року її попереджено про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією, однак в тексті попередження відсутнє будь-яке посилання на можливість подальшої роботи у новоутвореному органі або зазначення інформації щодо вирішення питання її працевлаштування у майбутньому;

- у структурі та штаті Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) було представлено біля 200 вакантних посад. Основну чисельність посадових осіб апаратів трьох територіальних органів Міністерства юстиції України, що ліквідуються, призначено на посади в порядку переведення, однак їй пропозицію щодо працевлаштування вказаним відповідачем не надано, обійняти посаду головного спеціаліста відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) або іншу рівнозначну посаду не запропоновано;

- відповідачами не вживалися заходи, які б дозволили з`ясувати наявність або відсутність у неї переважного права на залишення на роботі і переважного права на подальше проходження державної служби порівняно з іншими працівниками, які обіймали рівнозначні посад, чим порушено норми Кодексу законів про працю України та імперативні вимоги ст.19 Конституції України;

- звільнення проведено без попередньої згоди профспілкової організації, членом якої вона є, - профспілкової організації «Юстиція Донеччини».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року позов в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо ненадання позивачу пропозицій по наступному працевлаштуванню одночасно з попередженням про наступне звільнення; визнання протиправною бездіяльності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо ненадання позивачу пропозицій щодо працевлаштування; визнання протиправною бездіяльності Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не вжиття заходів, спрямованих на встановлення наявності або відсутності у позивача права на переважне залишення на роботі у зв`язку зі змінами в організації праці; визнання протиправною бездіяльності Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо не звернення до профспілкової організації «Юстиція Донеччини» з метою отримання згоди на звільнення позивача - залишено без розгляду.

Отже остаточними позовними вимогами в даній справі є наступні:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24 грудня 2019 року № 3889/1 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити позивача на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення;

- стягнути солідарно з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 29 грудня 2019 року.

Відповідач Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що питання ліквідації (припинення) суб`єкта владних повноважень необхідно розглядати в контексті реалізації принципу безперервності державної влади, тому що функції держави не зникають разом з ліквідацією публічного органу, оскільки повноваження ліквідованих суб`єктів переходять органу, визначного відповідним актом Кабінету Міністрів України чи іншого уповноваженого органу (публічне правонаступництво).

Функції та повноваження ліквідованих на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 територіальних органів Міністерства юстиції України перейшли до новоутворених міжрегіональних управлінь. Так, повноваження Головного управління перейшли до Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків). Це спростовує твердження позивача, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 відбувалася реорганізація, а не ліквідація.

На виконання вимог наказу Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року № 3173/5 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» та п. 1 Плану заходів з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, затвердженого наказом Головного управління від 25 жовтня 2019 року №429/2, головою ліквідаційної комісії Головного управління профспілковій організації «Юстиція Донеччини» надіслано інформацію про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією Головного управління (лист від 22 жовтня 2019 року №03.2-17/797).

Позивач ОСОБА_1 працювала на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріального-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 17 липня 2019 року по 28 грудня 2019 року.

28 жовтня 2019 року позивача під розпис відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України попереджено про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією; в порядку регламентованому ст. 47 цього Кодексу Головним управлінням дотримано порядок проведення повного розрахунку з працівником при звільненні та видано трудову книжку.

Оскільки в Головному управлінні відбувається ліквідація, а не зміни в організації виробництва, тому позивачу не пропонувалася інша робота; крім того Головне управління не наділено повноваженнями пропонувати роботу в іншому органі. І при такому звільненні не потрібна попередня згода профспілкової організації.

Вважав, що Головним управлінням повністю дотримано процедуру звільнення працівника у зв`язку з ліквідацією територіального управління Міністерства юстиції України, в порядку регламентованому Кодексом законів про працю України та Законом України «Про державну службу», а відтак, підстави для поновлення позивача на попередній посаді відсутні, та як наслідок, не можуть підлягати задоволенню й вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач Східне міжрегіональне управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) подав відзив на позовну заяву та письмові пояснення, в яких зазначав, зокрема, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 відбувається не реорганізація, як вважала позивач, а ліквідація територіальних органів Міністерства юстиції України, в тому числі й Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Оскільки ліквідація суб`єкта владних повноважень без передання його функцій та повноважень у порядку правонаступництва до іншого органу неможлива, тому в даному випадку функції та повноваження ліквідованих територіальних органів Міністерства юстиції України перейшли до новоутворених міжрегіональних управлінь.

Обов`язок надання працівнику пропозицій іншої роботи при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва, законодавцем покладено саме на власника або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації з яким працівник перебуває у трудових відносинах. Виплата сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу законодавцем також покладається на те підприємство (установу, організацію), з якого особу було звільнено, і лише у випадку незаконного звільнення та прийняття рішення про поновлення такої особи на роботі.

Тому Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) як новостворений орган не зобов`язано було пропонувати роботу працівникам, які звільнялися з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у зв`язку з його ліквідацією, і не має нести відповідальність перед такими працівниками у виді стягнення з нього середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, при звільненні працівника у зв`язку з ліквідацією у роботодавця не має обов`язку працевлаштувати такого працівника.

Вважав, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Позивач подала клопотання про розгляд справи без її участі у зв`язку з введенням з 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантину відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.

Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області подало клопотання про розгляд справи без участі його представника.

В судовому засіданні представник відповідача Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) підтримала відзив на позовну заяву із зазначених в ньому підстав. Просила в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 16 липня 2019 року № 2327/1 ОСОБА_1 з 17 липня 2019 року призначено на посаду головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області зі строком випробування один місяць.

17 липня 2019 року позивачем складено присягу державного службовця.

Наказом від 14 серпня 2019 року № 2601/1 позивачу присвоєно 9-ий ранг державного службовця у межах категорії «В» посад державної служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1 (п. 1 Постанови); утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2 (п. 2 Постанови).

До Переліку територіальних органів Мін`юсту, що ліквідуються, який є додатком № 1 до цієї Постанови, включено Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області.

До Переліку міжрегіональних територіальних органів Мін`юсту, що утворюються, який є додатком № 2 до цієї Постанови, включено Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Пунктом 3 вказаної Постанови установлено, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) - Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Пунктом 3 вказаної Постанови також визначено, що територіальні органи Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року №3173/5 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком (додаток 1), зокрема Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області, і утворені як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком (додаток 2), зокрема Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків)

Вказаним наказом також затверджено список голів ліквідаційних комісій з ліквідації головних територіальних управлінь юстиції (п. 4 Наказу).

Головам ліквідаційних комісій головних територіальних управлінь юстиції наказано, зокрема: забезпечити письмове персональне попередження працівників не пізніше ніж за два місяці до їх звільнення, про що повідомити Департамент персоналу Міністерства юстиції України до 01 листопада 2019 року; надати первинним профспілковим організаціям інформацію про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства юстиції (п.п. 7 та 8 п. 5 Наказу).

Наказом голови ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 21 жовтня 2019 року №776/4 затверджено персональний склад ліквідаційної комісії Управління.

21 жовтня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про перебування Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в стані припинення.

22 жовтня 2019 року Головним управлінням про наступне звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією Головного управління повідомлено профспілкову організацію «Юстиція Донеччини» (лист від 22 жовтня 2019 року №03.2-17/797).

Наказом голови ліквідаційної комісії Головного управління від 25 жовтня 2019 року №429/2 затверджено План заходів з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області». Пунктом 2 Плану заходів передбачено здійснення письмового персонального попередження працівників про наступне звільнення, а п. 5 Плану заходів - проведення в установленому законом порядку процедури звільнення працівників.

29 жовтня 2019 року проведено державну реєстрацію Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) як юридичної особи, про що до вказаного Реєстру внесено запис від 29 жовтня 2019 року № 1 480 102 0000 082677.

Отже, з дня утворення Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) до нього перейшли повноваження та функції, зокрема Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, який втратив такі повноваження та функції згідно з п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870.

28 жовтня 2019 року позивача під розпис попереджено про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією (попередження від 23 жовтня 2019 року №08.1-21/1505).

Інша робота за відповідною професією чи спеціальністю позивачу не пропонувалася.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24 грудня 2019 року № 3889/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з займаної посади з 28 грудня 2019 року згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України та відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» - у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з припиненням державної служби.

Вказаним наказом також вирішено виплатити позивачу компенсацію за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 17 липня 2019 року по 28 грудня 2019 року у кількості 07 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 5 років стажу державної служби у кількості 01 календарних день, за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 6 років стажу державної служби у кількості 02 календарних дні, за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, за 2019 рік тривалістю 10 календарних днів.

Судом також встановлено, що в Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків) існували вакантні посади:

- станом на 16 грудня 2019 року, зокрема посади головного спеціаліста:

у відділі планово-фінансової діяльності – 9 посад,

у відділі бухгалтерського обліку та звітності – 11 посад,

у відділі фінансово забезпечення та бухгалтерського обліку у Донецькій області – 5 посад,

у відділі фінансово забезпечення та бухгалтерського обліку у Луганській області – 4 посади.

Також існували інші вакантні посади, що віднесені до державної служби в цих та інших відділах, в тому числі нижчі за посаду, яку обіймала позивач;

- станом на 28 грудня 2019 року, зокрема посади головного спеціаліста:

у відділі планово-фінансової діяльності – 7 посад,

у відділі бухгалтерського обліку та звітності – 9 посад,

у відділі фінансово забезпечення та бухгалтерського обліку у Донецькій області – 1 посада.

Також існували інші вакантні посади, що віднесені до державної служби в цих та інших відділах, в тому числі нижчі за посаду, яку обіймала позивач.

- станом на 21 лютого 2020 року, зокрема посади головного спеціаліста:

у відділі планово-фінансової діяльності управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення – 7 посад,

у відділі бухгалтерського обліку та звітності управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення – 8 посад,

у відділі фінансово забезпечення та бухгалтерського обліку у Донецькій області управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення – 1 посада.

Також існували інші вакантні посади, що віднесені до державної служби в цих та інших відділах, в тому числі нижчі за посаду, яку обіймала позивач.

Судом також встановлено, що з 22 січня 2020 року позивач працевлаштована - прийнята та працює на посаді провідного економіста Краматорської міської філії державної установи «Донецький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України», про що до її трудової книги внесено відповідний запис.

Станом на день розгляду справи Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області перебуває в стані припинення і з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ще не виключено (код ЄДРПОУ 34898944).

Судом також встановлено, що Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області, виконуючі свої повноваження керувалося Положенням про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5, (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за № 759/19497)

Згідно з наказом Міністерства юстиції від 23 жовтня 2019 року № 3228/5 у тексті Положення слова «Головне територіальне управління юстиції» в усіх відмінках і числах замінено словами «міжрегіональне управління» у відповідних відмінках і числах.

Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) діє на підставі Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, що затверджено тим же наказом - наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за № 759/19497).

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до п. 1 та п. 11 ч. 1 ст. 87 вказаного Закону України підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

- скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

- ліквідація державного органу.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 87 вказаного Закону у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Частиною 5 ст. 22 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу.

Оскільки порядок звільнення державних службовців у зв`язку з ліквідацією та реорганізацією державного органу не врегульований, тому підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, яка регулює питання розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 вказаного Кодексу визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст. 492 Кодексу, яка визначає порядок вивільнення працівників, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Стаття 42 Кодексу визначає, що роботодавцем має бути враховано переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Відповідно до ст. 42 Кодексу при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 43 Кодексу розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Пунктом 5 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, передбачено, що орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Відповідно до п. 6 Порядку права та обов`язки органів виконавчої влади у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади переходять до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Частиною 2 ст. 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч. 1 ст. 89, ч. 4 ст. 91 вказаного Кодексу юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення.

Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася в постановах Верховного Суду, зокрема від 12 грудня 2018 року в справі №826/25887/15, від 17 липня 2019 року в справі №820/2932/16.

Верховний Суд в постанові від 17 липня 2019 року в справі №820/2932/16 зазначив, що якщо ліквідовано орган з одночасним створенням іншого органу, який буде виконувати повноваження (завдання) органу, що ліквідується, то зобов`язанням роботодавця (держави) є вжиття заходів щодо працевлаштування працівників ліквідованого у такий спосіб органу.

Верховний Суд в постанові від 04 липня 2019 року в справі №2а-108/12/2670 зазначив, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

В розпорядчому акті органу державної влади – в постанові Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» не наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Разом з тим функції вказаного органу, що ліквідується, покладено на інший орган - Східне міжрегіональне управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків), який визначено його правонаступником.

З 29 жовтня 2019 року - дня утворення Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) до нього перейшли повноваження та функції, зокрема Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, який втратив такі повноваження та функції згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870.

Вказані обставини згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України та наведених правових позицій Верховного Суду свідчать про реорганізацію юридичної особи.

Отже, у Головному територіальному управлінні юстиції у Донецькій області фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація.

І роботодавець зобов`язаний був дотриматися процедури звільнення у зв`язку з реорганізацією, зокрема:

- довести до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників;

- персонально попередити працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення;

- запропонувати працівникові іншу роботу за відповідною професією чи спеціальністю – рівнозначну або нижчу посаду;

- за відсутності згоди на переведення на іншу посаду - отримати попередню згоду виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, на звільнення працівника.

Верховний Суд в постанові від 09 жовтня 2019 року №208/3390/16-а звернув увагу на те, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

Отже, роботодавець позивача зобов`язаний був запропонувати позивачу іншу роботу, чого зроблено не було. Крім того, ним не надано доказів відсутності вакантних посад на час звільнення позивача.

Наявність вакантних посад у правонаступника роботодавця позивача підтверджено відповідними доказами.

Вказані обставини свідчать про те, що звільнення позивача проведено з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 7 ст. 235 Кодексу рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Верховний Суд в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 815/436/17 з подібними правовідносинами виклав правову позицію, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції правомірно було поновлено позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Підстави для поновлення позивача на посаді у новоутвореній установі відсутні, оскільки його не було переведено в установленому законом порядку.

З огляду на наведене, оскільки права позивача порушені, то вони підлягають відновленню шляхом скасування оскарженого наказу та поновлення позивача на посаді, з якої її було незаконно звільнено, а не на посаді, яку бажала обійняти позивач в іншому державному органі.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до абз. 3 п. 2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацом з п. 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, визначено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Відповідно до довідки про доходи позивача, яка складена головою ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та подана на вимогу суду, середньоденний заробіток позивача за жовтень – листопад 2019 року (за 2 повні календарні місяці роботи перед звільненням) становив 1255,23 грн.

Дні вимушеного прогулу позивача, на які поширюються вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за виключення днів працевлаштування позивача на іншому підприємстві (працевлаштована з 22 січня 2020 року), коли заробітна плата підлягала виплаті їй іншим підприємством):

у грудні 2019 року – 0 робочих днів,

у січні 2020 року – 13 робочих днів,

у лютому 2020 року – 0 робочих днів,

у березні 2020 року – 1 робочий день (17 березня 2020 року – день винесення даного судового рішення, яке в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню).

Всього: 14 робочих днів.

Отже, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на її користь, становить 17573,22 грн. (1255,23 грн. х 14 робочих днів вимушеного прогулу).

Такий заробіток підлягає стягненню з роботодавця позивача, тобто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, і не може бути стягнутий зі Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків), куди позивач не була переведена.

Аналогічна правова позиція в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу висловлена Верховним Судом в постанові від 12 грудня 2018 року у справі №826/25887/15.

З огляду на наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого 39/3, код ЄДРПОУ 34898944), Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 43315445) про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24 грудня 2019 року № 3889/1 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з дня звільнення з посади.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого 39/3, код ЄДРПОУ 34898944) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17573,22 грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 17 березня 2020 року.

Суддя Т.В. Логойда