Court ruling № 88133751, 11.03.2020, Rozdilna District Court of Odesa Oblast

Роздільнянський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/307/20

Номер провадження: 2-з/511/6/20

"11" березня 2020 р.Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Гринчак С. І.

секретаря судового засідання – Чернецької А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування майнової та моральної шкоди, що спричинена в наслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

20.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», в якому просить, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду завдану в наслідок ДТП в розмірі 47696,50 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. З ОСОБА_2 та ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» просить стягнути на свою користь судові витрати по справі: судовий збір за подання позову в частині відшкодування майнової шкоди - 810 грн. 80 коп., судовий збір за подання позову в частині відшкодування моральної шкоди - 810 грн. 80 коп., за подання заяви про забезпечення позову - 405 грн. 40 коп., за проведення експертизи по встановленню розміру спричиненої шкоди - 2826 грн., за надання професійної правничої допомоги - 15'000 грн.

Разом з позовною заявою позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову в якій просив суд накласти арешт на належний відповідачу ОСОБА_3 транспортний засіб марки «JEEP PATRIOT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , мотивуючи заяву тим, що невжиття може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач буде всіляко ухилятися від сплати стягнутих з нього на його користь грошових коштів.

Згідно з автоматизованою системою документообігу суду при розподілі справ між суддями для розподілу вказана справа 20.02.2020 року була розподілена в провадження судді Теренчук Ж.В.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 21.02.2020 року заяву судді Теренчук Ж.В. про самовідвід задоволено та передано справу до канцелярії суду для визначення судді у порядку, встановленому ст.33 ЦПК України.

Згідно розпорядження керівника апарату Роздільнянського районного суду Одеської області №7 від 21.02.2020 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з автоматизованою системою документообігу суду при розподілі справ між суддями для розподілу вказана справа 21.02.2020 року була розподілена в провадження судді Гринчак С.І.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.02.2020року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 27.02.2020року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування майнової та моральної шкоди, що спричинена в наслідок ДТП залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

10.03.2020 року до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів цивільної справи квитанції про доплату судового збору на виконання ухвали суду про залишення справи без руху.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 11.03.2020 року відкрито провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування майнової та моральної шкоди, що спричинена в наслідок ДТП та призначено підготовче судове засідання.

10.03.2020 року позивач вдруге звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на належний відповідачу ОСОБА_3 транспортний засіб марки «JEEP PATRIOT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , мотивуючи заяву тим, що невжиття може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач буде всіляко ухилятися від сплати стягнутих з нього на його користь грошових коштів.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Сторони в судове засідання не викликалися.

В порядку ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно із частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини 1, частин 2, 3 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1); забороною вчиняти певні дії (п.2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання (п.4). Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Але заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з параграфами 47, 49, 55 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Україна-Тюмень проти України» («Ukraine-Tyumen v. Ukraine», заява №22603/02 (щодо суті), стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: «перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Ці норми не є окремими, а є пов`язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, та, отже, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі» (див., наприклад, рішення у справі «Ян та інші проти Німеччини» («Jahn and Others v. Germany», заяви №46720/99, 72203/01 та 72552/01, п. 78).

Суд нагадує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом всіх статей Конвенції (див. рішення у справах «Амюр проти Франції» («Amuur v. France», від 25 червня 1996 року, п. 50; « ОСОБА_4 та інші проти Греції» («Former King of Greece and Others v. Greece», заява №25701/94, п. 79) та «Малама проти Греції» («Malama v. Greece»), заява №43622/98, п. 43)

Згідно з положеннями пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Перевіряючи обґрунтованість заяви з урахуванням сутності позовних вимог та їх правового змісту, суд зазначає, що за своєю природою заявлений позов є майновим.

Проте звертаючись з заявою про забезпечення позову, заявником не надано суду належних і допустимих доказів належності спірного транспортного засобу марки «JEEP PATRIOT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на який заявник просить накласти арешт, відповідачу у справі, станом на час звернення до суду.

Ураховуючи викладене суд доходить висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 154, 258, 259, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: С. І. Гринчак