Court ruling № 87765092, 21.02.2020, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 лютого 2020 р. Справа № 160/2007/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в м.Дніпр матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати розрахунок №029728 від 21.01.2020 р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 456,57 євро, складений посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/2007/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України - суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали позовної заяви та перевіривши її відповідність вимогам ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У п. 1 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України надано визначення терміну "адміністративна справа", у відповідності до якого це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

В свою чергу п. 2 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічно-правовий спір це спір, у якому:

-хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

-хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

-хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають права та охоронювані законом інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, які є складовою частиною правових відносин, що виникають у суспільстві.

Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Так, частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" №3353-XII від 30.06.1993 р. визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

При вирішенні питання про наявність публічно-правового спору, суд враховує правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 10 вересня 2013 року в адміністративній справі №21-237а13, де зазначено, що обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Висновки, викладені у акті перевірки, не породжують обов`язкових юридичних наслідків.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 р. по справі №820/1203/17 зазначила, що:

-Укртрансбезпека виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу;

-за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування;

-спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції;

-спір за позовом Укртрансбезпеки до перевізника про стягнення з нього плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування відповідно до розрахунку в розмірі (...) в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 р. по справі №823/2042/16 вказала, що помилковим є застосування статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У даному позові позивач, зокрема, оскаржує правильність та правомірність розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, котрий по суті є додатком до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акта про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів.

Визначений у розрахунку розмір плати за проїзд дорогами загального користування великоваговим/великогабаритним транспортним засобом відображає позицію Укратрансбезпеки щодо розміру завданої перевізником шкоди дорогам загального користування.

Однак, суд зазначає, що спірний розрахунок не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні статей 4, 5, 19 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не породжує для перевізника прав чи обов`язків в сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 р. у справі №803/3/18, оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому він не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто, як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Відтак, вимога позивача про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд не підлягає розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягає судовому розгляду, а тому при відмові у відкритті провадження в цій частині підстави для зазначення компетентного суду відсутні.

Аналогічна правова позиція щодо застосування відповідних норм права занходить своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі №804/3/18, а також у постановах Верховного Суду віл 23.01.2020 р. у справі №П/811/1456/1 та від 12.07.2019 р. у справі №0940/1179/18, висновки яких повинні застосовуватись до спірних правовідносин в силу положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі №160/2007/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області із позовними вимогами щодо визнання протиправним та скасування розрахунку №029728 від 21.01.2020 р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 456,57 євро, складений посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Керуючись ст. ст. 170, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/2007/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування розрахунку.

Роз`яснити позивачу, що у відповідності до ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із оригіналом позовної заяви та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко