№ 8753733, 23.12.2009, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 грудня 2009 р.                                                                                 № 2-а- 40574/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д. ,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника позивача - Дробот С.І.,

представника відповідача - Межерицького А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Казенне підприємство “Зміївський ремонтний енергомеханічний завод”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення- рішення №0004151501/0 від 17.07.2008 р. ДПІ у Зміївському районі Харківської області в повному обсязі, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 15.07.2008р. фахівцями Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області було проведено невиїзну документальну перевірку підприємства позивача з питання своєчасності сплати платежів до бюджету. На підставі акту перевірки №869/15-027/08326540 від 15.07.2008 р., керівником ДПІ у Зміївському районі прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004151501/0 від 17.07.2008 р., згідно з яким позивач повинен сплатити до бюджету штрафну ( фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 50% та в сумі 37232,27 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Штрафні санкції позивачу застосовано на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.2000р. Позивач, вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та повинне бути скасоване.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Зміївському районі, у відзиві на позовну заяву та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на матеріали невиїзної документальної перевірки та на п.7.7 ст. 7. Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яким зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях. Крім цього, відповідач надав до суду заяву, в якій просить суд при винесенні рішення врахувати вимоги ст.ст. 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України та відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.07.2008р. фахівцями Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області було проведено невиїзну документальну перевірку підприємства позивача з питання своєчасності сплати платежів до бюджету. На підставі акту перевірки №869/15-027/08326540 від 15.07.2008 р., керівником ДПІ у Зміївському районі прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004151501/0 від 17.07.2008 р., згідно з яким позивач повинен сплатити до бюджету штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 50% та в сумі 37232,27 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Штрафні санкції позивачу застосовано на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Підпунктом п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено застосування до платників податків штрафів у розмірі від 10 до 50 %, якщо платник не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків.

Згідно акту перевірки до позивача застосовано податковим повідомленням-рішенням №0004151501/0 від 17.07.2008 р. наступні штрафні санкції:

- по податковій декларації з ПДВ №33419 від 18.01.2008 р. сума штрафної санкції складає 29037,27 грн.

По даним перевірки кількість днів затримки по вказаній декларації складає 149 календарних дні, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов’язань.

- по податковій декларації з ПДВ №3421 від 20.02.2008 р. сума штрафної санкції складає 8195,00 грн.

По даним перевірки кількість днів затримки по вказаній декларації складає 116 календарних дні, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов’язань.

Згідно податкової декларації з ПДВ №33419 від 18.01.2008 р. (декларація за грудень 2007 року) підприємством по рядку 18.1 нараховано ПДВ до сплати в бюджет в сумі 131496 грн.

Підприємством сплачена сума ПДВ до бюджету згідно наступних платіжних доручень:

№1130 від 24.12.2007 р. на суму 71496,00 грн. (сплачено 26.12.2007 р.)

№7 від 17.01.2008 р. на суму 60 000,00 грн. (сплачено 18.01.2008 р.)

Як встановлено судом, вказані платіжні документи відповідачем не досліджувалися при перевірці. Відповідачем суму сплаченого ПДВ 27.06.2008 р. у розмірі 55652,85 грн., 27.06.2008 р. на суму 2421,68 грн. безпідставно віднесено на сплату по податковій декларації за грудень 2007 р. без дослідження призначення платежу в платіжних дорученнях.

Таким чином, підприємством по податковій декларації з ПДВ за грудень 2007 р. сплачено 131496 грн. 26.12.2007 р. та 18.01.2008 р., а не 27.06.2008р., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому розрахунок штрафної санкції не відповідає дійсності та документально не підтверджується.

Згідно податкової декларації з ПДВ №3421 від 20.02.2008 р. (декларація за січень 2008 року) підприємством по рядку 18.1 нараховано ПДВ до сплати в бюджет в сумі 16390 грн.

Підприємством сплачена сума ПДВ до бюджету згідно платіжного доручення:

№48 від 27.02.2008 р. на суму 16390,00 грн.

Як встановлено судом, вказане платіжне доручення відповідачем не досліджувалося при перевірці. Відповідачем суму сплаченого ПДВ 27.06.2008 р. у розмірі 16390,00 грн. безпідставно віднесено на сплату по податковій декларації за січень 2008 р. без дослідження призначення платежу в платіжних дорученнях .

Таким чином, підприємством по податковій декларації з ПДВ за січень 2008 р. сплачено 16390 грн. 27.02.2008 р., а не 27.06.2008р., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки.

Згідно п. 5 ст. 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Отже, до складу майна підприємства входять грошові кошти. Щодо розпорядження ними (коштами), то Господарським Кодексом передбачено наступне.

Згідно п.1 ст. 134 Господарського Кодексу України суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку , збору (обов’язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов’язань за конкретний період обов’язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється із сплатою податку за конкретний період.

Відповідно до п.2 ст. 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов’язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Згідно до п.5 ст. 50 «Бюджетного кодексу України»податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Посилання відповідача на п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” судом не приймаються, оскільки статтею 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено джерела погашення податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, тому застосування норми , передбаченої п. 7.7 вказаного Закону є неправомірним.

Відповідачем примусово стягнено суму, сплачену на поточні зобов’язання на погашення податкового боргу, що виник раніше (штрафних санкцій), та не прийнято як сплату поточних платежів, що привело до неправомірного нарахування штрафних санкцій. Крім цього, відповідачем примусово стягнено всю сплачену суму ПДВ без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено п.п. 6.2.2. Закону України №2181-111 від 21.12.2000 р., а платіжні документи про оплату поточних платежів по податкових деклараціях при перевірці не досліджувались.

Таким чином, винесення податкового повідомлення-рішення №0004151501/0 від 17.07.2008 року є неправомірним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Щодо наданої відповідачем заяви про врахування вимог ст.ст. 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

Частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, у тому числі Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення. При цьому наслідки пропущення зазначеного строку регулюються статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Адміністративний позов про скасування податкового повідомлення-рішення №0004151501/0 від 17.07.2008 р. ДПІ у Зміївському районі Харківської області пред"явлено позивачем до суду 03.08.2009 року, а отже з дотриманням вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому, суд дійшов висновку про те, що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду.

За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 8 Конституції України, ст.4,8,17, 50, 94,161-163, 164-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0004151501/0 від 17.07.2008 року Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня виготовлення повного тексту постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 25.12.2009 року.

Суддя                                                                       Кухар М.Д.