Decision № 87944246, 14.02.2020, Desnianskyi District Court of Kyiv City

Approval Date
14.02.2020
Case No.
754/9875/19
Document №
87944246
Form of legal proceedings
Civil
Companies listed in the text of the court document
State Coat of Arms of Ukraine

Номер провадження 2/754/1907/20

Справа №754/9875/19

РІШЕННЯ

Іменем України

14 лютого 2020 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого - судді - Галась І.А.

при секретарі - Гергель В.А.

за відсутності сторін

розглянувши позов ОСОБА_1 до Органу самоорганізації «КМ «Новодеснянський» про стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Органу самоорганізації «КМ «Новодеснянський» про стягнення заробітної плати.

Позовні вимоги, з урахуванням остаточних уточнень, мотивує тим, що працювала секретарем ОСН «КМ «Новодеснянський» з 01 червня 2011 року по 03 січня 2020 року. На день подання позовної заяви до суду їй не виплачена заробітна плата за період часу з 01 січня 2019 року по 01 липня 2019 року, що в сумі становить 31272 грн. Виплата коштів не здійснена Відповідачем з невідомих Позивачу причин. У вересні 2019 року належний розрахунок не отримано, тому заборгованість за період з 01.01.2019 року по 01.09.2019 року складає 41696 грн. Позивач зазначає. Що станом на 14.01.2020 року заробітну плату не виплачено. Зазначає, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих Пенсійним фондом України, Позивачем здійснено розрахунок суми, на яку збільшувалась заборгованість по заробітній платі та складає 5212 грн. * 4 місяці заборгованості = 20 848 грн.

Посилаючись на викладені обставини справи, з урахування уточнень позовних вимог, Позивач просить суд: стягнути з Органу самоорганізації «КМ «Новодеснянський» заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2019 року по дату винесення рішення з розрахунку щомісячної заробітної плати - 2012 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05 липня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Органу самоорганізації «КМ «Новодеснянський» про стягнення заробітної плати. Визначено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Позивач в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просить позов задовольнити, розглянути справу за її відсутності. Не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач - Орган самоорганізації «КМ «Новодеснянський» до судового засідання не з`являвся. Відповідачу надіслана судова повістка відповідно до ст.128-130 ЦПК України за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи.

Поштова кореспонденція, надіслана Відповідачу в порядку ст. 130 ЦПК України не вручена з відміткою - «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі Відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.2, п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У відповідності зі ст. 223 ч. 3 п. 1 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки

Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищезазначені обставини, та з урахуванням того, що сторони будучи повідомлені належним чином про день та час судового засідання, не з`являлись в судове засідання, враховуючи тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов таких висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 працює на посаді секретаря в Органі самоорганізації «КМ «Новодеснянський» з 01.06.2011 року, що підтверджується трудовою книжкою на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .

Доказів про звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря Органу самоорганізації «КМ «Новодеснянський» матеріали справи не містять.

Починаючи з 01.01.2019 року Позивачу не виплачено заробітну плату.

Приписами ст.43Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Індивідуальні відомості про застраховану особу, ОСОБА_1 , за звітний рік: 2018 року отримала усього за рік у межах максимальної величини - 62461,28 грн., за 1 місяць - 5212,20 грн.

Згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Індивідуальні відомості про застраховану особу, ОСОБА_1 , за звітний рік: 2019 року отримала усього за рік у межах максимальної величини - 0,00 грн., за 1 місяць - 0,00 грн.

Зазначений доказ підтверджує порушення відповідачем строків виплати заробітної плати позивачу, встановлених статтею 115 КЗпП України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці» та наявність заборгованості з виплати заробітної плати.

Статтею 110 КЗпП України передбачено, що на власника або уповноважений ним орган при кожній виплаті заробітної плати покладено обов`язок повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Зі змісту ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до вимог ч.1 ст.25 Закону України «Про оплату праці», забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та необхідність стягнення з Органу самоорганізації «КМ «Новодеснянський» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 70127,80 грн.

Оскільки позивач при подачі даного позову був звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Органу самоорганізації «КМ «Новодеснянський» про стягнення заробітної плати задовольнити.

Стягнути з Органу самоорганізації «КМ «Новодеснянський» (ЄДРПОУ 26477389, м. Київ, вул.. Будищанська, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі за період часу з 01.01.2019 року по 14.02.2020 року в розмірі 70127 гривень 80 копійок.

Стягнути з Органу самоорганізації «КМ «Новодеснянський» (ЄДРПОУ 26477389, м. Київ, вул.. Будищанська, 3) на користь держави судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя

Previous document : 87944244
Next document : 87944247