Court ruling № 8749465, 11.03.2010, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2010 р.                                                                       К-16620/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Господарського суду Полтавської області від 19.12.2007 року

у справі №3/214

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2008 року

у справі №22-а-2729/08

за позовом Приватного підприємства «Металекспрес»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Металекспрес»звернулося до Господарського суду Полтавської області від 19.12.2007 року з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 25.09.2007 року №0003052301/0 у частині визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 161625,01 грн., з яких 107750,01 грн. –основний платіж та 53875,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 19.12.2007 року (суддя –Бунякіна Г.І.), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2008 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя –Філатов Ю.М., судді –Гуцал М.І,, Водолажська Н.С.), позов задоволено.

Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог мотивований відсутністю правового зв’язку між правом позивача на включення сплаченої у зв’язку з придбанням товару суми податку до податкового кредиту та виконанням обов’язку щодо перерахування до бюджету суми податку його постачальниками в ланцюгу поставок товарів.

Вважаючи, що постанова Господарського суду Полтавської області від 19.12.2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2008 року були прийняті з порушенням норм матеріального права, Державна податкова інспекція у м. Полтаві звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано положення Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що відповідачем було проведено виїзну планову перевірку дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року. У результаті даної перевірки було складено акт №1759/23-413/30285396 від 13.09.2007 року, яким встановлено порушення підприємством пп. 7.2.1, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2, 5 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 року за №233/2037. Такий висновок пов'язаний зі встановленими під час проведення перевірки обставинами, відповідно до яких позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Технопром КТ», формальні засновники якого надали пояснення про свою непричетність до діяльності згаданого підприємства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що наведені податковою інспекцією доводи у спірному випадку не можуть впливати на право позивача включити сплачені суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, зважаючи на наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у ПП «Технопром КТ»товару, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання.

Крім того, надані позивачем документи (податкові накладні та платіжні доручення про перерахування коштів) давали судам попередніх інстанцій підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своєму постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, що не спростовано відповідачем, а тому оцінка цих доказів судом відповідає правильному застосуванню пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що наявні у позивача податкові накладні у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість», та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Полтавської області від 19.12.2007 року у справі №3/214 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2008 року у справі №22-а-2729/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіГолубєва Г.К. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Степашко О.І.