Decision № 87552739, 12.02.2020, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2020 р. Справа№200/328/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2019 року (згідно з відбитком поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо призупинення виплати пенсії з 01 березня 2017 року;

- зобов`язання відповідача поновити щомісячне нарахування та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2017 року, з виплатою виниклої заборгованості за минулий період одноразовою сумою із корегуванням відповідно до індексації грошових доходів населення у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ без застосування особливостей, встановлених підзаконними нормативними актами для внутрішньо переміщених осіб;

- зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з невиплатою протягом періоду з 01 березня 2017 року по день фактичної сплати відповідних сум раніше призначених щомісячних пенсійних виплат без застосування особливостей, встановлених підзаконними нормативними актами для внутрішньо переміщених осіб.

Також позивач просив про звернення рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно припинив виплату пенсії позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, з 01 березня 2017 року. Дії відповідача щодо невиплати пенсії позивач вважає протиправними, оскільки пенсія є єдиним джерелом існування та має виплачуватися незалежно від місця проживання особи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відстрочено сплату позивачем судового збору до прийняття рішення у цій справі. Відмовлено у задоволенні заяви про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з позовом та поновлення цього строку з підстав дотримання строку звернення до суду.

27 січня 2020 року відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що позивачеві припинено виплату пенсії з 01 березня 2017 року на підставі абзацу 11 частини першої статті 12, абзацу 2 пункту 3 частини другої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII у зв`язку зі скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 14). Позивач з заявою про поновлення виплати пенсії не звертався, таким чином дії відповідача є правомірними, а позовні вимоги безпідставними.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) є громадянином України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 (а.с. 10-12).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 05 грудня 2019 року № 1419-5000242021 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу за фактичним місцем проживанням: АДРЕСА_2 (а.с. 13).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Бахмутсько - Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (а. с. 14).

Згідно з довідкою відповідача № 493 від 23 січня 2020 року пенсія позивачу виплачена по лютий 2017 року включно, за період з 01 березня 2017 року по 31 травня 2019 року пенсія нарахована, але несплачена, з 01 червня 2019 року пенсія не нараховується та не сплачується (а.с. 31-32).

Відповідно до листа Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1067/К-02-01-08 від 13 грудня 2019 року виплата пенсії позивачеві припинена з 01 березня 2017 року на підставі абзацу 11 частини першої статті 12, абзацу 2 пункту 3 частини другої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII у зв`язку зі скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 14), проте жодних документів, які підтверджують вказаний факт або ж рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу, відповідачем не надано.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частинами першою, третьою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на певні види забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, яка ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V та набрала чинності з

1 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV(далі - Закон № 1058).

Частиною першою статті 5 Закону № 1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначається порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (абзац 10 частини другої статті 5 Закону № 1058).

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 49 Закону № 1058 регламентовано, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009);

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, за змістом частини першої статті 49 Закону № 1058 припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом або судом відповідного рішення з підстав, визначених законом.

Судом встановлено, що виплата пенсії позивачеві припинена на підставі абзацу 11 частини першої статті 12, абзацу 2 пункту 3 частини другої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII у зв`язку зі скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 14).

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 частини другої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII у разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов`язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від`їзду.

Згідно з абзацом 11 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Разом з тим, така підстава для припинення пенсії не передбачена частиною першою статті 49 Закону № 1058.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності визначених законом підстав для такого припинення.

За таких обставин справи посилання представника відповідача у відзиві на приписи постанов Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року № 637, «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08 червня 2016 року № 365 стосовно того, що умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження їх за фактичним місцем проживання та наявності рахунку в установі банку, суд вважає неспроможними для спростування неправомірності припинення виплати пенсії позивачеві з 01 березня 2017 року.

Судом також врахований правовий висновок Верховного Суду, викладений у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 805/402/18 (зразкова справа про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі), за яким право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону № 1058 зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Суд зазначає, що відповідач, припиняючи виплату пенсії позивачу, діяв всупереч вимогам Закону № 1058, що, у свою чергу, призвело до порушень прав позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо призупинення виплати пенсії, починаючи з 01 березня 2017 року, зобов`язання відповідача поновити нарахування пенсії з 01 червня 2019 року та виплату пенсії позивачу з 01 березня 2017 року з виплатою виниклої заборгованості за минулий період є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до довідки № 493 від 23 січня 2020 року пенсія позивачу виплачена по лютий 2017 року включно, за період з 01 березня 2017 року по 31 травня 2019 року пенсія нарахована, але несплачена, з 01 червня 2019 року пенсія не нараховується та не сплачується, тому позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача поновити нарахування пенсії за період з 01 березня 2017 року по 31 травня 2019 року задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання поновити виплату пенсії з виплатою виниклої заборгованості за минулий період одноразовою сумою без застосування особливостей, встановлених підзаконними нормативними актами для внутрішньо переміщених осіб, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Жодних змін до Закону № 1058 з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймалось, а тому не можуть бути застосовані до правовідносин у цій справі підзаконні нормативні акти, які звужують права цих осіб та не відповідають частині другій статті 46 Закону № 1058.

Разом з тим, резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Суд зазначає, що вказана вимога заявлена передчасно, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вимога про виплату виниклої заборгованості за минулий період одноразовою сумою не містить під собою правових обґрунтувань.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання поновити виплату пенсії із корегуванням відповідно до індексації грошових доходів населення у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ суд зазначає наступне.

Із довідки № 493 від 23 січня 2020 року вбачається, що пенсія за період з 01 березня 2017 року по 31 травня 2019 року нарахована з включенням сум індексації (колонка 3, а.с. 31), тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги в цій частині.

З 01 червня 2019 року нарахування не проводилися. Оскільки резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє, то вимога заявлена передчасно. Отже, позовні вимоги цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати з 01 березня 2017 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх сплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 2 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Статтями 3 та 4 Закону № 2050 передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159), компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у пункті 3 Порядку, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.

Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом № 2050, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.

Суд зазначає, що вказана вимога заявлена передчасно, оскільки вказану компенсацію наведене регулююче законодавство та нормативно-правові акти пов`язують з фактичним нарахуванням та виплатою пенсії, чого на час розгляду справи ще не відбулось. Отже, позовні вимоги з даній частині задоволенню не підлягають.

Щодо заяви позивача про звернення рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду в частині зобов`язання поновити виплату пенсії з 01 березня 2017 року з виплатою виниклої заборгованості за минулий період підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року сплату судового збору в сумі 768,40 грн. за подання до суду позовної заяви відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

З огляду на це сума судового збору підлягає стягненню зі сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 263, 295, 371 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42172734, місцезнаходження: вул. Миру, 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року.

Зобов`язати Бахмутсько - Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування пенсії ОСОБА_1 з 01 червня 2019 року та поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року з виплатою виниклої заборгованості за минулий період.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01 березня 2017 року з виплатою виниклої заборгованості за минулий період в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42172734, місцезнаходження: вул. Миру, 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500) судовий збір в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок на користь держави.

Стягнути за рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок на користь держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12 лютого 2020 року.

Суддя Ю.М. Льговська