Court ruling № 87942349, 02.03.2020, Arbuzynskyi District Court of Mykolaiv Oblast

Справа № 467/174/20

2-а/467/3/20

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді – Явіци І.В.

з участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

розглянувши в залі суду в смт. Арбузинка у порядку письмового провадження заяву представника позивача Сорочана В.О. про відвід головуючого судді, -

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області Волошина Олега Васильовича про визнання незаконними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення.

Представник позивача 28 лютого 2020 року через канцелярію суду подав заяву про відвід головуючого судді від розгляду вказаної адміністративної справи, посилаючись на упередженість останньої під час розгляду справи.

Зокрема, заява обґрунтована тим, що головуючий суддя вимагала від представника позивача докази, які підтверджують дотримання строку звернення до суду із адміністративним позовом, у той час, як такі докази надати неможливо.

Крім того, заявник посилався на вимагання судді заявити відвід усно, у той час, як він просив оголосити перерву для написання письмового клопотання та отримання доказів, як то, копії технічного запису судового засідання.

Підставою для відводу головуючого у справі судді представник позивача, крім викладеного, вважав оголошення у справі перерви на три дні з метою уникнення вирішення відводу іншим суддею.

Однак, вказана заява підлягає розгляду судом, який розглядає справу, з огляду на наступне.

Згідно ч.3 ст. 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу.

За правилом, установленим ч.4 ст. 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Водночас, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

За таких обставин, ураховуючи той факт, що заява представника позивача про відвід надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, то вона не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Водночас, обставини, передбачені частинами 5 та 6 ст. 40 КАС, відсутні.

Тому, перевіривши доводи і обґрунтованість заявленого відводу і вирішуючи його по суті, слід вказати на таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді регламентовані ст. 36 КАС України, а обставини, які виключають повторну участь судді у розгляді справи – статтею 37 цього ж Кодексу.

У даному випадку, представник позивача заявив відвід на підставі п.4 ч.1 ст. 36 КАС України, посилаючись на упередженість головуючого судді.

Проте, мотиви, що викладені у відповідній заяві, вказують на те, що заявник не згодний із процесуальними діями головуючого у справі судді.

Так, твердження про вимагання головуючим суддею доказів того, що позивач звернувся до суду з позовом у встановлені КАС України строки, не ґрунтуються нормі, яка вказують на обов`язок неухильного виконання процесуальних обов`язків ( ч.2 ст. 44 КАС України).

При цьому, за положеннями КАС України обов`язок доказування того, що позов пред`явлено до суду у встановлений законом строк покладається на особу, яка його подає або ж її представника.

Проте, представник позивача проігнорував мотиви ухвали судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 лютого 2020 року в частині надання доказів стосовно дати отримання ним копій оскаржуваних постанов.

Незважаючи на таке, з метою забезпечення права позивача на справедливий суд, провадження у справі було відкрите, а тому в судовому засіданні виникла потреба у перевірці необхідності (або її відсутності) застосування наслідків, передбачених частинами 3,4 ст. 123 КАС України.

Натомість, представник позивача, ігноруючи обов`язок доведення обставин вчасного звернення до суду, у тому числі, й шляхом збереження конверту з відбитком поштового штемпеля, вказував на об`єктивну неможливість довести відповідні обставини і відмовлявся надати усі наявні у нього докази із даного питання.

У той час, як мав такий обов`язок, у тому числі, шляхом подання усіх наявних у ньогго доказів із даного питання, ще під час пред`явлення позову.

При цьому, його доводи про те, що відповідні докази перебувають у відповідача, є неприйнятними, так як у останнього, апріорі, не може бути доказів щодо дати отримання представником позивача копій оскаржуваних постанов, оскільки відповідний конверт з відбитком поштового штемпеля отримав саме представник позивача, а не відповідач.

Стосовно оголошення у справі перерви через ти дні, два із яких є вихідними, то представнику позивача слід звернути вагу на установлений ст. 286 КАС України строк розгляду справи такої категорії, а також зважати на дискреційні повноваження суду із даного питання, у той час, як неявка представника позивача не є перешкодою для розгляду справи.

Як наслідок, заявник є незгодним із процесуальним діями головуючого у справі судді, які направлені на виконання завдань адміністративного судочинства, у тому числі, й на недопущення порушення принципу правової визначеності та рівності перед законом, зокрема, у контексті дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом, а тому й заявив цей відвід.

Проте, незгода з процесуальним діями не може бути підставою для відводу головуючого судді, що прямо визначено ч.4 ст. 36 КАС України.

До того ж, слід нагадати, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі Веттштайна Wettstein, п. 43).

А згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10 грудня 2009 року, наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності ( рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v.

Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Конкретизуючи суб`єктивний критерій, суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді (рішення ЄСПЛ від 23.06.1981 у справі «Ле Комт (Le Compte), Ван Левен (Van Leuven) и Де Мейер (De Meyere) проти Бельгії»), як наслідок таку презумпцію спростувати досить складно, адже критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості.

Водночас, відвід має бути вмотивованим і не направленим на штучну зміну складу суду, а тому відповідні доводи підлягають доведенню згідно із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Однак, у цьому випадку заявник такого стандарту не дотримався, у той час, як його внутрішні емоційно-вольові відчуття, без наявності достатніх доказів стосовно дійсних підстав для відводу, не є достатньою передумовою для констатації факту наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

У даному випадку, заявник фактично не погодився із діями головуючого судді, що були направлені за забезпечення розгляду справи у світлі засад адміністративного судочинства, а тому заявлений ним відвід не підлягає до задоволення, як такий, що є надуманим і необґрунтованим.

Інакше кажучи, здійснення судом дій, які чітко передбачені законом, зокрема, з`ясування факту дотримання процесуального строку звернення до суду, не можуть свідчити про його упередженість, оскільки є його обов`язком згідно із положенням КАС України.

З цих мотивів, керуючи ст.ст. 1-4, 36, 39, 241, 243, 248 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача про відвід головуючого судді Явіци І.В. від розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області Волошина Олега Васильовича про визнання незаконними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення – відмовити.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

В силу положень ч.3 ст. 293, ст. 294 КАС України ухвала оскарженню не підлягає але заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя І.В. Явіца