Decision № 87793526, 24.02.2020, Komunarskyi District Court of Zaporizhzhia City

Єдиний унікальний номер 333/6965/19

Номер провадження 2/33/730/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 лютого 2020 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого - судді - Стоматова Е.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Кабанової К.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (Правобережне районне відділення електричних мереж) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2019 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (Правобережне районне відділення електричних мереж) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 38956,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 зобов`язується постачати електричну енергію ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Так, відповідно до знятих показань приладу обліку за період з 13.06.2009 року по 01.08.2018 року, ОСОБА_2 було спожито 61 764 кВт.год., на суму 3 629 грн. 36 копійок. Однак, відповідач в порушення норм ПКЕЕН та умов договору не виконує належним чином свій обов`язок щодо оплати спожитої електричної енергії. Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.09.2003 року власником даного приміщенням є ОСОБА_1 ..

Пунктом 42 Правил користування електричної енергії для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 25.07.1999 року, закріплений обов`язок споживача сплачувати спожиту електричну енергію.

Пунктом 42 Правил користування електричної енергії для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 25.07.1999 р., обумовлено, що розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних показань приладів обліку.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (Правобережне районне відділення електричних мереж) заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 38956,39 грн. за період з 13.06.2009 року по 01.08.2018 року (спожито 61 764 кВт.год), а також судовий збір в розмірі 1 921,00 грн..

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, але надала суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за її відсутності та на позовних вимогах ПАТ "Запоріжжяобленерго" до ОСОБА_1 наполягає в повному обсязі.

Відповідач по справі ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи від нього до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами ст.ст.128,131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Прийнявши до уваги заяву представника позивача, суд ухвалою від 24 лютого 2020 року ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Ухвалою суду від 20 грудня 2019 року зазначену справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. (а.с. 17-18).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 81, 76 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, з копії особового рахунку № НОМЕР_1 встановлено, що споживачем за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (а.с.10).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер витягу 1424756 від 8.09.2003 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с.5).

Відповідно до розрахунку заборгованості за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , за період з 13.06.2009 року по 01.08.2019 року, виникла заборгованість у розмірі 38956, 39 гривень.

Постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією. Підключення електроенергії за заявою наймача (власника будинку) і відкриття особового рахунку слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст.ст. 24-27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (далі Правила), та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (далі Методика), затвердженою Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 562 від 4 травня 2006 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 року за № 782/12656.

Пунктом 42 Правил користування електричної енергії для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 25.07.1999 р., закріплений обов`язок споживача сплачувати спожиту електричну енергію.

Пунктом 42 Правил користування електричної енергії для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 25.07.1999 р., обумовлено, що розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних показань приладів обліку.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електричну енергію» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 20 Правил користування електричної енергії для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 25.07.1999 р., розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця.

Аналізуючи наведені норми матеріального права, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства « Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (Правобережне районне відділення електричних мереж) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електроенергію є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі сплатив судові витрати при розгляді справи: а саме судовий збір у сумі 1 921,00 грн. (а.с. 1), а тому, оскільки позов задоволено в повному обсязі сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України ЦПК України, ст. 509, 525, 526 ЦК України, ст. ст. 26 - 27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричної енергії для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 25.07.1999 р., суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (Правобережне районне відділення електричних мереж) - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (Правобережне районне відділення електричних мереж) (п/р UA НОМЕР_3 у АТ «Мета Банк», МФО 313582, ЄДРПОУ 00130926 заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 38956 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 39 копійок та судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривню 00 копійок.

Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 24 лютого 2019 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Е.Г. Стоматов