Decision № 87954708, 26.02.2020, Ternopil District Administrative Court

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/339/20

26 лютого 2020 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю: секретаря судового засідання Риндюк В.Т.

представника позивача адвоката Самуляка М.Ю.

представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Нацюк О.М.

свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене листом №1662/03.21 від 18.12.2019, про відмову в зарахуванні робочого стажу за період з 05.07.1990 по 24.10.2002 до стажу, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах та про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах фізичній особі - ОСОБА_5 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 05.07.1990 по 24.10.2002, призначити та здійснювати виплати з 15.10.2019 пенсію за віком на пільгових умовах фізичній особі - ОСОБА_5 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.11.2019 позивач після досягнення пенсійного віку звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, а листом відповідача від 18.12.2019 №1662/03.21 отримала відмову у зв`язку із не зарахуванням до її спеціального стажу періоду роботи з 05.07.1990 по 24.10.2002 через розбіжності в первинних документах з паспортними даними.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 26.02.2020.

18.02.2020 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду від відповідача поступив відзив на позовну заяву.

20.02.2020 представником позивача подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 26.02.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву та просив задовольнити.

Представник відповідача заперечила проти задоволення позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася із заявою від 14.11.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах до Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області, надавши всі необхідні документи.

Розглянувши подану заяву позивача, відповідач листом від 18.12.2019 №1662/03.21 повідомив про відмову їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Таку відмову обґрунтовано тим, що період роботи з 05.07.1990 по 24.10.2002 не може бути зарахований до спеціального стажу через розбіжності в первинних документах з паспортними даними, а саме в наказі на прийняття на посаду, в наказі про переведення з посади, в наказі про звільнення з роботи, а також в особових рахунках про нарахування заробітної плати зазначено прізвище " ОСОБА_6 ", а згідно паспорта "Вольшаницька".

Позивач вважає, що не зарахування вказаного періоду роботи порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №1058-ІV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 5 Закону №1058-ІV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 100 Закону №1788-XII передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах, зокрема, особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення вказаного віку, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону №1058-ІV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах (пункт 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV).

До досягнення віку, встановленого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними, зокрема, віку 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

За статтею 13 Закону №1788-XII однією з підстав набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведення атестації робочих місць.

21 серпня 1992 року набрав чинності Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442. З цього часу визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах провадиться на підставі результатів атестації відповідних робочих місць за умовами праці.

Згідно з пункту 4 Порядку №442 01.08.1992 атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не раніше одного разу на 5 років. У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються під час обчислення стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж п`яти років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на цьому підприємстві не змінювалися докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Якщо докорінно змінилися умови і характер праці, для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах слід проводити позачергову атестацію. У разі підтвердження цього права за результатами вперше проведеної атестації, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на цьому підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи упродовж наступних п`яти років з урахуванням вимог вказаного пункту 4.2 Порядку №383.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 у справа №732/2003/14 та у постанові від 05.03.2019 у справі №679/774/16-а.

Відповідно пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону №1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Кабінетом Міністрів України Постановою №162 від 11.03.1994 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" до розділу XXIV "Установи охорони здоров`я і соціального забезпечення" Списку №2 включено молодший медичний персонал (код 2260000а), а згідно наказів №37 від 09.03.1994, №19 від 05.03.1999 у лікарні проведено атестацію робочих місць та затверджено перелік робочих місць, яким підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення (Список №2), зокрема, по інфекційному відділенні: молодша медична сестра (санітарка буфетна, санітарка приймального відділу, 2260000а 17546/14534, 2260000а 17546 КП 5132).

Тобто, до переліку включено посади (робочі місця), які у спірний період займала (виконувала роботу) ОСОБА_5 , про що зазначено у трудовій книжці позивача, довідках №№469, 470 від 16.07.2019. Проведення атестації робочих місць підтверджується відповідними висновками №150/05 від 19.08.1999, №05-02/623 від 21.09.2004, 05-02/453 від 30.06.2005, №01-02/202 від 05.05.2010, №03-01//01/444 від 08.10.2014.

Таким чином робоче місце позивача санітарки - буфетчиці 2-го інфекційного відділу, санітарки приймального відділення інфекційного відділу, поєднує у собі ознаки професій, передбачених Списком №2, який був чинним на час роботи позивача, а тому свідчить про можливість поширення на неї пільгових умов для призначення пенсії, а наявний у позивача стаж роботи дає можливість скористатися право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Аналогічна норма закріплена частиною першою статті 48 КЗпП України. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт1 Інструкції №58).

Положенням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, де передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 18 вказаного Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Таким чином, основним документом, якій підтверджує стаж роботи на підприємстві є трудова книжка.

Як видно із записів №№7-10 трудової книжки позивача ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 26.06.1985 в період з 05.07.1990 по 24.10.2002 ОСОБА_5 працювала на посадах санітарки - буфетчиці 2-го інфекційного відділу (з 05.07.1990 по 31.05.1997) і санітарки приймального відділення інфекційного відділу (з 01.06.1997 по 24.10.2002)

Періоди роботи позивача на вказаних посадах додатково підтверджено довідкою №469 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та довідкою №470, виданими 16.07.2019 комунальним некомерційним підприємством "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги".

З наданих комунальним некомерційним підприємством "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги" матеріалів вбачається, що у наказах №80-к від 05.07.1990, №64-к від 29.05.1997, №103-к від 24.10.2002, відповідно, й у карточках - справках та особистих картах про нарахування заробітної плати допущено описку (помилку) в частині написання прізвища позивача, а саме замість правильного "Вольшаницька" вказано "Вольшанецька".

Відповідно до статті 20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Суд звертає увагу, що згідно особових карток реєстраційний номер облікової картки платника податків, зазначений у них, співпадає з номером картки платника податків позивача - НОМЕР_2 .

Це додатково підтверджує належність позивачу наказів №80-к від 05.07.1990, №64-к від 29.05.1997, №103-к від 24.10.2002, карточок - справок, особових рахунків про нарахування заробітної плати за період з 05.07.1990 по 24.10.2002.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підтвердили спірний період роботи позивача з 05.07.1990 по 24.10.2002 на посадах санітарки - буфетчиці 2-го інфекційного відділу, санітарки приймального відділення інфекційного відділу Тернопільської міськлікарні №1, потім Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги, тепер комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги", оскільки разом працювали, що підтверджується доданими документами.

Таким чином, суд вважає, наказ на прийняття на посаду, наказ про переведення з посади, наказ про звільнення з роботи, а також в особові рахунки про нарахування заробітної плати, в яких зазначено прізвище "Вольшанецька" належать позивачу ОСОБА_5 .

Суд також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Згідно статті 83 Закону №1788-XII, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку, зокрема, пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку; пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Конституційний Суд України у п.3.4 рішення від 18.06.2007 №4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у рішенні від 22.05.2018 №5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Суд зазначає, що відповідач належним чином не виконав обов`язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України.

Таким чином, враховуючи повноваження суду, позовні вимоги слід задовольнити та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене листом №1662/03.21 від 18.12.2019, про відмову в зарахуванні робочого стажу за період з 05.07.1990 по 24.10.2002 до стажу, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах та про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_5 і зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 05.07.1990 по 24.10.2002, призначити з 15.10.2019 пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_5 .

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь позивача ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 840,80 грн., сплачений згідно квитанції №0.0.1599271971.1 від 29.01.2020.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене листом №1662/03.21 від 18.12.2019, про відмову в зарахуванні робочого стажу за період з 05.07.1990 по 24.10.2002 до стажу, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах та про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_5 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 05.07.1990 по 24.10.2002, призначити з 15.10.2019 пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_5 .

Стягнути за рахунок бюджетних відрахувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп., сплачений згідно квитанції №0.0.1599271971.1 від 29.01.2020.

Реквізити учасників справи:

позивач ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 березня 2020 року.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.