Court ruling № 87717508, 19.02.2020, Pavlohrad City and District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Єдиний унікальний номер справи 185/1924/19

Провадження № 1-кп/185/155/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року Колегія Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Самоткан Н.Г.,

суддів – Тимченка С.О., Щербини О.О.,

секретаря судових засідань – Перепелиці О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040370002348 від 04 грудня 2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 187 КК України,

за участю:

прокурора Гриценка А.М.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої - адвоката Мицак Н.Т.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників обвинуваченого - адвокатів Капрана Р.В.

Братцевої Н.С.

В С Т А Н О В И Л А:

Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 60 днів, у зв`язку з тим, що строк тримання його під вартою спливає 12 березня 2020 року, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисники обвинуваченого – адвокати Капран Р.В. та Братцева Н.С. просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Потерпіла ОСОБА_2 та її представник – адвокат Мицак Н.Т. просили продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 .

З`ясувавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується, однак, завершити кримінальне провадження неможливо, розгляд кримінального провадження триває.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, серед яких є такі, як домашній арешт та тримання під вартою.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших учасників цього ж кримінального провадження;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, частина яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, покарання за вчинення яких, у разі доведеності вини обвинуваченого, передбачено тривалий строк позбавлення волі. Це є одним з підтвердженням наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, для вирішення питання про продовження дії раніше обраного запобіжного заходу, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

ОСОБА_1 під тяжкістю встановленого покарання, на думку колегії суддів, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, в позапроцесуальний спосіб незаконно впливати на свідків, які ще судом не допитані, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою та можливість продовження вищевказаного запобіжного заходу. Як зазначила потерпіла ОСОБА_2 обвинувачений, перебуваючи в слідчому ізоляторі, здійснював їй телефонні дзвінки, погрожував і вимагав змінити покази.

Ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України: знищення, схов або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на даній стадії розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 – не перестав бути актуальним, після відкриття стороною обвинувачення доказів вказаний ризик продовжує існувати.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

З урахуванням вищезазначеного, суд зазначає, що тяжкість злочину не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою, на даний час відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні та продовженні запобіжного заходу на даний час втратили свою актуальність, а особа обвинуваченого перестала бути суспільно небезпечною.

Доводи захисників, що наявність ризиків не доведено та обвинувачений не має на меті ухилятися від кримінальної відповідальності, колегія суддів вважає, що ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні не доведені.

Тому, на думку колегії суддів, оскільки в цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Суд вважає, що на даній стадії судового провадження, встановлені ризики на цей час продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а отже не суперечитиме вимогам ст.5 Конвенції та практиці ЄСПЛ.

Враховуючи викладене, існування ризиків доведених прокурором, а також оцінюючи сукупність обставин, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 має бути продовжений.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - до 18 квітня 2020 року.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом семи днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Головуючий суддя: Н.Г. Самоткан

Судді: С.О. Тимченко

О.О. Щербина